Небоженко: Ющенко образиться на Україну і добровільно піде у відставку

На відміну від живого організму, у якого двічі на рік вірогідні психологічні «осінньо-весняні загострення», в українській політиці катаклізми відбуваються практично щодня. Наприклад, у середу українці дістали можливість подивитися «реаліті-шоу» за участю працівників «Нафтогазу», бійців спецпідрозділу «Альфа» і депутатів з БЮТ. Останні, до речі, вмудрилися трішки поштовхатися.

Політолог, президент соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко назвав ці події «маленькою репетицією майбутнього надзвичайного стану». Проте тут же заспокоїв: «Репетиція показала, що власті не готові до введення жорсткого НС».

Крім того, експерт переконаний: показовий виступ СБУ в будівлі НАК зіграв на руку прем'єр-міністрові України Юлії Тимошенко.

«В Європі знають, що бунти і перевороти в державі трапляються тоді, коли хто-небудь з представників влади знаходиться у від'їзді», - сказав він. – А Юлія Володимирівна, поки бійці «Альфи» моталися по вулицях Києва, якраз знаходилася в центрі Європи і спілкувалася з життєрадісним демократом Саркозі». Про це й інше політолог розповів в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.

-Вікторе Сергійовичу, як ви оцінюєте інцидент у НАК «Нафтогаз»?

- Ці події були своєрідною маленькою репетицією майбутнього надзвичайного стану. І ця репетиція показала, що влада не готова до введення жорсткого НС. Це пов'язано не просто з фігурою Ющенка або поганою кваліфікацією СБУ, а з тим, що у нас криза перейшла від гілок влади – виконавчої, законодавчої, між центром і периферією – на вищий рівень, до конфлікту між різними органами й інститутами влади.

Громадськість цього не бачить, проте за ступенем розлюченості боротьба такого високого напруження безпосередньо загрожує державній машині України.

І зворотна сторона таких відомчих жорстоких конфліктів і бунтів якраз говорить про неможливість ввести надзвичайний стан. Замість узгодженої роботи всі б'ються між собою. Це перший висновок з цих подій.

- Які ще висновки?

- Я бачу прямий зв'язок між людьми, які знаходяться в СБУ і лояльно відносяться до Москви і самого «Газпрому». Річ у тому, що Україна взяла значно менше газу за високою ціною, ніж обіцяла під час газових переговорів, а використовувала той газ, який є і який раніше належав «Росукренерго».

У Росії був дуже потужний механізм покарання у разі невчасного виконання Україною своїх зобов'язань. І власне кажучи, в «Газпромі» порахували, що вони отримають значно більше грошей, якщо Україна не виконає своїх зобов'язань щодо оплати газу, ніж ті гроші, які повинні прийти за газ. І в цьому не випадковий збіг.

За добу до того, як «Нафтогаз» повинен був платити «Газпрому», у Президента раптом пригадали про боротьбу з корупцією. Вони ж могли це зробити після того, як Україна виплатить гроші і спокійно брати всіх тепленькими за 15 хвилин після підписання, але вони порахували потрібним «підмахнути» «Газпрому», а це вже непристойно. І «засвічує» дуже неприємний факт того, що спецслужби у нас займаються або комерційними замовленнями, або політичним розшуком і не мають чіткої внутрішньої орієнтації.

- Як думаєте, чи не дуже багато взяли на себе депутати, коли вплуталися вчора в колотнечу з «Альфою» в НАК?

- Вони за це і заплатили по чотири мільйони доларів, щоб мати можливість безперешкодно користуватися привілеями, безстрашно битися з органами влади. І потім, вони знають ці органи влади, всіх цих начальників. Вони в даному випадку намагалися лупити не працівників СБУ, а їхнє начальство, щоб мати можливість потім розправлятися з тим же Наливайченком або Хорошковським, які самі потрапили в безглузду ситуацію, захищаючи газових посередників в абсолютно неперспективній справі. Я не вірю, що Наливайченко і Хорошковський заробляють собі «на старість», тому що обидва досить забезпечені люди.

- До чого може привести конфлікт у «Нафтогазі» в аспектах внутрішньої і зовнішньої політики?

- Тимошенко, чесно кажучи, пощастило. В Європі знають, що перевороти готуються тоді, коли Президент або прем'єр-міністр виїжджають. Вона виявилася постраждалою стороною, знаходилася в центрі Європи, спілкувалася з життєрадісним демократом Саркозі і раптом повідомлення про те, що по вулицях Києва мотаються спецназівці з «Альфи». Звичайно, ця ситуація на користь прем'єра і не на користь Президента, який у цей же час меланхолійно розглядає зі свого вікна, як пересуваються машини.

