Конфуцій стверджував: «немає нічого гіршого, ніж жити в епоху великих змін». Якби китайський мислитель і філософ жив у наш час, і не в Піднебесній, а в Україні, то він підкоригував би свій вираз, сказавши щось на зразок «немає нічого гіршого, ніж жити в країні, правителі якої готові угробити державу заради власної політичної вигоди». І був би правий, адже перші особи української держави, Президент Віктор Ющенко і прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, не втомлюються вправлятися в обопільному політичному кілерстві, завдаючи шкоди не стільки один одному, скільки країні.
Засідання РНБО, що тричі відкладалося, присвячене темі російсько-українських відносин у сфері постачань газу, стало апогеєм політичного протистояння високопосадовців України. Шквал звинувачень, висунутих Віктором Ющенком проти Юлії Тимошенко, напевно міг би стати приводом для порушення не однієї кримінальної справи – в тому, звичайно ж, випадку, якби гнівні слова Глави держави підтверджувалися незаперечними фактами. Але люті вислови Президента мали більше політичний, ніж правовий контекст. Адже Юлію Тимошенко після засідання РНБО ніхто не вивів у наручниках. Та й сама вона не подала у відставку, як поступив би на її місці будь-який її західний колега - щоб не перед телекамерами, а в суді, з доказами необгрунтованості пред'явлених їй звинувачень, виправдати свої дії і поставити на місце кривдника. Ні, Юлія Володимирівна використовувала проти гаранта ту ж зброю – публічні звинувачення в причетності Ющенка до повернення на російсько-український газовий ринок компанії-посередника «Росукренерго». В інформаційному шумі, піднятому першими особами держави, українці так і не почули, хто ж насправді винен у тому, що з 2009 року промисловість й інші споживачі платитимуть за блакитне паливо у декілька разів більше.
Не секрет, що Віктор Ющенко вже давно віддає перевагу «веденню вогню» по політичних опонентах, не покидаючи Банкової. І відчуває себе як риба у воді тільки на засіданнях РНБО. Гарант давно вже забув (вірніше, вважає за краще не згадувати) про те, що найбільш ефективною трибуною для відстоювання власної позиції могла б стати трибуна Верховної Ради. Але в парламенті Віктору Ющенку незручно: можна нарватися на купу незручних питань з боку народних обранців, зрозумілі відповіді на яких не зможе в оперативному порядку підготувати його Секретаріат. Зокрема, і з газової тематики. Адже шанс публічно розгромити Юлію Тимошенко в Раді Главі держави представився ще минулого тижня – коли депутати від Партії регіонів ініціювали сумісний звіт Президента, прем'єр-міністра і голови НБУ. Але Ющенко таку унікальну можливість проігнорував. Чому унікальну? Та тому, що якби рнбошна промова гаранта прозвучала з парламентської трибуни в четвер, 5 лютого, то, можливо, знайшлися б 26 голосів, яких так не вистачало опонентам глави Кабміну, щоб відправити останню у відставку. Але Ющенко вважав за краще промовчати. Чим фактично посприяв провалу голосування щодо вотуму недовіри уряду, доставивши Україні «радість» терпіти присутність Тимошенко на посаді прем'єра як мінімум до осені 2009 року. Зі всіма витікаючими наслідками.
Втім, був для вчорашнього бенефісу Ющенка і ще один важливий привід. Крім внутрішньополітичної поразки (відставка Тимошенко, що не відбулася) Віктор Андрійович був побитий і на міжнародній арені. А саме – в Мюнхені, де минулої п'ятниці і суботи проходила Міжнародна конференція з питань безпеки. Не секрет, що подібні заходи прийнято відвідувати главам держав. Проте в нинішньому році представляти Україну в Німеччині була відряджена Тимошенко. Звичайно, Юлія Володимирівна не упустила можливості з'явитися перед світовою політичною елітою у всій красі. Прем'єр відверто говорила про речі, які важливі зараз для лідерів європейських держав, - про постачання газу з Росії в країни Євросоюзу, і посередництво України в нормалізації відносин ЄС з Москвою. А зустріч з віце-президентом США Джо Байденом, який крім Тимошенко, удостоїв своїй аудієнції тільки Ангелу Меркель і Ніколя Саркозі, і подальше запрошення українського прем'єра побувати з офіційним візитом у США, взагалі виставила Ющенка в украй негативному світлі. Адже йому ніхто з нової адміністрації Білого Дому запрошення відвідати Вашингтон не присилав. Що, по суті, можна розцінювати як прозорий натяк українському Президентові на те, що за Атлантичним океаном його послуг більш не потребують. Отже до вівторка у Віктора Андрійовича, як мовиться, накипіло.
