Що б не говорили, а Україна – країна не тільки тих, про кого ви подумали, але і професіоналів також. Тільки ми можемо сім місяців «убивати» гривню, щоб після приїзду місії МВФ чудовим чином укріпити її відразу на сорок копійок. Тільки у нашій країні банкіри проплачують у пресі повідомлення із заголовками ніби «відтік депозитів з банків сповільнився» і тут же отримують зворотний ефект. Тільки у нас Президент підписує укази про державну допомогу в добудові недобудованого житла, знаючи заздалегідь, що грошей на це в казні немає. Тільки у нас можуть несподівано обмежити продаж горілки (одна пляшка в одні руки), як це зробили в Києві (це, звичайно, жарт, але ж могли б, могли!)... Професіоналів у цій країні катастрофічно не вистачає, але вони так грамотно розставлені, що зустрічаються на кожному кроці.
Кажуть, наприклад, що уряд збирається зменшити Чорнобильську зону аж на 332 населених пункти. При тому, що період напіврозпаду того ж плутонію — 24 тисячі років. А повністю безпечним він стане через… 240 тисяч років. Але в уряді не дурні сидять – професіонали! Ось вони-то і підрахували, що якщо зменшити «зону», то можна заощадити «не аби які кошти» на пільгах для чорнобильців. А ще – підвищити «інвестиційну привабливість» забруднених територій. Хоча їжакові зрозуміло, що ніхто туди гроші вкладати не буде. Хіба що ще одне сховище для відпрацьованого ядерного палива побудують.
Або така фішка: 1 жовтня в Україні відключать усі «нелегальні» мобільні телефони. А якщо хочете, щоб ваша мобілка, яку ви купили, скажімо, в Угорщині на розпродажі, не вирубилася одного прекрасного дня – несіть її реєструвати в державний центр радіочастот. Тільки не забудьте зібрати всі документи, що підтверджують ваше право володіння оним мобільним апаратом.
Нісенітниця? Ще й яка! Я ось швидко уявив собі багатомільйонні черги охочих «оживити» свій мобільник. Ось і ті, хто придумав цю затію, також уявили, що з ними зроблять розлючені володарі мобільників. Заступник директора «Укрдержцентру радіочастот» пан Кириченко заспокоїв: мовляв, куплені до 30 червня цього року мобілки не потрібно буде спеціально ставити на облік.
Дякувати за такий «камбек» потрібно, мабуть, Президенту. Віктор Андрійович, як відомо, користується «айфоном». Звісна справа, перспектива залишитися без мобільного зв'язку навряд чи спокушала високошановного гаранта. Ось і пішли назад. Не залишати ж Президента без зв'язку, зрештою. А що, якщо потрібно буде в МВФ подзвонити з приводу чергового кредиту?..
Далі – більше. У Міноборони України, виявляється, не вистачає грошей на миротворців і повернення їх додому. Уявляєте? Доведеться їм навіки залишитися в якому-небудь Косово. Або, як варіант, добратися додому своїм ходом, прориваючись з боєм через прикордонні застави балканських країн.
У професіоналів завжди так: грошей немає, зате ідей – тьма тьмуща. Ось, на тижні подав у відставку глава Нацради з телерадіомовлення Шевченко. Грошей немає! Доводиться за свої кровні картрідж у принтері заправляти. Ну, як тут боротися з «засиллям чужої українцям мови» на радіо і ТБ? Зрозуміло, що ніяк. Шевченко, звичайно, як справжній патріот, боровся до кінця. Але і його сили не безмежні. По-хорошому, цю Нацраду, звичайно, давно варто було розігнати до дідька як цензурний орган (цензура в Україні, нагадаю, заборонена Конституцією). Але значно приємніше, коли він (орган) відмирає у зв'язку з хронічним безгрішшям. Тим самим ніби підкреслюючи свою непотрібність.
А тим часом Президент нарешті пояснив народу (а точніше – читачам одного з журналів), чому він вирішив змінити Конституцію. Виявляється, восени минулого року Віктора Андрійовича «насторожили» спроби БЮТ і ПР переробити основний закон країни «в своїх інтересах». «Після глибоких особистих переживань, - розповідає Ющенко, я прийшов до висновку, що повинен висловити нації свою позицію».
