Шамшур спотикання

Після досить тривалої перерви Президент України все ж таки визначився з кандидатурою на посаду глави Міністерства закордонних справ – учора Віктор Ющенко вніс на розгляд парламенту подання про призначення керівником зовнішньополітичного відомства Олега Шамшура, нинішнього посла України в США. Вибір Глави держави, м'яко кажучи, шокував парламентаріїв, оскільки найбільш вірогідними претендентами на цю посаду розглядалися Костянтин Грищенко і Борис Тарасюк. Причому, призначення першого цілком могла підтримати опозиція, а другого – коаліція. Президент же підсунув на розгляд парламенту «темну конячку», шанси на проходження якої у Верховній Раді вельми туманні.

Треба зазначити, що вчора Олег Шамшур, ще навіть не ступивши на українську землю і не уявивши свого бачення зовнішньополітичного курсу країни, відразу ж став своєрідним каменем спотикання у відносинах, з одного боку, між коаліцією і Президентом, з іншого – між опозицією і парламентською більшістю разом з Главою держави.

Сказати, що коаліційні депутати були збиті з пантелику подібним ходом Віктора Ющенка, означає не сказати нічого. Не секрет, що в надрах більшості з моменту відставки Володимира Огризка велася цілеспрямована кампанія щодо просування кандидатури Бориса Тарасюка. Його лобіював Народний Рух, що входить у фракцію «Наша Україна – Народна самооборона», а також УНП Юрія Костенка. Аргументи у лобістів кандидатури Тарасюка були швидше політичної, ніж професійної властивості. Прихильники призначення на посаду глави МЗС лідера Руху брали насамперед до уваги антиросійську позицію Тарасюка, і вже потім – його проамериканський і євроатлантичний настрій. Прихильники призначення Тарасюка розуміли, що переконати партнерів по коаліції в необхідності призначення «рухівця» на цю посаду буде значно складніше, ніж пару років тому. І не тільки тому, що якісний склад парламентської більшості змінився, але ще й тому, що зараз і БЮТ, і Блок Литвина схильні проводити ліберальнішу політику стосовно Росії, до якої у Тарасюка відома «любов». Про підоснову такої поведінки бютівців і литвинівців багато міркувати не варто, достатньо лише зазначити, що політична сила Володимира Литвина ніколи не дозволяли собі випади щодо РФ, а лідер БЮТ, Юлія Тимошенко, розраховує на серйозну підтримку з боку Росії на президентських виборах.

Проте, саме кандидатура Тарасюка розглядалася в коаліції як найбільш прохідна: за словами депутата фракції НУ-НС Юрія Кармазіна, «у більшості були голоси для підтримки кандидатури лідера Руху». Не можна заперечувати, що в стані коаліції не розглядали і Костянтина Грищенка – цей кандидат, що має зв'язки з дипломатичними колами в Росії, міг бути вибраний Президентом у тому випадку, якби Глава держави збирався налагодити неабияк зіпсовані під час керівництва МЗС Володимира Огризка відносини з Російською Федерацією. Проте пряма підтримка персони Грищенка з боку БЮТ могла б з головою видати зацікавленість керівництва «біло-серцевої» фракції у якомога швидшому встановленні тісних політичних контактів з Кремлем, і, одночасно, виявити зміну його євроатлантичного настрою на більш помірний, можна навіть сказати нейтральний. Втім, те, що Юлія Тимошенко вже досить давно утримується від прояву зайвих симпатій до політики Євросоюзу і США лише підтверджує, що напередодні президентських виборів прем'єр буде прагнути балансувати між російськими і євроатлантичними течіями.

Тим часом, внесення кандидатури Шамшура сплутала коаліції всі карти. Представники парламентської більшості наївно (принаймні, судячи по їхній реакції) вважали, що перш ніж подавати подання про призначення глави МЗС, Віктор Ющенко обговорить свій вибір з ними. За словами того ж Юрія Кармазіна, нардепи чекали, що Президент проведе з ними консультації, проведе слухання у відповідних парламентських комітетах. Але цього не відбулося. Більш того, Глава держави навіть не зволив аргументувати свій вибір, як того попросили представники коаліції. Усе, чого дочекалися коаліціонери – гордовита відповідь прес-служби Президента про те, що призначення керівника МЗС – прерогатива гаранта і він вільний висувати будь-яку, вподобану кандидатуру без узгодження з коаліцією. Безумовно, така відповідь не додала симпатій до Глави держави з боку коаліції. Можливо, що антипатія представників більшості виявиться вже в четвер, коли, за інформацією спікера Володимира Литвина, Рада розглядатиме і проводитиме голосування щодо призначення керівника зовнішньополітичного відомства.