Звинувачення в махінаціях з газовим контрактом були задумані Ющенком для дискредитації прем'єра на міжнародній арені. Адже, якщо виходити із слів Президента про передачу частини української газотранспортної системи України в користування «Газпрому», виходить, що російський газовий монополіст може отримати ще одну перевагу у сфері постачань енергоносіїв в країни ЄС і з ще більшим натиском диктувати їм свої комерційні умови. Безумовно, для країн Євросоюзу, що пережили нервовий січень, така новина – не з приємних. Інша справа, що європейці напевно зажадають від Ющенка доказів «зради» Тимошенко. І тут одними політичними заявами українському Президентові не звільнитися. А тому, напевно, він поспішить з підготовкою юридичної бази для підтвердження висунутих в адресу Тимошенко звинувачень силами українського правосуддя. Це, до речі, послужило ще одним приводом для того, щоб озвучити звинувачення на засіданні РНБО – за прем'єра вже, що називається, взялися. Так, депутат від Партії регіонів Інна Богословська, призначена головою тимчасової слідчої комісії парламенту з питань розслідування стану функціонування ГТС України і забезпечення газом споживачів у 2008-2009 роках, заявила, що має намір вимагати від Генпрокуратури відкриття кримінальної справи відносно прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і усунення її з посади. Тому на користь прем'єр-міністра – якнайшвидше ініціювати проведення представниками Євросоюзу офіційної експертизи укладених з «Газпромом» контрактів.
Ще одним цілком очікуваним кроком Глави держави став анонс указу про заборону приватизації «Укртелекому», Одеського припортового заводу і ВАТ «Турбоатом», які ще минулого тижня уряд включив до списку підприємств, що підлягають продажу в 2009 році. Нагадаємо, що за рахунок продажу цих підприємств Юлія Тимошенко сподівалася покрити частину дефіциту Держбюджету. Надія ще більше зміцнилася, коли гарант відкликав свій указ про невизнання постанови уряду про призначення голови Фонду держмайна людини Тимошенко – Дмитра Парфененка. Але ніщо не перешкодить Президентові шантажувати главу Кабміну і її «фондового» протеже відновленням дії згаданого указу. До того ж, саме вчасно про свої домагання на посаду глави ФДМ заявила Валентина Семенюк-Самсоненко, яка, за її словами, має намір найближчої п'ятниці опротестувати в суді свою відставку. Отже президентський указ про заборону приватизації згаданих вище підприємств у 2009 році, у разі його появи найближчим часом, виб'є з рук глави Кабміну паличку-виручалочку: інших адекватних джерел наповнення державної казни в уряду немає. Є неадекватні. Наприклад, посилення податкового преса, який Тимошенко навчилася використовувати значно ефективніше за багатьох своїх попередників.
Втім, Юлії Володимирівні буде чим відповісти гарантові найближчим часом. Уже зараз повним ходом йде підготовка до ротації в уряді, запланованої на наступний тиждень. Напевно Тимошенко постарається позбавитися від більшості міністрів, що отримали в 2007 році портфелі за квотою тоді ще пропрезидентської фракції НУ-НС. Місця в Кабміні отримають «литвинівці», що забезпечили продовження прем'єрської каденції Тимошенко в 2008-2009 роках і лояльні до прем'єра люди з фракції НУ-НС. Як би там не було, але ротація в уряді буде більше політичного характеру. Хоч би тому, що в рядах парламентської коаліції зараз не знайдеться міцних професіоналів, здатних очолити й ефективно працювати на посадах у тому ж економічному (найбільш проблемному) блоці Кабміну. Отже зміни в уряді стануть черговою політичною вендетою Тимошенко і Ющенка.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом