Конституція України схожа на солодкий пиріг, від якого всім хочеться відкусити хоч би шматочок. За останні роки політики радували нас масою нових проектів і змін до рецепту цього «пирога». Свій варіант Конституції пропонує сам Президент, та і у кожної політичної сили у парламенті є по кілька законопроектів з цього приводу. Експерти стверджують: Конституцію в Україні міняти треба, питання тільки у тім, коли це робити.

Про тривалий конституційний процес, про вибори Президента і про розпуск Верховної Ради розповів кореспондентові ForUm’у депутат від фракції Блоку Литвина Валерій Баранов.

- Президент хоче почути відповідь від коаліції, чи згодна вона на одночасні дострокові парламентські і президентські вибори. Що Ви маєте намір відповісти Гарантові?

- Я б Президентові сказав, що йому саме час красиво піти, тому що подальші його інтриги підуть йому не на користь. Час-бо пройде, і люди пригадають кожного із нас за нашими справами і вчинками. Я б на місці Віктора Андрійовича тихо погоджувався б з датою виборів і постарався б піти так, щоб залишити після себе найменше зло. А висувати умови: «Я піду на вибори, якщо ви мені посміхатиметеся або носитимете зелений кашкет», це абсурд.

Нещодавно Президент заговорив про реформи. Всі у нас за півроку до виборів починають говорити про реформи, але жоден не почав їх реалізацію. Наша біда полягає у тім, що Віктор Ющенко ніколи не працював в жодних структурах. Він не пройшов через жодну ланку: ні через міську чи районну раду, не був ні мером, ні губернатором. Саме тому він ледве усвідомлює ситуацію. Сьогодні, до речі, і Юлії Володимирівні непросто, тому що вона теж не пройшла цієї школи і багато проблем держави знає виключно теоретично. Їй було б простіше, якби уряд був зібраний не за партійними списками, а за професійними ознаками. Але цього сьогодні немає.

Думаю, Віктору Андрійовичу потрібно сприйняти все, як є. З урахуванням того рейтингу, який він сам собі заробив, йому треба потихенько піти.

- Зможе Ющенко йти до кінця і підписати Указ, чи він просто «перевіряє реакцію»?

- Здається, він весь час щось перевіряє. А які підстави є у Ющенка розпустити парламент? Коаліція є, вона працює. Уряд, який складається у тому числі й із його людей, є. Віктор Андрійович стояв у витоків створення цієї злочинної партійної системи, і сьогодні ми пожинаємо плоди цього абсурду. Все це потрібно міняти, але не за три місяці до виборів.

На жаль, в Україні немає яскравої фігури, яка стала б реформатором. Тут хтось кращий, хтось гірший. Щось хороше почнеться в Україні тільки після того, як ми пройдемо наступні вибори, і до влади прийде нове покоління політиків. Тоді ми досягнемо того, чого досягла Європа за шість років, а Україна до цього йде вже вісімнадцять років.

- Член моніторингового комітету ПАРЄ, доповідач щодо України Рената Вольвенд вважає, що велика кількість законопроектів про внесення змін до Конституції України може затягнути процес реформування Основного Закону країни. Ви згодні з цією думкою?

- Законопроектів багато. Недавно я читав законопроект Гриценка і мені він дуже сподобався. Але взагалі Конституцію повинні писати не парламентарії, які зав'язані на своїх вождях і фаціях і змушені робити те, що їм наказують. У цьому рабстві - одна із найважливіших причин того, як ми живемо. Потрібно створювати спеціальний тимчасовий орган, куди б входили тільки юристи, громадські діячі та деякі депутати. Потрібно проводити тривалі дискусії, вивчати світову практику і виходити на узгоджений проект.

У будь-якому разі до президентських виборів поміняти Конституцію ми не встигнемо. Цим повинен займатися новий Президент, якщо він буде здатний правильно організувати конституційний процес.

- Як би Ви охарактеризували новий проект Конституції Президента? Чи потрібен зараз Україні двопалатний парламент?

- Думаю, це правильна позиція. Я переконаний, що потрібно міняти Конституцію і принципи виборів, повертатися до відкритих списків, а парламент повинен складатися з двох палат. Але там повинні бути тверезомислячі люди, а не космонавти. Найсумніше, що нічого придумувати не треба. Все у світі вже придумано, у Європі зокрема. Ми ж намагаємося винайти український велосипед. Конституційний процес у нас патологічний і нескінченний.

Я взагалі проти президентської республіки. Вважаю, що у нас вона повинна бути парламентською. Секретаріат Президента потрібно ліквідувати як нікому не потрібний орган, на який іде півтора мільярди гривень на рік. При цьому він ще і не дає нікому працювати. Або хай Президент очолює уряд і керує ним (але тоді виникає питання: навіщо Президент, якщо є прем'єр?) Або хай він або вона буде «англійською королевою».

- Сьогодні має вирішитися доля другого траншу від МВФ. Як Ви вважаєте, якщо ми знову будемо «у прольоті», чи не означає це, що долар знову стрибне і Україна, всупереч запевненням прем'єра, таки опиниться у дефолті?

- Я дивуюся, як нам ще щось дають і обіцяють. Давати і обіцяти можна тільки під якісь програми і плани дій. Можливо, вони є в України, але я з ними не знайомий. Думаю, їх і немає у природі.

Я сподіваюся, що гроші, які нам дадуть, будуть використані правильно. Хоча ви пам'ятаєте, як були використані гроші на рекапіталізацію банківської системи. Куди вони пішли і хто скільки отримав, я, наприклад, так і не дізнався. Думаю, Президент і прем'єр повинні хоч би раз на тиждень звітувати у своїй діяльності перед народом. Робити це у період кризи вкрай необхідно, щоб люди самі нічого не додумували і не слухали пліток.

- Сьогодні Ющенко виступив з пропозицією припинити стовідсоткове фінансування житла службовцям, а дати можливість їм самим взяти участь у фінансуванні свого житла. Як Ви розцінюєте цю ідею? Наскільки вона доцільна і своєчасна?

- Якби наш Віктор Ющенко побув Президентом ще років тридцять, він би повністю розібрався у цьому питанні. Однозначно зрозуміло, що тільки так і треба було робити.

Безкоштовних подарунків у світі не буває. Наприклад, держава виділила мільярд гривень і заявила, що на ці гроші хоче вирішити проблему соціально незахищених прошарків. Визначається список людей, перевіряються підстави для отриманнями ними квартири. Ви знаєте, що дехто отримав по дві-три квартири. Після цього людям видається кредит на квартиру не у центрі міста, яка коштує мільйон доларів, а у сумі, наприклад, 100 тисяч гривень на 25 років під 3% річних. Якщо квартира коштує 150 тисяч доларів, то 100 проплачує держава, а 50 – сам пан. Він буде 25-30 років повертати відсотки країні. Тоді людина буде цією квартирою дорожити, вона буде небезплатною. А якщо держава дала гроші забудовникам, то ніякого повернення не буде, тому що квартири зараз купуються дуже погано.

Ганна Гончаренко

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1260