Країну залякали фінансовою кризою настільки, що страшно включати телевізор і відкривати газети. Проте, ситуація в наявності. Зарплати виплачують усе рідше, продукти дорожчають, підприємства закриваються. Уряд дійшов до того, що починає засекречувати дані падіння ВВП. Але навіть у таких умовах можна жити, - упевнений науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Всеволод Степанюк.
Про те, як насправді йдуть справи в Україні, що допоможе українцям вижити і в кого слід брати кредити, розповів в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у Степанюк.
- Всеволоде Володимировичу, яка зараз реальна економічна ситуація в країні?
- Економічна ситуація в Україні нагадує ситуацію 1995-1996 років. Як і тоді, зараз підприємства середнього і малого бізнесу переходять суто на готівковий розрахунок. Причому всі прагнуть розраховуватися готівкою. Гривні ніхто брати не хоче.
Україна не тільки найбільше постраждала від кризи, вона знаходиться ще і в найгірших умовах для виходу з цієї кризи. У зв'язку з падінням світових ринків у всіх країнах світу ціни на енергоносії й основні сировинні товари падають. Для нашої промисловості ціни настільки ростуть, що це зменшує її конкурентоспроможність. Вступ до СОТ приніс би Україні плюси у разі зростаючого ринку. Але в умовах падаючого ринку це тільки погіршило нашу ситуацію. Зараз в Україні може відбутися серйозний перерозподіл власності на користь тих, у кого є капітал.
- Держкомстат засекретив цифри падіння ВВП. Це економічна обережність чи політичний тиск?
- Комітет статистики почав виконувати політичні замовлення. Це свідчить про те, що країна повністю втратила керованість, а уряд боїться сказати людям правду. Показовий той факт, що дані засекретили саме за січень. Адже на початку року Україна зіткнулася з «газовою війною», примусовим відключенням промислових підприємств. Значить, показники були не найкращими.
Таке рішення Держкомстату тільки посилить кризу. У тяжких умовах дані потрібно публікувати якомога частіше, адже чим більше даних про динаміку економіки, тим легше управляти нею.
- Засекречування цифр ударить по приватному бізнесу?
- Ні. На бізнесі це не відіб'ється. Бізнесмени досить добре знають ситуацію по своїх ринках. До того ж останні п'ять років бізнес в Україні живе сам по собі, люди самі по собі, а уряд сам по собі. Але засекречування даних показове для рейтингу країни, для великих інвесторів, які хотіли б вкладати гроші в Україну. Якщо країна не публікує звітність, значить, справи у неї дуже погані.
- Тобто Україні не варто розраховувати на новий транш від МВФ?
- Я б взагалі не робив ставку на такі кредити. Немає жодної країни в світі, якій допоміг би кредит від цієї організації. Навпаки, всі країни, які співпрацюють з МВФ, мали тільки погіршення ситуації. МВФ думає не про розвиток країни, а про повернення своїх грошей. Більш того, ті умови, які виставлялися Україні, говорять про те, що гроші повинні були піти на порятунок економіки наших країн-кредиторів. МВФ не дав Україні грошей. Це дозволить нам анулювати договір і більше таких грошей не брати. Кредит, обставлений стількома умовами, – це не кредит, а здирство.
- У такому разі, які кредити потрібні Україні?
- Кориснішим для нашої країни було б міждержавне кредитування. Воно добре тим, що ці кредити можна реструктуризувати, продовжити. Гроші відразу б пішли на валютний ринок і стабілізували курс. Крім того, такі кредити не зумовлені умовами макроекономічного характеру, як на цьому наполягає МВФ.
По суті, міждержавні кредити - це єдиний порятунок для України. Без цього я не бачу способів, як виконати бюджет навіть у його урізаному варіанті. Грошей не вистачить навіть на захищені статті, і ринкових передумов для пожвавлення української економіки найближчими роками немає. Для того, щоб пережити найближчий рік, Україна вимушена позичати гроші. Було б непогано, щоб, наприклад, Росія позичила Україні п'ять мільярдів доларів.
- Але відносини між Україною і Росією загострюються. Чого вартий скандал із заявою пана Черномирдіна. Чи захоче РФ давати нам кредит?
- Відносини між Україною і Росією на рівні населення і бізнесу дружні, тому на кредит розраховувати можна. Що стосується ситуації з Черномирдіним, то вона нагадує російську приказку «Злодій завжди кричить: «Тримай злодія!». Якщо дипломат говорить у безсторонній формі правду, погрожувати оголошенням його персоною нон грата некоректно. Тим паче, що міністрові закордонних справ України ніхто такого права не давав. Черномирдін - це все-таки колишній прем'єр-міністр Росії. Він дуже серйозна політична величина, щоб йому затикав рот якийсь український міністр, що ненавидить Росію.
