Зовнішньополітичний курс України повен крутих віражів. То ми тягнемося у бік Росії, то активно йдемо до Європи.
Проте і там, і там до нас ставляться, м'яко кажучи, дивно. Наприклад, Європа вже кілька років годує Україну обіцянками – обіцяє запровадити безвізовий режим, наприклад. Ми віримо, скасовуємо візи для європейців, а вони «на відплату»… посилюють з 2010 року візовий режим для українців.
Європа обіцяла Україні і членство в ЄС, а зараз вже каже, що далі «Східного партнерства» нам не пройти.
НАТО теж все годує нас нездійсненними обіцянками. ПДЧ заманює. А потім і зовсім не запрошує українську делегацію на саміт НАТО.
Наш же Президент Віктор Ющенко, який і відповідає за зовнішню політику, вважає за краще видавати всі ці провали за досягнення. Стверджуючи, що НАТО і Європа нас люблять. Сильно-сильно…
І МЗС намагається зберігати лице, кажучи, що неучасть України у ювілейному саміті Північноатлантичного альянсу 3-4 квітня не означає її «дипломатичний провал», а перспективу на вступ України в НАТО в майбутньому ніхто не виключав.
І що візи українці цілком можуть отримати. Ну, подумаєш, треба зібрати п’ятикілогамовий том документів і провести два тижні у посольстві…