Передбачаючи запитання читачів – мовляв, чому вони повинні прийняти саме його проект, Віктор Андрійович не соромився і рекламував своє дітище як міг: «Запевняю вас, таких змін вам ніхто більше не запропонує, оскільки за ними (мабуть, за ПР і БЮТ – А.В.) - конфлікт інтересів, як зліва, так і справа. Тому я оптимістично налаштований».
Президент, крім того, що оптиміст, ще й самодостатня людина, виявляється. В усякому разі він себе таким вважає: «Я самодостатня людина! У мене є професія. Вічна! Вона називається «Віктор Андрійович Ющенко».
У цьому місці у вашого покірного слуги трапився напад черевнопорожнинної трясучки.
Але гарант і не думав зупинятися: «У мене п'ятеро дітей», - похвалився він цим своїм умінням і додав: «Я знаю, для чого потрібно жити і за що вмирати». Правда, конкретний перелік – для чого і за що – так і залишився таємним.
Литвин порадував. Відповідаючи на запитання журналістів, де він зустріне Великдень і чи знає, скільки коштує десяток яєць і літр молока сьогодні в магазині, спікер ВР признався, що яйця не купує. «Я в магазині їх не купую. Яйцями нас забезпечує теща. Моє завдання в цьому питанні єдине: навесні купити курчат і відвезти їх тещі, а потім вона нам дає яйця», - видав сімейну таємницю Володимир Михайлович і уточнив, що зовсім не п'є молока: «Я вичитав, що воно в моєму віці не корисне». Ще Литвин сказав, що щодня читає зведення з цінами на всі продукти. Але чомусь так і не назвав вартість хоч би одного з них. Забув, напевно…
Депутати Львівської облради тим часом знову божеволіють. Причому колективно – тим самим спростувавши знаменитий вислів тата дядька Федора («поодинці божеволіють, це тільки на грип усі разом хворіють»). Цього разу галичанські обранці звернулися до Президента і Верховної Ради з проханням повернути в паспорти громадян України графу «національність». На думку облради, вказівка національності є – увага! – «важливим питанням у сфері захисту суспільної моралі у Львівській області».
Думаю, наступною пропозицією політично активних львів'ян буде введення в Україні обов'язкового вимірювання черепів. А що? Ющенко ж сказав нещодавно, що есбеушники – блакитна кров (або кістка?) нації. Ось на череп Наливайченку і варто орієнтуватися під час вимірювань. А ще краще – зберігати його (череп) у спеціальній палаті вимірів і терезів. Як еталон української нації – найбільш, як відомо, стародавньої нації в світі.
А ще ця передова у всіх сенсах облрада проголосувала за знос пам'ятника радянському Воїнові-визволителеві, що в місті Стрий. Ні, ну все зрозуміло. Типова провокація – ухвалили рішення і чекають реакції. Щоб потім, наприклад, влаштувати персоніфікацію «п'ятої колони» і «проімперських сил». Це як варіант. Можуть і нарватися, звичайно, як естонці з Бронзовим солдатом, що стогнуть зараз про те, що Росія перестала користуватися їхніми портами і навіть шпроти не купує. Правда, у Львові вже нічого тямущого не випускають, так що ембарго їм не потрібне...
А Ужгород здивував. Точніше, не саме місто (з містом-то якраз усе зрозуміло), а його власті. Мер Ужгорода Ратушняк, відповідаючи на пропозицію івано-франківського колеги Анушкевічуса (яке підозріле прізвище!..) «на належному рівні відзначити ювілей С. Бандери» заявив, що ні про який пам'ятник Бандері в Ужгороді не може бути й мови. «Повідомляємо, що Ужгородську міськраду не розділяє захоплення особистістю і спроби ідологізації громадянина Австро-Угорської імперії Степана Бандери. Ми є багатонаціональною областю і тому підбурювання до яких-небудь радикальних дій вважаю неприпустимим», - мовиться в листі у відповідь.
Що не говоріть – приємна несподіванка.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом