Головною подією тижня став спільний вояж Ющенка і Тимошенко до Брюсселя для участі в «інвестиційній конференції з питань модернізації української газотранспортної системи». Отож, сподівалися наші орли отримати від усіляких там ЄБРР гроші на реконструкцію газової труби.

Сама конференція закінчилася поки нічим – гроші пообіцяли, але не дали. І невідомо, чи дадуть. Оскільки українська сторона поводилася у ліпших традиціях екс-голови «Нафтогазу» Івченка (пам'ятаєте цього дядька, який на переговори до Москви з російсько-українським перекладачем їздив?..) Мовляв, ми тут порадилися і вирішили: а на чорта нам керуватися у питанні реконструкції ГТС думкою Росії? Труба-ж бо наша, а грошики – європейські.

Так, мабуть, і думали Віктор Андрійович з Юлією Володимирівною. Тільки ось росіян такий варіант не влаштував – делегація Росії на знак протесту залишила зал. І натякнула: мовляв, труба без газу – це як самі знаєте що. «Північний потік» - адже він недаремно будується. І можна у перспективі залишитися з відремонтованою, але порожньою трубою – при тому, що кредити на її реконструкцію потрібно буде чимось віддавати. Хоча європейці не дурні – гроші під порожню трубу давати.

Загалом, дивно це все. Європа кредит обіцяє, але не дає; Росія дає, але не беруть (або не велять?..), а Україна стоїть такою собі розкорякою між двох вогнів і нічим – абсолютно нічим! - не нагадує блоківських скіфів, які «тримають щит між двох ворожих рас». Бо ж навіть сил підняти щит у нас не залишилося – на жаль!

Ну, про що можна говорити, про яку нормалізацію економічної ситуації, якщо навіть пропрезидентська партія «Наша Україна», за інформацією ЗМІ, заборгувала аж 37 мільйонів гривень - зарплатний фонд, комуналка і навіть… послуги Інтернет. Ризикують, коротше кажучи, «нашисти» залишитися без мережі. Поки що провайдери терплять (бояться?..), але всьому є межа…

А поки «титульна» партія на ладан дихає, Президент щосили готується до виборів. Наприклад, призначає політолога Дмитра Видріна на посаду заступника секретаря РНБО. Цей Видрін колись був нардепом від БЮТ, потім залишив Тимошенко з носом і перекинувся до Бродського. А останнім часом і зовсім почав «світитися» на різного роду проросійських тусовках, особливо напираючи на необхідність зміни зовнішньополітичних пріоритетів України (замість НАТО – європейська колективна система безпеки з обов'язковою участю Росії). Отже, вчасно його Віктор Андрійович «перехопив». Тепер йому Богатирьова ставитиме зовсім інші завдання…

А ще Ющенко придумав нову нагороду. Вона називатиметься «Хрест Івана Мазепи». Нагороджувати ним, очевидно, будуть видатних ренегатів сучасності. А щоб ніхто після цієї новини не почав підозрювати Президента у якійсь хворобі, на арені з'являється особистий лікар Ющенка, мосьє Валіхновський: «У Президента генетично дуже хороший стан здоров'я і міцний імунітет, який зберігся всупереч отруєнню. І навіть якщо якісь хвороби у Віктора Андрійовича трапляються, він не відволікається від роботи і не бере лікарняних. Це дійсно так. Він здоровий, як скеля, яку неможливо розколоти…»

Забавно. Ось уявіть: приходите ви на прийом до лікаря і питаєте: «Докторе, я житиму?» А він вам замість того щоб відправити здавати аналізи, починає розповідати усілякі байки. Про «скелю», наприклад…

Янукович у черговий раз порадував. Лідер ПР на тижні відвідав Севастополь, де виступив на мітингу протесту проти політики уряду і Президента. Грішним ділом Віктор Федорович обмовився двічі: вперше, коли закликав разом із Росією «боротися за економічну кризу», а вдруге – коли пообіцяв «захищати права україномовного населення». У місті російської слави ця обмовка прозвучала вельми комічно. А лідер кримських комуністів Грач тут же звинуватив Януковича у тому, що той обмовився не випадково, а по Фрейду…

До речі, після Севастополя «регіонали» одночасно (у п'ятницю) провели мітинги протесту в усіх обласних центрах країни. Особливо запам'ятався львівський мітинг (так-так, у Львові) і транспарант з написом «Не за таку Україну боровся В’ячеслав Чорновіл!» І справді, не за таку. Пан Чорновіл напевно був би у шоці, якби хтось йому наприкінці вісімдесятих сказав, що під кінець другого десятиліття незалежності «житниця Європи» питиме китайське сухе молоко і – о, жах! – їстиме бразильське сало…

Юлія Тимошенко тим часом розширила географію своїх перемог, відвідавши на тижні Японію. До Країни Вранішнього Сонця прем'єр їздила не просто так, а, звичайно ж, за грошима (іноді складається враження, що ми інакше як з протягнутою рукою за кордон не їздимо). Причому продавала Юлія Володимирівна… повітря. І таки продала – японці купили у України зайві квоти на викиди парникових газів на пристойну суму у 4,5 мільярда доларів. Тимошенко порадувала: мовляв, «починаючи з 1991 року з різних причин Україна скоротила викиди вуглецю в атмосферу» і тепер, мовляв, має право продати ці квоти.
 
До речі. Минулого тижня в Україну прийшла справжнісінька весна – стовпчик термометра піднімався інколи до 15 градусів вище нуля. Виглянуло сонечко з-за хмар, підвищився гормональний фон і…
 
...коротко кажучи...

Кохаймося!

Завжди ваш

 

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

967