Втім, претензії стосовно кандидатури Олега Шамшура висловили тільки представники НУ-НС. У БЮТ і Блоці Литвина вважають за краще не давати критичних оцінок вибору Президента і не робити скороспішних висновків. Така позиція резонна: бютівцям і литвинівцям, на відміну від нунсівців, немає особливого сенсу лобіювати кандидатуру Бориса Тарасюка. Крім того, невідомо, як себе покаже Шамшур – давати йому і його політиці однозначну оцінку, грунтуючись тільки на тому, що президентський висуванець ось уже чотири роки представляє інтереси України в США, було б недалекоглядно. До того ж, проурядова фракція зробила спробу зіграти на суперечності, що виникла між НУ-НС і Секретаріатом Президента, висунувши пропозицію голосувати кандидатуру Шамшура пакетом – одночасно з призначенням нових міністрів. Потрібно зазначити, що слушнішого моменту для одночасного призначення нових чиновників у Кабмін не знайти. Процес висунення і затвердження кандидатур глав міністерств і відомств від коаліції затягнувся до непристойності – у сил (коаліції і Президента), що мають право формувати новий склад уряду, немає певної й узгодженої позиції щодо претендентів на ту або іншу посаду. Тим самим, окреме голосування по кожній кандидатурі було заздалегідь приречене на провал. Правда, і в пакетного голосування були свої супротивники, оскільки бютівці, наприклад, крім просування неугодних Президентові кандидатур, мали намір прийняти низку відверто популістських антикризових заходів. Зараз же, коли Глава держави в цейтноті і у сварці зі «своїми» коаліціонерами, у БЮТ і Блоку Литвина з'явився реальний шанс змусити Ющенка схвалити незручні кандидатури в обмін на голосування щодо його висуванців на посади міністра закордонних справ, оборони і юстиції.

Втім, навіть при ситуативній домовленості між Президентом і коаліцією щодо пакетного або окремого голосування по кандидатурах міністрів, у номінальної більшості не буде можливості затвердити їх без допомоги опозиції. Адже достатньої для ухвалення «кадрових» рішень кількості голосів у коаліції як не було, так і немає. Тим часом, у Партії регіонів вибір Віктора Ющенка не підтримують. Про це, зокрема, заявив заступник глави фракції Олександр Єфремов. Не секрет, що найбільш переважною з трійки кандидатур для регіоналів був би Костянтин Грищенко, відомий своєю проросійською позицією. Крім того, він працював главою МЗС в уряді Віктора Януковича, що, безсумнівно, вплинуло б на відношення регіоналів до голосування щодо кандидатури Грищенка. Але підтримати голосами Шамшура Партії регіонів не з руки: як зазначив депутат-регіонал, висунення Президентом даної кандидатури означає, що «Ющенко на догоду своїм євроатлантичним амбіціям готовий знищити європейське майбутнє України і партнерські взаємини з Росією».

Інша справа – комуністи. У вчорашньому різнобої коментарів з приводу висунення Президентом кандидатури Олега Шамшура не було чути голосів представників КПУ. Звичайно, комуністи можуть «відмазатися» тим, що просували в парламенті значно важливіше питання – початок процедури імпічменту Главі держави. Проте мовчання «ленінців» з приводу Шамшура можна трактувати і як пропозицію для коаліції «обговорити питання». Цілком імовірно, що в процесі сьогоднішніх і завтрашніх консультацій коаліціонери нашкрябають необхідну кількість голосів – саме за рахунок представників фракції КПУ. Роль парламентерів може виконати БЮТ, у якого з комуністами вже давно налагоджений канал взаєморозуміння. Правда, ратувати за призначення Олега Шамшура главою МЗС і залучати до голосування комуністів, бютівці будуть тільки тоді, коли умовлять Віктора Ющенка на просування «кадрового пакету». Інакше ставленика Президента напевно чекає провал.