Битви за міністерські портфелі в українському політикумі - справа звичайна. Щоправда, цього разу традиційна формула злегка «розцвічена» не стільки власне посадою – йдеться про вакантне поки що місце глави українського МЗС, скільки поданими кандидатурами, у яких між рядків, за бажання, можна розглянути певний вектор української політики.
Наприклад, деякі експерти стверджують, що кандидатура Олега Шамшури, подана Президентом України Віктором Ющенком у вівторок вранці, – вплив Америки. Російський політолог, директор Інституту національної стратегії Станіслав Бєлковський вважає, що для Гаранта, оскільки той «був і залишається прихильником максимально швидкої євроатлантичної інтеграції», вибір Шамшура «абсолютно логічний».
«Віктору Ющенку дуже важливо послати в НАТО і ЄС жорсткий інтеграційний сигнал, - зазначив Бєлковський, маючи на увазі, що якби вибір ліг на опонента Шамшура Костянтина Грищенка (посла України в Росії) це було б «свідченням того, що «Президент України зрадив ідеям швидкої євроатлантичної інтеграції».
Про своє бачення цієї ситуації і про багато що інше російський експерт поділився з ForUm’ом в ексклюзивному інтерв'ю.
- Станіславе Олександровичу, Віктор Ющенко запропонував парламенту розглянути кандидатуру Олега Шамшура на посаду міністра закордонних справ. Як Ви розцінюєте цей факт?
- Кандидатуру Шамшура Ющенко називав спочатку, разом з кандидатурами Грищенка і Хандогія. Інша справа, що Грищенко сприймався суспільством як більш вірогідний кандидат, оскільки він найвагоміша фігура з цих трьох – найвідоміший дипломат. Проте я особисто з самого початку сумнівався, що Ющенко внесе Грищенка.
Ющенко завжди був і залишається прихильником євроатлантичної інтеграції, причому максимально швидкої, і в цьому разі вибір Шамшура, який понад три роки був послом у США, а раніше представляв Україну в європейських структурах, абсолютно логічний.
Захід і США все більше остигають до перспектив членства України в НАТО, і тим більше в ЄС. І в такій ситуації потрібна людина, яка символізувала б саме цей вектор зовнішньої політики. Отже, у нинішній ситуації Віктору Ющенку дуже важливо послати в НАТО і ЄС жорсткий інтеграційний сигнал, а призначення Грищенка свідчило б про те, що Президент України зрадив ідеям швидкої євроатлантичної інтеграції.
Проте поки незрозуміло, чи буде затверджений Шамшур, оскільки Партія регіонів уже заявила, що ухиляється від участі у формуванні коаліції, НУ-НС як і раніше формально наполягає на кандидатурі Бориса Тарасюка, яка була запропонована коаліцією. Тому, думаю, затвердження Шамшура якщо і пройде, то, як мінімум, не без проблем, і я не виключаю заміни цієї кандидатури надалі.
- Нещодавно Путін виступив із заявою, що Росія не збирається накладати штрафні санкції на Україну за недобір газу. Деякі експерти впевнені, що це «подарунок із царського плеча». Як Ви думаєте, чим насправді продиктована така щедрість?
- Вона продиктована тією системою домовленостей, яка досягнута у ході газових переговорів між Володимиром Путіним і Юлією Тимошенко. Усіма аспектами цих домовленостей російська сторона задоволена, тому ніяких підстав накладати формальні санкції на «Нафтогаз» вона не бачить.
- Говорять, офіційна Москва вже профінансувала початок робіт з поглиблення дна Новоросійської бухти, яка буде новим місцем дислокації ЧФ РФ. Як Ви розцінюєте цей крок і як, по-Вашому, чи не стане це ще одним каменем спотикання у відносинах двох держав?
- Я вважаю, конкретної відповіді на питання, в які терміни і куди буде вивезений Чорноморський флот, у російського уряду поки немає. Водночас немає і ніякого бажання залишати його після 2017 року у Севастополі.
Інша справа, що російське керівництво хоче, щоб у найближчі два-три роки його не тормосили з цим питанням, оскільки раз на нього немає відповіді, то і будь-яке пожвавлення навколо нього, природно, викликає у Кремлі роздратування.
Проте головне питання в іншому: що залишиться від Чорноморського флоту до 2017 року, оскільки він поволі, але неухильно деградує, і вісім років для нього – величезний термін.
- Днями посол США в Україні Вільям Тейлор заявив, що президент Обама піклуватиметься про українську незалежність ліпше, ніж його попередники. На підставі цієї заяви, експерти стверджують, що тепер Росія буде змушена конкурувати з Америкою «за Україну». Яка Ваша думка з цього приводу?
- У стратегічному сенсі Росія не може конкурувати з Америкою за Україну, оскільки вона не пропонує конкуруючого геополітичного проекту. Америка ж пропонує цілком конкретний проект, пов'язаний з НАТО. Також існують перспективи Євросоюзу – хай примарні і ефемерні, але, однак, це якийсь образ «світлого майбутнього», який Україні запропонований, і у разі своєї дуже хорошої поведінки вона може на нього розраховувати.
Росія ж, повторюся, нічого конкретного не пропонує. Російська модель розвитку, побудована лише на розвитку галузі сировинного експорту, неспроможна. Це стало очевидно в умовах кризи.
Власне кажучи, у рамках аналогічної моделі розвивалася і пострадянська Україна, де домінуючою галуззю була металургія. Проте, як зараз з'ясувалося, і ця модель неспроможна.
Варіант елітного збагачення і перенесення основних соціальних і інфраструктурних витрат на плечі населення також не може вважатися привабливою моделлю. Тому, я повторю, якщо Росія не пропонує альтернативні моделі, в осяжному майбутньому стратегічним конкурентом Америки в боротьбі за вплив на Україні вона бути не може.
Конкурентом вона може представлятися лише на рівні риторики, але не реальної політики, Тим більше що сьогодні проросійських сил, у чистому сенсі цього слова, в Україні практично не залишилося. І Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко, як би вони ситуативно не зближувалися з тими чи іншими російськими політиками і лідерами, все одно стратегічно мислять себе в Європі і в альянсі з Америкою.
- Служба безпеки України запропонувала своїм російським колегам розсекретити всі архіви каральних органів колишнього СРСР. Як Ви вважаєте, чи не завдасть це ще більше шкоди і без того не дуже теплим відносинам України і Росії?
- Сам по собі факт розсекречення нашкодити не може. Нашкодити може його інтерпретація тими чи іншими політичними силами і спеціальні спроби використовувати це у внутрішньополітичній боротьбі, в Україні, зокрема.
- Але чи піде на це ФСБ?
- У майбутньому це не виключено. Тим більше, що до кінця правління Ющенка залишилося не так багато часу.
- А як вважаєте, чи можливі, взагалі, в Україні дострокові вибори?
- Це можливо тільки у разі, якщо Віктор Ющенко прийме рішення достроково піти у відставку. Варіанту імпічменту я не бачу. Я ще рік тому пропонував варіант, при якому Ющенко йде у відставку і стає главою уряду, віддавши президентство або Юлії Тимошенко, або Віктору Януковичу. Але зараз, мені здається, що час для реалізації цього варіанту, а головне – політичні ресурси для його втілення, втрачені. У нинішніх умовах Ющенко може піти з президентського поста тільки в нікуди, а на це він навряд чи піде.
Лєра Нєжина