- А що стосується діяльності нашої влади? Чи не дуже оптимістичні заяви робляться політиками з екранів телевізорів?
- На жаль, українська влада багато в чому сприяла поглибленню кризи. Якщо в сусідніх країнах ми бачимо реальні кроки по боротьбі з кризою, то наш уряд декларує щось із запізненням у декілька місяців. Але і ці декларації про програми порятунку країни залишаються порожніми словами. Можна сказати, що Україна не має влади, здатної вивести країну з кризи й уникнути таких неприємностей як дефолт.
- Виходить, європейські експерти мають рацію, і Україну чекає «економічна катастрофа»?
- Дивлячись, що вони називають катастрофою. Так, дійсно, український корпоративний сектор не зможе виконувати свої зобов'язання перед кредиторами розвинених країн. Коли боржники не віддають борги, для кредитора це катастрофа. Але Україна поки що може уникнути державного дефолта. Такої катастрофи не буде.
У соціальному плані все складніше. ВВП впаде мінімум на 10%. Прибуток підприємств може знизитися до однозначних цифр, тому наповнюваність бюджету сумнівна. Цією кризою Україна відкинута за межу 2000 року, але для простих людей це не стане катастрофою.
- Значить, народних хвилювань не буде?
- Якщо вони й будуть, то не дуже великі. Для масштабних хвилювань потрібна організуюча і направляюча сила, якої в Україні немає. А враховуючи те, що в нашій країні досить добре розвинене сільське господарство, з голоду масово вмирати ніхто не буде.
- І все таки, що можна порадити українцям. Як вижити в умовах кризи?
- В умовах кризи потрібно економити. Добре, є, що економити. Багато підприємств перестали платити зарплату, і людям просто нічого відкладати. Усі ми пам'ятаємо, як на початку 90-х років не платили зарплат. Та і грошей, які виплачували, вистачало хіба що на шматок хліба і кілограм ковбаси. Але тоді була система колгоспів, більше населення жило в селі, були якісь заощадження. Зараз, на жаль, такого немає. Навіть, якщо у когось є ділянка в селі, то для того, щоб на ній щось виросло, потрібно 4-5 місяців.
Останні роки на українських телеканалах широко рекламувався західний спосіб життя: як добре жити в кредит. Ті, хто взяли кредити, зараз мають великі проблеми. Вони можуть поставити питання нашим чиновникам: так добре чи погано жити в кредит? Все-таки погано.
Як не парадоксально, Україну може врятувати тіньова економіка. Ймовірно, зараз вся українська економіка піде в тінь і працюватиме там.
- Як ви поставилися до звільнення Віктора Пинзеника?
- Віктор Пинзеник був досить кон'юнктурним міністром. З іншого боку, він є непоганим фахівцем. Ймовірно, уряд перейшов ту грань, коли не можна суміщати популізм з професійними діями. Пинзеник не захотів бути крайнім і подав у відставку. Думаю, він хоче зберегти своє обличчя і себе для політики в майбутньому.
- Значить, ми можемо чекати його повернення?
- Цього не можна виключати. Але Пинзеник уже три рази був міністром, і кожного разу його керівництво міністерством фінансів закінчувалося не кращим чином. Думаю, при новій владі він не буде міністром, але може стати депутатом і очолити комітет.
- Відхід Пинзеника, ймовірно, не останній. У Кабміні плануються серйозні ротації. Чи варто чекати приходу професіоналів?
- Серйозні люди не захочуть співпрацювати з нинішньою владою, та ще і в таких важких умовах. Для того, щоб виробляти політику виходу з кризи, потрібна команда однодумців, а не популістів. Нинішній прем'єр-міністр добре говорить, але нічого не робить для виконання обіцянки. Зараз навіть не відомо, що трапиться з Україною через рік. Можливо, нам і не доведеться проводити вибори. Може початися природний розпад країни за принципом колишньої Югославії і СРСР. Адже влада розділила Україну на декілька регіонів, і за чотири роки розділення збільшилося. Дія відцентрових сил в умовах кризи може стати дуже сильною.
Для того, щоб країна стала на шлях розвитку, Президент, прем'єр, більшість Верховної Ради повинні належати до однієї політичної сили. Якщо цього не буде, про такий політичний проект, як Україна, можна буде забути.
Ганна Гончаренко
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
