У Віктора Ющенка залишається усього три дні на те, щоб розпустити Верховну Раду України, виходячи із нещодавнього рішення парламенту провести вибори Президента 25 жовтня. Експерти вважають, такого указу не буде. А ось «регіонал» Михайло Чечетов упевнений, що навіть після трьох днів Президент може розігнати депутатів. Питання тільки у тім, чи послухають вони його.
Про перевибори у Верховну Раду, про коаліцію між «заклятими друзями» БЮТ і ПР та про економічні баталії в країні розповів кореспондентові ForUm’у депутат від Партії регіонів Михайло Чечетов.
- Михайле Васильовичу, виходячи з дати президентських виборів, призначеної Верховною Радою на 25 жовтня, у Президента залишилися усього три дні на те, щоб оголосити про розпуск парламенту. По-Вашому, варто чекати сюрпризу?
- Президент, дійсно, може розпустити парламент у триденний термін. Але потім у Ющенка буде інший аргумент: коаліції у парламенті як такої нема. Значить, правові можливості для розпуску Верховної Ради у Президента залишаються. Але чи є у нього політична воля, щоб реалізувати свій указ? Відповідь негативна.
Президент - теж жива людина, і ми можемо з його боку розглянути всі плюси і мінуси розпуску Верховної Ради. Після указу про розпуск парламенту повинні пройти вибори. Зрозуміло, що на них перемагає Партія регіонів, слідом іде БЮТ. Чи пройде у ВР Яценюк? Ні. До парламенту можуть балотуватися тільки ті політичні партії, які були зареєстровані як мінімум торік. Значить, Яценюк залишається біля розбитого корита. Тепер беремо оточення Президента. Там повний розвал. Вони начебто почали створювати нову політичну силу, але на даний момент її нема. Зараз, під вибори, її намагаються зшити, як клаптикову ковдру гнилими нитками. Роман Безсмертний намагається виступити у ролі збирача цих гнилих латочок, але він ще далекий від створення сильної політичної партії. Якщо на вибори піде один Балога, то команда Президента не пройде у ВР. Оточенням Ющенка рухає інстинкт політичного самозбереження. Саме тому сьогодні їм не потрібні вибори. Вони можуть стати похоронами для «Нашої України» і «Єдиного центру».
- У парламенті також ходять чутки про можливу коаліцію БЮТ і ПР. Переговори ведуться?
- Чим менше часу залишається до президентської кампанії, тим вірогідність політичного альянсу БЮТ і ПР зменшується. Сьогодні, коли парламент призначив виборчу кампанію на 25 жовтня і натягнув фінішну стрічку, говорити про те, що БЮТ і ПР об'єднаються, не варто. Дуже багато у нас є нестиковок, особливо у баченні виходу із кризи. Об'єднання могло статися у вересні минулого року, але зараз можливість такого політичного альянсу стає просто ілюзорною.
Швидше за все, до президентських виборів ніхто і Конституцію чіпати не буде. Єдине, що може змінитися, це буде прийнято закон про вибори, де буде запроваджена пропорційна система за наявності відкритих партійних списків. Тут важко буде не голосувати за цей закон, тому фракція, яка не проголосує, автоматично втратить 5-7% голосів виборців.
А ось після виборів я не виключаю найнесподіваніших політичних альянсів, у тому числі й політичного об'єднання Партії регіонів і БЮТ.
- Україна все-таки уклала Меморандум з Місією МВФ. Як це позначиться на українській економіці?
- Поки що сказати складно. Ясно, що гроші Україні потрібні. Але потрібно дивитися на умови, під які даються кредити. Умови МВФ для нас надзвичайно обтяжливі. Якби Тимошенко не зробила дурницю і не підписала меморандум про модернізацію української ГТС, ми могли б отримати п'ять мільярдів доларів від Росії і влити ці гроші в реальний сектор економіки. Але тепер ми не можемо цього зробити. Європа і РФ вже помирилася, а ми знову виглядаємо в очах усього світу, як дурники.
У Меморандумі з МВФ все дуже цікаво завуальовано. Там пишуть, що Україна повинна буде переглянути пенсійний вік залежно від демографічної ситуації в країні. Специфічність української демографічної ситуації полягає у тому, що молоді у нас менше, ніж пенсіонерів. У нас старіюча нація, і зрозуміло, що далі пенсіонерів буде ще більше. У майбутньому хочуть збільшити пенсійний вік: для чоловіків – 65 років, для жінок – 60. Але у Меморандумі це написано дуже хитро: переглянути пенсійну реформу. За дужками мається на увазі збільшення пенсійного віку. А у нас середня тривалість життя – 60-62 роки. Так до пенсії навіть доживати не будуть.
Також у Меморандумі приховано написали про щоквартальне підвищення комунальних тарифів. Окрім тієї умови договору з МВФ виключають будь-яку можливість кредитування реального сектора економіки. Умови Меморандуму обтяжливі для української економіки, малий бізнес просто втоптується у землю. У цьому випадку можна сказати, що овчинка виробки не варта.
- Але не так давно Юлія Тимошенко заявила, що економіка України поступово видужує. Ви помічаєте позитивні тенденції?
- Фахівці МВФ уже дали свою оцінку економічної ситуації в Україні. Промисловість впала на 32% у порівнянні з першим кварталом минулого року. Машинобудування провалилося на 54%. Половина підприємств не працює. Під час Другої світової війни і то у нас справи йшли краще. Якщо реальний сектор не кредитуватиметься, то не з'явиться перспектива відродження промисловості. Я не знаю, хто тут бачить одужання чи стабілізацію. Поки що країна котиться по похилій площині.
- Кабмін прийняв постанови про скорочення на 25% бюджетних місць у вузах. Як ставитеся до такого рішення? Чи варто економити на освіті?
- У будь-якій нормальній країні є дві пріоритетні сфери вкладення грошей – охорона здоров'я і освіта. Це майбутнє здоров'я і інтелект нації. У нас же все робиться навпаки. В умовах кризи тільки небагато батьків зможуть профінансувати навчання своїх дітей. Я подивився вартість навчання в одному із державних вузів країни. Рік навчання там обходиться у чотири тисячі доларів. П'ять років – це 20 тисяч доларів. Яка сім'я зараз здатна заплатити такі гроші?
Своїм рішенням уряд закриває можливість здобування вищої освіти для 80% молодих людей. Виникає питання: чи думає він про майбутньому нації?
- До речі, про майбутнє. Зараз у Москві активно готуються до параду на 9 Травня. В Україні поки що про це - ні слуху ні духу. Торік Віктор Ющенко взагалі хотів скасувати це свято. Що буде на цей раз?
- Мені соромно за нашого Президента. Зараз в Україні кілька головних свят, але найважливішим із них я вважаю День Перемоги. Якби не було 9 Травня 1945 року, то не було б нас з вами і України. Це основа основ. Жаль, що ці речі не розуміє Ющенко. Торік у нас на 9 Травня не було навіть плакатів і гасел. Мені дуже соромно перед ветеранами, яких залишилося не так багато в наший країні. Ці люди пройшли війну і своїм життям захистили наше з вами життя. Перед ними владі повинно бути соромно за те, що вона не шанує їхні подвиги.
Ганна Гончаренко
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
