Напевно мало хто міг уявити, що після досить спокійного в політичному сенсі березня настане жаркий у прямому і переносному сенсі квітень. Тон задали депутати Верховної Ради, запросивши Президента Віктора Ющенка виступити в українському парламенті з посланням не коли-небудь, а 1 квітня. Цього ж дня парламентарії піднесли Главі держави «сюрприз», призначивши чергові вибори Президента не на 17 січня 2010 року (як сподівався Ющенко), а на 25 жовтня нинішнього. У відповідь на це Гарант звернувся до Конституційного суду з приводу визначення точної дати проведення виборів Глави держави, і почав «конституційний» тур по вузах країни, упродовж якого пояснював студентам причини внесення до парламенту 31 березня свого проекту Конституції. Загалом, зайняв оборонні позиції. А потім пішов у контрнаступ, заявивши, що не проти провести дострокові президентські вибори. Причому, одночасно з парламентськими, змінивши до цього виборче законодавство в частині відвертості виборчих списків.
Хитрощі політиків, що затіяли на минулому тижні конституційно-перевиборну бучу, пояснити досить просто. Не зумівши адекватно відповісти на економічні виклики (криза в країні поглиблюється не по днях, а по годинах), можновладці вирішили перемкнути увагу народу на виборчу гонку, що стала звичною за останні п'ять років. Таким чином, учасники політичного процесу могли б обнулити результати своєї діяльності, приховавши під черговими передвиборними обіцянками свої колишні так і не виконані обіцянки.
Рішення Верховної Ради про призначення виборів Президента на 25 жовтня 2009 року стало несподіванкою, напевно, тільки для Віктора Ющенка. Насправді про те, що вибори Глави держави повинні пройти ще в цьому році, політики з різних таборів говорили давно. Причиною для такого швидкого проведення чергового волевиявлення стала відверта нездатність нинішнього Глави держави управляти країною. Причому, з кожним роком правління президентські якості Віктора Ющенка піддавалися критиці не тільки з боку його опонентів, але і соратників, які тут же потрапляли в опалу і були вимушені шукати підтримку в стані інших політичних сил. Тому з призначенням дати виборів Президента на 25 жовтня парламентарії вгадали, потрапивши в настрій українців, яким просто набридло терпіти незграбного і відверто провального політика. Правда, був у постанови №3655-1, за яку проголосував 401 депутат, і політичний підтекст: призначивши вибори Президента на жовтень, Верховна Рада страхувалася від позачергового розпуску і дострокових парламентських виборів, які Віктор Ющенко цілком міг оголосити в квітні-травні 2009 року. Принаймні, в стані парламентаріїв ходили чутки про те, що указ про розгін Верховної Ради вже підготовлений Секретаріатом Президента і чекає підпису Гаранта. Масовість, з якою депутати підтримали проведення виборів Президента на три місяці раніше мусируваного терміну, тільки підтвердила боязнь політичних сил, що засіли в парламенті, розлучитися з владою. Дійсно, рейтинги партій і блоків, що знаходяться зараз у парламенті, суттєво знизилися в порівнянні з 2006-2007 роками. І йти на перевибори зараз, коли жодна з політичних сил не запропонувала адекватного виходу України з економічної кризи (а це, по суті, першочергове завдання, що стоїть перед українським політикумом), означає погодитися якщо не на політичне самогубство, то на серйозне зменшення свого представництва в Раді за підсумками позачергового волевиявлення. Причому, небезпека ця актуальна не тільки для Блоку Литвина, КПУ і НУ-НС, але і для парламентських гігантів в особі Партії регіонів і БЮТ. Втім, особливо похвилюватися за свою подальшу політичну долю варто, мабуть, саме Блоку Юлії Тимошенко, оскільки саме представники даної політсили зараз знаходяться на ключових посадах у виконавчій владі.
