Погребінський: Зварич – образ української наївної корупції

Як тільки стосунки Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко загострюються, БЮТ тут же засилає «сватів» до ПР, і певний час українська громадськість бурхливо обговорює, чи зможуть цього разу дві мега-фракції, що ворогують не перший рік, злитися воєдино. Ось і сьогодні «бютівці» і «регіонали» в усіх ЗМІ розповідають, на яких умовах у них може скластися «дружба» з гордою назвою «коаліція». Щоправда, експерти скептично ставляться до виникнення такого альянсу. Політолог, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський вважає, що нинішня парламентська більшість поки що збереже статус-кво. Про це, а також про справу екс-судді Ігоря Зварича і «маски-шоу» у «Нафтогазі» він розповів в інтерв'ю ForUm’y.

- Михайле Борисовичу, знову заговорили про можливий розвал коаліції. На Вашу думку, чи може це статися найближчим часом?

- Я не думаю. Який у цьому сенс? Тільки якщо - як крок до розпуску парламенту. Але за нинішньої ситуації у вірогідність такого сценарію розвитку подій я не вірю, тому і розмови щодо розвалу коаліції віртуальні, оскільки навіть якщо звідти вийде група Костенка, формально це нічого не змінить. Є більшість, яку не можна відмінити і все легко заблокувати.

- Народний депутат із Блоку Литвина Олег Зарубінський заявив, що ПР і БЮТ на рівні знайомих ведуть переговори про нову коаліцію. Наскільки вірогідний альянс цих двох сил?

- Я не думаю, що до президентських виборів може відбутися коаліція БЮТ і ПР з дуже простої причини: вони не зацікавлені зараз у формалізованому зближенні, оскільки є загроза, що їхні виборці цього не зрозуміють – їм це не сподобається. Для Тимошенко це, наприклад, неможливо, оскільки вона зараз у конкуренції з Яценюком і може багато що втратити.

Інша справа, що можливо, і я на це сподіваюся, вони все-таки домовляться про правила гри. Наприклад, проголосують за якісь зміни до Конституції, за якийсь новий закон про вибори. Це я вважаю вірогідним і необхідним. Але я не володію інформацією, наскільки вони зараз близькі до цього.

- Як Ви вважаєте, чому справа екс-судді Зварича спливла саме зараз? Можливо, це дійсно результат боротьби Президента і прем'єра?

- Я нічого не знаю про те, чи є там кінці від цієї боротьби, але ніби якимось чином до цієї справи причетний колишній перший заступник Балоги – Олійник, але це теж напевно невідомо. Ясно ж, що ця людина не могла так чудово почуватися, якби у нього не було «даху». А який може бути «дах» у колишнього судді Львівського апеляційного суду? Якийсь, пов'язаний з «Нашою Україною», з Президентом – загалом, з цим табором. Тому цілком імовірно, що там могли стимулювати цей процес, але Зварич виявився дуже яскравою фігурою, щоб все швидко забути. Він неначе образ української наївної корупції і, безумовно, ввійде в історію.

- Загалом, як закінчиться ця справа?

- Ні прибрати Зварича, ні зам'яти справу неможливо. Він такий дурник, що навіть ніяких верхніх кінців не знайдуть. І термін, я припускаю, він отримає невеликий, чисто показовий.

- Кажуть, це тільки початок передвиборчих «скелетів у шафі». Чи можуть головні конкуренти з їхньою допомогою знищити один одного?

- Ні, не можуть. У нашого суспільства вже є імунітет проти будь-якого роду компроматів – настільки нас ними перегодували. Тому сподіватися, що якась «новина» такого роду буде вирішальним або знищуючим чинником, навряд чи варто. Принаймні, я в це не вірю.

Але це не означає, що цей інструмент не застосовуватиметься. Буде. І проти Тимошенко, і проти ставленика команди Президента. Проти Яценюка, наскільки мені відомо, вже застосовується. Знову пригадають біографію Януковича – все це буде. Але, як і раніше, це не впливало на розклад, так і зараз не буде. Вибір виборця ґрунтується не на цьому.

- Як Ви вважаєте, чи мала право СБУ вторгатися у «Нафтогаз»? Хто, взагалі, був правий, а хто ні?

- Якби ми жили у правовій державі, то не виключено, що могли з'явитися правові підстави для використання силових структур для отримання якихось документів, які держорган не віддає. Але ми не живемо у такій державі, тому я суджу по тому, як я розумію справедливість.

В даному разі йде боротьба між Тимошенко, яка намагається оформити цей газ на державу, і Президентом і компанією, які намагаються не дати це зробити, а оформити це на приватну особу.

Чому Фірташ, який не має ні газодобувних потужностей, ні родовищ, ні труби – нічого, крім секретарок і письмових столів, чомусь повинен стати власником трьох мільярдів доларів?! Мені, виходячи з мого уявлення про справедливість, це здається неправильним. Тому я в даному разі на тому боці, який намагається зарахувати це на рахунок держави.

Я читав усі документи і можу сказати, що, оскільки цим займалися професіонали, і не тільки з нашого боку, то я не сумніваюся у тому, що в юридичному плані все, що роблять «Нафтогаз» і Тимошенко, виправдане, і ніхто їм нічого іншого не доведе.

Фірташ же не подає до суду на «Газпром», тому що знає, що програє. Тому я вважаю, що справедливість у даному разі на боці «Нафтогазу».

- Як Ви розцінюєте поведінку нардепів із БЮТ у «Нафтогазі»?

- Нічого неможливо вважати правильним тоді, коли народними обранцями застосовуються силові прийоми. Але, знову ж таки, це якщо йдеться про те, чи можна у нашій позаправовій країні перешкоджати не якимось правовим, як вони вважають, або несправедливим діям однієї частини конкуруючих структур.

Мені видається, що такі методи не можуть бути виправдані, але я знову ж таки виходжу із власних принципів справедливості. Ці неправові методи можуть бути виправдані,– якщо, звичайно, без крові обійшлося, метою досягти справедливості щодо того, кому належатиме цей газ.

А, взагалі, це, безумовно, неподобство, яке дуже чітко характеризує загальний стиль ігнорування закону, Конституції, прав у нашій країні. І у цьому сенсі ніхто ні від кого не відрізняється. Команда Тимошенко аніскільки не краща і не гірша за команду Пукшина – правила в даному разі не працюють так, як, наприклад, у Німеччині або у Швейцарії.