- А чи не було це «відповіддю Чемберлена» на відставку Огризка?

- Я думаю, ні. Це все-таки дії газових посередників, які по черзі включають всі можливі способи боротьби за свій газ. Колись вони намагалися використовувати Партію регіонів і організувати відставку Тимошенко. Це закінчилося для ПР потворними, непристойними скандалами в благородному суспільстві серед молодих і старих депутатів-«регіоналів», які принесли моральні страждання їхньому лідерові. Видно було, що він дуже переживав і все намагався їх мирити, а вони вже не миряться. Отже і це був лише один з методів. Секретаріат Президента і СБУ використовувалися в боротьбі за газ – ось і вся історія.

- Якими очима на нас тепер дивитиметься Європа?

- Європа зробить вигляд, що не помітила цього конфлікту, але напевно віддасть наказ своїм послам знову зустрітися з Тимошенко і Ющенком і спробувати їх знову, хоч би тимчасово, помирити. Але думаю, це буде зроблено не відразу, а через час. А що стосується Огризка: Президент багато в чому сам винен. Він практично позбувся президентської опори в парламенті.

- Говорять, що голосування «щодо Огризка» розкололо коаліцію.

- Коаліція – це політологічний і технологічний інструмент будь-якого Кабміну, а трапилося так, що за ці декілька років Президент розгубив своїх прихильників у парламенті і парламент об'єктивно став антипрезидентським.

Тепер вони з будь-якого приводу в різних конфігураціях голосуватимуть проти Ющенка, але найголовніше – його тепер не бояться, а це щось нове. Пригадайте, рік тому будь-який маленький крок депутата був з оглядкою на Секретаріат – як там відреагують, чи не розпустять.

А теперішня сміливість парламенту – це 300 чоловік, які виступають проти режиму влади Ющенка. І тут справа зовсім не в Огризку. У парламенті відбулася важливіша подія – посилення парламентаризму. Сильного удару по президентській системі було завдано, коли подолали вето щодо створення слідчих комісій. Тепер це означає, що хто б не став Президентом – Тимошенко, Гриценко, Пупкін або навіть така фантастична фігура як Луценко, механізм слідчих комісій все одно працюватиме і, до речі, будь-якому президентові в таких умовах буде дуже важко.

- Це добре чи погано?

- Це добре. Посилення парламентаризму – явище несподіване навіть для самих депутатів. І якщо криза виявила колосальну кількість конфліктних точок між гілками влади, то, звичайно, потрібно було якесь розділення, узгодження, протидії.

- Після голосування 49 бютівців за відставку Огризка Тимошенко звинуватили в підіграванні Кремлю, оскільки не секрет, що фракція БЮТ завжди «голосує» позицію свого лідера. Чи не є це однією з кулуарних січневих домовленостей між Тимошенко і Путіним?

- Ні, тому що синхронізація діяльності СБУ і «Газпрому» говорить про те, що Москва починає міняти свою точку зору. Тимошенко для них не ненадійний партнер, тому що як тільки вона відчуває силу, вона тут же починає диктувати свої умови. Я думаю, що вони знову починають шукати десь у надрах України або паралельно спираються на якісь інші політичні сили.

І потім – Тимошенко показала, що вона вміє мстити за образи. І робить це дуже елегантно. Той же самий Огризко міг виконати наказ Президента Ющенка про сумно відому телеграму, в якій прем'єр-міністра звинувачували у всіх гріхах, – він міг це все формалізувати. Точно так як СБУ формалізувало свої останні дії. Якби вони дійсно хотіли захопити «Нафтогаз», будівля б давно вже палала і люди виплигували з третього поверху прямо в руки спецагентів, а нічого цього не відбулося. Була традиційна, драматична імітація рейдерської атаки, в якій обидві сторони добре знали правила гри.

А Огризко віднісся до наказу Ющенка щиро і справді зробив жорсткий текст, який послам було незручно доносити керівникам інших країн тому, що це неприйнята практика. Уявіть собі, що президент якого-небудь африканського села присилає до України лист з обов'язковою передачею її Ющенку, в якому містяться скарги президента на кланового одноплемінника-прем’єра, який сам з'їв якийсь особливий фрукт і з вождем не поділився. І ми повинні якось на це реагувати. Ось приблизно в такому стані опинилися посли і міністерства інших країн.

Отже Тимошенко Огризку просто помстилася, адже не обов'язково все робити своїми руками. Якщо ви помітили, вона особливо нікого з тих 49 бютівців не покарала, а просто дала людям виплеснути свою ненависть до Огризка. І наскільки я розумію, Огризко не чекав такого розвитку подій. Він все-таки розраховував на «дах» Президента.

