Приказка «де два українці – там три гетьмани», мабуть, відповідає дійсності. Узяти хоч би «Нашу Україну», яка до цих пір кишить новими жваніями і катеринчуками, готовими вийти з партії і заснувати «щось своє». Так уже повелося, що в цій країні ніхто не хоче бути на других ролях.
І цілком природно, що в атмосфері закулісних інтриг і ресторанних домовленостей інститути зради просто-таки процвітають. Буває і тижня не проходить без повідомлень про те, що хтось десь когось зрадив. Існують і професійні зрадники, які по декілька разів переходять з одного табору в іншій. Трохи нижче ми розповімо і про них.
На минулому тижні Рада викликала на килим Наливайченка. Глава СБУ довго і нудно розповідав про успіхи в боротьбі з «сепаратизмом» й інші ефемерні речі. Але, зрештою, повідомив головне: СБУ «не виявила жодного доказу державної зради прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко».
Ну, ви пам'ятаєте цю історію: президентський Секретаріат «попросив» есбеушників у терміновому порядку надати матеріали про держзраду Тимошенко. Але Наливайченко, виступаючи з парламентської трибуни, був простий, як три копійки: мовляв, його відомство, «не веде жодної кримінальної справи» проти прем'єра, «тому немає ніяких об'єктивних підстав говорити про це».
Який хитрун, чи не так? З подачі Ющенка штурмувати «Нафтогаз», потім позбавитися (за допомогою БЮТ, до речі) від приставки в.о., щоб врешті-решт заявити, що Юлія Володимирівна – біла і пухнаста, мов, особисто перевіряли. Ні, зрозуміло, що людина між двох вогнів. Доводиться, е-е-е, лавірувати. Причому вилавірувати буде дуже непросто: розгляд кадрових питань Рада перенесла (а немає нічого гіршого за невизначеність), у разі «виявлення фактів державної зради» БЮТ не дасть жодного голосу за те, щоб залишити Наливайченка на своїй посаді, ну, а якщо не знайде нічого – матиме неприємну розмову з Віктором Андрійовичем. Оскільки той має виняткове право вносити до Ради подання про призначення або звільнення глави СБУ.
У леліючої надії на повернення до влади Соцпартії відбуваються не менш цікаві процеси. Минулої суботи Політрада партії виключила Ніколаєнка (екс-міністр освіти і науки) і Баранівського (екс-міністр аграрної політики) з лав СПУ. Тобто не просто вивели з керівного складу партії, як це було у комуністів у випадку з Грачем, а витурили з кінцями. Чарівною мелодією звучать формулювання: «виключені за дії, несумісні з програмою і статутом партії, а також за виступи з критикою партійної роботи в непартійній пресі».
Ах, дідько б узяв, які принципові раптом виявилися. Можна було б і сльозу пустити, якби не знати, що ця парочка постраждала через спроби змістити лідера партії Мороза. Сан Санич також молодець: хоч хватка вже не та, зміг начисто переграти «молодих та ранніх». Так, звичайно, можна і одному залишитися незабаром…
Зрадники, зрадники всюди… Узяти хоч би Гавриша – справжнього майстра в цій справі. Колишній есдек, що підтримував на президентських виборах Януковича. Потім він встиг засвітитися в проекті «Не так!» (пам'ятаєте зворушливу рекламу, коли Кравчук, Гавриш й інші володарі мегарейтингів стоять на фоні церкви і безглуздо посміхаються?..). І нарешті, влився в команду Ющенка, ставши заступником секретаря РНБО Богатирьової (з Раїсою Василівною в них у цьому плані багато спільного). Тепер цей... професіонал успішно працює на свого чергового шефа. Наприклад, минулого тижня Гавриш заявив, що мріє про те, щоб український націоналізм став визначальною течією в українській політиці. Ще сказав, що «установка супутникових антен у Севастополі загрожує інформаційній безпеці». Загалом, соціал-демократією тут і не пахне, звичайно. А пахне тут чомусь коричневим – але не у фізіологічному, а політичному сенсі.
