Проводжаючи до Брюсселя Президента України Віктора Ющенка і прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, багато експертів сподівалися, що «солодка парочка» хоч би цього разу зуміє утримати себе в руках. Так і трапилося. Але, однак, на брюссельській «тусовці» без скандальчика не обійшлося. Правда, тепер уже «призвідником» виступила Росія в особі прем'єр-міністра Володимира Путіна, що в пух і прах розкритикував підписану в понеділок українсько-європейську декларацію про модернізацію української ГТС.
Російський політик і опозиціонер Борис Нємцов вважає заяви ВВП у Брюсселі неадекватними, а Путіна людиною, одержимою «маніакальною мрією» встановити контроль над українською газотранспортною системою.
Крім того, політик зазначив, що ненависть російського прем'єра носить не особовий, а ідеологічний характер, і будь-який успіх України в досягненні демократичних цілей буде «смертельним ударом для путінської Росії». Про це й інше він розповів в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.
- Борисе Юхимовичу, ваш прем'єр різко розкритикував підписану в понеділок у Брюсселі декларацію про модернізацію української ГТС, посилаючись на те, що в цих документах не враховуються російські інтереси. Чи це так?
- Замість того, щоб разом з європейцями брати участь у модернізації газотранспортної системи, робляться абсолютно неадекватні, на мій погляд, заяви… У Путіна є маніакальна мрія якимсь чином встановити контроль над українською ГТС.
Очевидно, що Україна на це ніколи не погодиться. По-перше, не дозволяє закон, по-друге, у вашій країні немає жодної політичної сили, яка б цю ідею підтримала. Адже в Брюсселі могло б бути все інакше, якби Росія не відмовлялася від проекту щодо модернізації на умовах кредиту, а, навпаки, брала участь у цьому. Але Росія відмовилася і опинилася в досить таки безглуздій ситуації.
Я вважаю, Україна може зараз домовлятися з Росією на умовах схожих з європейськими – кредиту, а не власності, оскільки потрібно, щоб був безперебійний транзит газу і жодні технічні проблеми не могли його зупинити.
- Путін закликає повернутися до питання створення міжнародного консорціуму і оренди ГТС України за участю російських, європейських і українських компаній, нагадавши, що кілька років тому Росія, Україна і ФРН підписали трибічну декларацію. Як вважаєте, таке можливе?
- У принципі, сама ідея консорціуму непогана, але треба враховувати газову війну, що недавно закінчилася, і обстановку, що змінилася в зв'язку з цим, і атмосферу крайньої недовіри і роздратування один одним – це, взагалі, здається, ще м'яко сказано про Росію і Україну. Зараз максимум, що можна, це підписати якийсь договір про участь Росії в модернізації ГТС на умовах кредиту.
- Інакше, Росія може зірвати постачання?
- Судячи по газовій війні, і Росія, і Україна здатні на необдумані вчинки. І ті й інші гарні – нічого не скажеш. Що стосується погроз подібного роду, то вони для Росії згубні. Росія зіткнулася з гігантським дефіцитом бюджету, «Газпром» у важкому фінансовому стані – у важкому, я підкреслюю. І якщо «Газпром» зараз ще відмовиться від виконання своїх зобов'язань, то це погрожує і банкрутством «Газпрому», і багатомільярдним збитком Росії.
У наших керівників неадекватність, звичайно, є, але схильності до самогубства я у них ніколи не спостерігав. Європа платить гроші, причому, великі, і наші меркантильні власті добре це розуміють і враховують.
- Президент Обама обіцяв, що піклуватиметься про українську незалежність краще за своїх попередників. На підставі цієї заяви експерти стверджують, що тепер Росія буде вимушена конкурувати з Америкою «за Україну». Яка ваша думка з цього приводу?
- Україна сама бореться за свою незалежність краще, ніж Обама. Ваша країна пишається своєю незалежністю і дорожить нею. Іноді навіть гіперболізовано дорожить, вважаючи, наприклад, трубу символом незалежності. Я, до речі, не вважаю газову трубу символом незалежності – набагато важливіші атрибути влада, культура і мова. Але Бог з тими, хто так думає.