- Чому ж Ющенко його не захистив?

- А тому, що Ющенко більше займається власною політичною самозакоханістю і не має ресурсів тиску на парламентаризм. Ми з вами вже говорили про те, що при ослабленні Президента, парламент несподівано сильно зміцнився. І відносно Тимошенко також. Вона бачить триста голосів і це значно могутніша зброя, ніж її двісті двадцять шість.

- Вікторе Сергійовичу, тепер трішки про економіку. МВФ поставили Україні досить жорсткі умови для надання чергового транша. Як ви вважаєте, чи дійде справа до реального виконання цих зобов'язань перед МВФ? Що потрібно зробити, щоб обійтися «малою кров'ю»?

- У мене оригінальна думка з цього приводу. По-перше, МВФ довго тренував українських політиків на тему, чим більше ми братимемо грошей, тим більше будемо інвестиційно привабливі. І ми в це повірили.

Вийшло так, що з цим навіюванням і з тим, що тільки МВФ може давати ці гроші, Міжнародний валютний фонд ніби посадив нас «на голку». Але тепер, коли в світі велика криза, той же МВФ не має морального права щось від нас вимагати, тому що саме його політика завела Україну в глобальну кризу набагато більше, ніж інші країни.

Тому звертати особливу увагу на СОТ і МВФ зараз не треба. Це Ющенко і Тимошенко зобов'язані імітувати вірність і лояльність цим міжнародним організаціям, тому що їм потрібно отримати транш.

Але за великим рахунком, я думаю, що політикум України буде сильно розчарований у силі й інтелекті МВФ. Фонд зацікавлений, щоб брали гроші тільки у нього, щоб він залишався «єдиним», і, виходячи з цього, думаю, вони даватимуть гроші Україні. Стільки, скільки треба.

- Дуже нагадує «гру на публіку».

- Це і є гра. Зверніть увагу, вони присилають сюди своїх третьорозрядних функціонерів, тому що їм трішки соромно і тому, що вони все одно дадуть гроші. І всі розмови про жорсткість МВФ ніяк не пов'язані з тією ситуацією, в якій опинився сам МВФ у світовому розподілі праці. Не тільки Україна розчарувалася в ньому, а як мінімум 20-30 країн, які слідуючи «рецептам» МВФ, опинилися в такому ж безглуздому становищі, що і ми. Перед МВФ тепер завдання не «дам-не дам гроші», а «хто б їх узяв?». Але вони нам потрібні, і ми їх візьмемо.

- А як вам «широкий жест» нашої еліти, що урізала собі річну зарплату в два рази?

- Мила самоіронія, весняний жарт. Тепер з відчуттям виконаного обов’язку вони можуть дивитися «сплячі» статті старого Кабміну, закони і постанови, які дозволяють усе повернути. Але вже іншим числом.

- Минулого тижня перший президент України Леонід Кравчук звернувся до Ющенка з пропозицією добровільно подати у відставку. Чи здатний Ющенко на такий вчинок, як його кум Саакашвілі, що оголосив дострокові вибори?

- Здатний, цілком. Наприклад, візьме і образиться на український народ.

- Ви серйозно?!

- Так, а як інакше можна покарати власний народ, який не розуміє твоєї ролі? Якщо людина володіє високим месіанським відчуттям, а ніхто не розуміє його цінності, то, зрозуміло, що для того, щоб дати зрозуміти людям, кого вони втрачають, він може захотіти їх покарати. За добу до закінчення терміну сказати «все, я йду з президентської посади, а ви всі страждатимете від цього». Не смійтеся, це логіка месіанства, так поступають усі політики з месіанською перспективою.

Але разом з тим Ющенко не оголосить дострокові вибори тому, що на них тоді переможе Тимошенко. І не тому, що вона найкраща, а тому що у неї є жадання влади і вона, на відміну від останніх, які вичікують, хоч якось «бовтається». Вичікувати – це найгірша позиція. Ющенко вичікує, поки остаточно розвалиться економіка, щоб вигнати Тимошенко. Янукович вичікує, поки повз них «попливуть трупи їхніх ворогів». І це вичікування неприємне українському суспільству, тому що люди бовтаються, виживають і, звичайно, вони хочуть, щоб еліта також крутилася. Тимошенко дуже тонко відчуває всі ці обставини. Вона робить помилку за помилкою, та зате постійно щось робить. Останні помилок не роблять, але їхня позиція дзен-буддизму навряд чи розповсюдиться на всю Україну.