Ще один «гавриш» на прізвище Гнаткевич зареєстрував минулого тижня в Раді законопроект, що забороняє чиновникам говорити (навіть у коридорах і туалетах) російською мовою і передбачає повний перехід друкарських і електронних ЗМІ будь-якої форми власності на «держмову». А для того, щоб ніхто не міг шахраювати і випускати російськомовні газети, парламентський анацефал пропонує створити Управління мовної політики, яке штрафуватиме (спершу) тих, що провинилися. Вважай – мовну поліцію.
Цікаво, що років вісім тому цей пан випустив тоненьку книжечку «Уникаймо русизмів в українській мові». Загалом, ще той персонаж…
Уряд Тимошенко відмінив дію 13% надбавки до мита на імпорт усіх товарів, крім автомобілів і холодильників. Цікаво, що з виробництвом цих двох категорій товарів за дивним збігом обставин пов'язані два народні депутати – один з БЮТ, інший з ПР. Але суть не в цьому. А в тому, що всі інші імпортні товари стануть ще дешевшими, ніж раніше (хоча не факт – нашим буржуям невластиво знижувати ціни навіть з урахуванням зниження собівартості продукції). Чим остаточно доб'ють «вітчизняного виробника». Я ось днями побачив у супермаркеті мариновані гриби китайського (!!!) виробництва за ціною в 1,5 рази дешевше за наші. Мда…
А тим часом, Юлія Володимирівна на тижні публічно пишалася «першими антикризовими успіхами». Мовляв, її економічна політика щодо запобігання кризі «дає позитивні результати». Особливий наголос прем'єр робила на п'ятипроцентне зростання промислового виробництва в лютому в порівнянні з січнем. Але якщо пригадати, що в січні об'єми виробництва в окремих галузях промисловості впали аж на 40%, то лютневі 5% Тимошенко свідчать швидше про збереження темпів його падіння. І, звичайно ж, не забуватимемо, що в лютому традиційно працюють більше, ніж у січні – через меншу кількість святкових днів. Загалом, непереконливі якісь успіхи.
Президент тим часом влипнув у квиткову аферу. Якісь заповзятливі громадяни торгували в Києві квитками на «Антикризовий форум» - нібито за участю перших осіб держави. Покупців, очевидно, спокушала можливість «засвітитися» перед Президентом і його оточенням. Загалом, не перевелися ще у нас Остапи Бендери, що продають квитки «на Ющенка». Між іншим, Віктор Андрійович повинен бути задоволений цим фактом: квитки на нього активно купували, а значить, він все ще цікавий публіці.
Ще б пак... Так проникливо розповідати про чесність Мазепи, як це робив Ющенко минулої п'ятниці, не кожному дано. 370-річний ювілей з дня народження «мудрого політика, дипломата і полководця, талановитого поета, покровителя освіти і мистецтва, захисника нашої віри» став справжнім бенефісом Віктора Андрійовича. При Мазепі, на думку Ющенка, «Україна оживала як країна європейської культури і традиції» (у Європі в цей час, нагадаю, милися один раз на рік). «Іван Мазепа – не зрадник. Іван Мазепа – захисник рідної землі. Іван Мазепа повстав заради України і рідної землі... Пора остаточно розвіяти брехливі міфи про нібито зраду Івана Мазепи», – закликав Ющенко громадськість, витираючи благородний піт з лоба.
Безумовно, ні про яку зраду не може бути і мови. Хіба можна в чомусь підозрювати Мазепу, цю святу людину? Та ніколи!.. А кандидатуру Шамшура, запропоновану Президентом на посаду главиу МЗС? У жодному випадку! Ну і що з того, що людина тривалий час жила в США в ранзі українського посла і прониклася там «демократією» і євроатлантизмом? Це ще нічого не означає. І взагалі – не обов'язково бути агентом ЦРУ. Зрештою, можна бути просто співчуваючим…
Кохаймося!
Завжди ваш
Олександр Вредний,