На жаль, Росія, причому я хотів би підкреслити – путінська Росія, своїми незграбними, агресивними діями відштовхує Україну від себе. Американці збільшують свій вплив на пострадянському просторі не тому, що вони такі агресивні, а тому, що Путін проводить, на мій погляд, божевільну провальну політику, відштовхуючу наших сусідів.
Святе місце порожньо не буває. Раз з Росією ніхто не хоче мати справу, на її місце приходять інші країни. Потрібно проводити зовсім іншу політику – не з перекошеною фізіономією, а дружню. Я переконаний, настане час, і я сподіваюся, що дуже скоро, коли такі люди в Росії будуть при владі.
- На початку року українська влада побоювалася, що повернення гастарбайтерів на батьківщину приведе до зростання безробіття. Але говорять, що все трапилося навпаки – українці стають у чергу за російськими паспортами. Це правда?
- У Росії працює багато українців. І в Сибіру, і в Москві, і на Далекому Сході. Щодо черг я не знаю, не чув про це. Безумовно, криза дуже боляче вдарила по Україні, у вас економічна ситуація гірша, ніж у Росії. Це дуже сумно, але це факт.
На жаль, прийнятий безвідповідальний бюджет, фактично зруйновані відносини з МВФ, робляться абсолютно божевільні заяви про економічне зростання України. Все це обман і ні до чого хорошого не приведе.
Зрозуміло, що в Україні світова економічна криза наклалася на політичну і це зовсім не спрощує ситуацію. Проте, мені здається, що такої вже прямо масової втечі українців зі своєї країни не спостерігається. Я, в усякому разі, цього не помітив.
- Як вам здається, кого підтримає Росія на українських президентських виборах. Чи вже нікого?
- Під час «помаранчевої» революції вже підтримали Януковича… Сподіваюся, пам'ятають ще цю ганьбу і пам'ятають, що крім шкоди для Росії і України ця підтримка більше ні до чого не привела. Наші власті, звичайно, не відрізняються особливою прозорливістю, але, мені здається, урок-2004 у них в пам'яті залишився. Тому цього разу, думаю, вони будуть вести хитріше і скритніше. Не знаю, як, але точно не афішуватимуть свої симпатії і антипатії так, щоб журналісти і народ помітили.
- Можливі якісь кулуарні політичні домовленості?
Можливі – це їх стиль. Єдине, що треба мати на увазі всім учасникам передвиборного марафону в Україні, що оприлюднення таємних домовленостей з Путіним – це смерть для будь-якого українського політика. І мені здається, що українські політики поводитимуться обережно.
- Як зараз у Росії формують імідж України і, зокрема, української влади?
- Україна – головний ворог. Це, звичайно, сумно, але опити, які я бачив… Громадська думка в Росії формується за рахунок путінських телеканалів, які у нас називаються «зомбоящики». Усе більше росіян вважають Україну недружньою, ворожою Росії країною. Причому, справа не в тому, яка насправді Україна, а в тому, що так влаштована путінська пропагандистська машина – дуже антиукраїнська і дуже брехлива.
- Виходить, що доброзичливо налаштованих до України росіян і немає?
- Звичайно, є, і чимало, але вони піддаються жорсткому пропагандистському тиску. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб у російських людей було адекватне ставлення до країни.
- Кого з українських політиків виставляють «у напівсвітлі»?
- Перший за мірою ненависті в путінських ЗМІ, звичайно, Ющенко. Під номером два Юлія Володимирівна і замикає Віктор Федорович (Янукович – ред.). Про нього особливо не згадують – ні добре, ні погано, в основному в ефірі Юля і Вітя.
- Чи є шанс відновити добрі відносини між Україною і Росією і що для цього потрібно?
- Потрібно, щоб Росія стала на шлях демократії. Ненависть Путіна пов'язана не з конкретними особами, а з вибором і розвитком країни. Україна, нехай через пень-колоду, зі скандалами, з корупцією і кризами все одно рухається в демократичному напрямі. А Росія рухається у бік диктатури й авторитаризму, а це зовсім різні вибори.
Насправді це ідеологічна прірва. Звідси і недовіра, і ненависть, і перекошені фізіономії. Якщо Україна доведе, що вона може бути європейською і доб'ється успіху, то для путінської Росії це буде смертельний удар. І вони, чіпляючись за владу, це добре розуміють, тому в їхньому обличчі доброзичливців для України знайти неможливо.
Лєра Нєжина
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