Схоже, саме в цьому страху втратити владу Віктор Ющенко і побачив той примарний шанс, учепившись за який, можна, якщо не виграти президентські вибори, то неабияк насолити своїй головній опонентці – Юлії Тимошенко. Підтвердженням тому може служити заява Президента про можливість одночасного проведення дострокових виборів Глави держави і парламенту. Так, Ющенко висунув умову: щоб позачергове подвійне волевиявлення відбулося, необхідно оперативно внести зміни до виборчого законодавства. Зокрема, зробити відкритими виборчі списки партій і блоків, що балотуються у Верховну Раду. Зрозуміло, що відкриті списки небажані для багатьох політичних сил, але особливо неприємна ця ідея для Блоку Юлії Тимошенко, представники якого не раз запекло відстоювали збереження нині чинного виборчого законодавства (пропорційну систему і закриті партійні списки) під час виборів до парламенту. А тому заява прес-секретаря Президента Ірини Ванникової про те, що Ющенко чекає від Тимошенко і коаліції відповідь на його пропозицію про відкриті списки – дуже прозорий натяк, що свідчить, кому саме має намір насолити наприкінці Гарант. Справжнім випробуванням для коаліції і БЮТ буде голосування по цих змінах у виборчий закон, які, за словами тієї ж Ванникової, Глава держави має намір внести на розгляд Верховній Раді на наступному пленарному тижні.
Отже, жвавість, з якою Віктор Ющенко почав утілювати ідею одночасних дострокових виборів, цілком з'ясовна. Інша справа, що ресурсів, насамперед, правових, для реалізації цієї задумки у Гаранта поки немає. Політичних – хоч відбавляй. Ініціативу Президента може підтримати Партія регіонів, частина НУ-НС і Блок Литвина, лідер якого вже давно мріє про повернення ненависної Юлії Тимошенко «мажоритарки» і відкритих списків. Поки коливаються комуністи. Але базис для втілення ідеї Глави держави створений. Справа – за юридичними обгрунтуваннями розпуску Ради і призначення одночасних з президентськими парламентських перевиборів. Їх поки, як заявив міністр юстиції Микола Оніщук, немає в природі. Але вони можуть з'явитися – для цього потрібні політичні домовленості між «регіоналами», «литвинівцями» і тією частиною НУ-НС, яка все ще підтримує Ющенка. Напевно ці переговори з тактичних (щодо пошуку юридичних обгрунтувань для розпуску парламенту) можуть перерости в стратегічні. Тут представники названих політсил уже повинні домовлятися про глобальніші речі - такі як підтримка певного кандидата на президентських виборах, і склад коаліції в новому парламенті. Знайти правові обгрунтування для розгону Ради шостого скликання насправді просто: достатньо, наприклад, щоб «регіонали», «литвинівці» і вірні Президентові ну-нсівці склали депутатські повноваження. Значно складніше буде підігнати законодавство щодо одночасного проведення дострокових виборів Глави держави і парламенту. На перший погляд зробити це неймовірно важко: закони про вибори Президента і Верховної Ради трактують різні терміни й умови проведення виборчих кампаній. Але, як з'ясувалося, в українському законодавстві немає нічого неможливого. Так, голова правління Комітету виборців України Олександр Черненко запропонував як вихід з тупикової ситуації прийняти разовий спеціальний закон, що регламентує проведення одночасних дострокових виборів. У ньому, за словами Черненка, потрібно закласти дві складові: політичну (про вибори депутатів по відкритих списках) і юридичну (виписана процедура проведення одночасних виборів з урахуванням усіх технічних і організаційних проблем).
Вірогідність того, що такий безпрецедентний документ може найближчим часом з'явитися у Верховній Раді, досить висока. Можна сказати, що він обов'язково з'явиться в парламенті, якщо вказані вище політичні сили прийдуть до консенсусу – тактичного і стратегічного. При такому варіанті розвитку подій Віктор Ющенко навіть зможе відкласти реалізацію своєї конституційної ініціативи, про яку дуже неоднозначно відзивалися представники всіх політичних сил парламенту. Адже забезпечити собі політичне майбутнє, хай не як Президента, а прем'єр-міністра (залежно від результату стратегічних домовленостей) або, на гірший кінець, депутата парламенту для нинішнього Глави держави набагато важливіше від конституційних реформ.
Олександр Мінкін
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом