Посол Грузії в Україні Грігол Катамадзе під час онлайн-конференції на ForUm'і заявив, що відчуває певну частку провини за загибель людей у конфлікті на Кавказі влітку минулого року.
«Я б лукавив, якби сказав, що не відчуваю певної частки провини у тому, що загинули люди, незалежно від їхнього громадянства і національності, - зазначив посол. - Не менше болю і провину я відчуваю за те, що ще до початку конфлікту, останні 20 років, на території Південної Осетії та Абхазії гинуть люди. У зв'язку з цим я пригадую 1998 рік, коли я, будучи заступником міністра оборони Грузії, приїхав у Цхінвалі на спільні учення миротворців. Звертаючись до російських миротворців, я сказав, що дуже хотів би, щоб вони якнайскоріше повернулися у свої домівки без єдиної подряпини. Ще раз підкреслюю: це 1998 рік. Пройшло 10 років, за цей час був унікальний шанс, перш за все, у Росії зробити все, щоб у серпні 2008 року не пролилася кров. На жаль, Росія не скористалася цією можливістю і не доклала всіх сил для того, щоб разом з Грузією і світовою спільнотою розв’язати проблему територіальної цілісності Грузії. Сподіваюся на те, що пролита кров, незалежно від того, миротворці це були, грузинські, осетинські чи російські громадяни, які загинули під час цієї страшної трагедії. Пролита ними кров змусить політиків не просто задуматися, а докласти всіх зусиль для того, щоб справедливо розв’язати цю проблему».
Катамадзе також зауважив, що Грузія готова «враховувати інтереси Росії, і ми останні кілька років це говоримо». «Але є одне «але». Росія повинна, я підкреслюю слово ПОВИННА, враховувати грузинські інтереси. Це, перш за все, її суверенітет і територіальна цілісність, її євроатлантичний вибір. За межами цих інтересів ми готові бути гнучкими, мудрими, вдумливими сусідами Росії», - сказав посол.
Крім того, посол Грузії підкреслив, що «неоголошена війна з боку Росії триває вже 18 років». «Ми весь цей час намагаємося пояснити світовій спільноті, що необхідно втрутитися у цей процес, тому що центральна грузинська влада через дії Росії не може контролювати територію Абхазії та Південної Осетії, на яких гинули люди, - каже Катамадзе. - Там роздавалися паспорти громадян Росії для того, щоб згодом захищати штучно створені інтереси РФ. Останні два роки перед конфліктом у Південній Осетії на підконтрольній і не підконтрольній центральній владі території відбувалися террористичні акти, гинули люди, вибухали будинки, виводилися з ладу водо-, газопостачання і електрика».
«А 4 серпня взагалі з лиця землі було стерто село Нулі, 6 серпня 58-ма армія вже знаходилася на території Грузії, на території Південної Осетії, яка є складовою частиною Грузії, - продовжує посол. - До речі, на той час, навіть Росією Південна Осетія не була визнана як незалежна держава. На той момент Росія ще не заперечувала, що Південна Осетія і Абхазія є складовою частиною Грузії. І не дивлячись на це, ввела свої війська не тільки «без запрошення» центральної влади Грузії, але навіть не узгоджуючи з нею. І як би це не показалося риторичним, я порушую питання: що в таких випадках повинна робити влада, держава як така? Коли збройні сили суміжної держави входять на твою територію, потрібно підкорятися і вивішувати білий прапор? Можливо… Але грузинська історія говорить зовсім про інші речі. Грузія ніколи не підкорялася поневолювачам...»
Коментуючи заяву міністра оборони Франції Ерве Морен про те, що питання про розширення НАТО і включення у його склад таких країн, як Грузія і Україна, не можна вирішувати без консультацій з Росією, Катамадзе зазначив: «Міністр оборони Франції у цьому разі, як будь-який міністр будь-якої іншої держави має право робити будь-які заяви. У принципі, я ніякої особливої трагедії у заяві Морена не бачу. Франція активно співробітничає з Росією і має право консультуватися з нею з усіх питань - це абсолютно логічно. Але я переконаний у тому, що результатом будь-яких консультацій стане членство Грузії в НАТО. Адже це рішення не президента Саакшивілі чи політеліти, це рішення грузинського народу - понад 73% голосів на референдумі було віддано за це. І моє глибоке переконання: Росія повинна поважати це рішення, не кажучи вже про членів НАТО, які повинні прийняти його».
