Гавриш: Росія програла «газову війну»

Менше тижня тому відбулося історичне, на думку наших політиків, підписання угоди між Україною і Росією про ціну на газ для нас і його транзит до Європи. Власне, цим і ознаменовано завершення «газової війни». Але, як і в будь-якому великому конфлікті, його відгомони якийсь час ще розбурхуватимуть громадськість. Тим більше, враховуючи, що Президент ухвалив рішення про необхідність обговорення даної теми сьогодні на засіданні РНБО, якому, правда, не призначено було відбутися. Як стверджує заступник секретаря РНБО Степан Гавриш, у цьому винні «Нафтогаз» і уряд, які не дозволили надати Раді безпеки всі необхідні документи. Про це і свою оцінку «газового» конфлікту він розповів в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у.

- Степане Богдановичу, чому відмінили сьогоднішнє засідання РНБО, на якому повинне було розглядатися газове питання?

- Ми сьогодні були вимушені зняти з розгляду РНБО це питання, оскільки, звернувшись до НАК «Нафтогазу» з проханням надати відповідні документи, які були підписані Тимошенко і Дубиною в Москві, на даний момент не отримали необхідну інформацію. Враховуючи, що у нас були відсутні уточнюючі позиції української сторони на цих переговорах, зробити висновки для формування рішення РНБО було неможливо. На наші телефонні дзвінки і усні звернення, як і на письмові, також не було відповіді.

Друга проблема пов'язана з тим, що Президент письмово звернувся до уряду щодо необхідності розробки негайної антикризової програми в системі енергетичної безпеки України, яка могла бути прийнята і вдосконалена шляхом ухвалення рішення на засіданні РНБО, і введена в дію Указом Президента. Таким чином, ми б продемонстрували солідарну позицію щодо виходу з енергетичної кризи, яка може виникнути внаслідок підписаних угод у Москві. Адже за нашими підрахунками, враховуючи самі правила, які встановлені в цьому контракті, ми цього року повинні купити 40 мільярдів метрів кубічних газу. Причому, згідно цьому документу, ми не можемо купити менше. Тобто, у 2009 році розрахунок складе приблизно 14,5 мільярдів доларів. Нам потрібно зрозуміти, які ресурси прибуткової частини бюджету і економічні інструменти дадуть можливість отримати цей газ. Чи буде це пов'язано з різким підвищенням ціни на газ для підприємств легкої промисловості, комунальним підприємствам, зокрема, громадянам України, чи уряд намагатиметься провести емісію грошей або, наприклад, цінних паперів, щоб «в'їхати» в нові фінансові зобов'язання?

У цілому, є ціла низка проблем, що вимагають серйозного попереднього аналізу, який ми не могли зробити без документів, які б повинні були нам надати «Нафтогаз» і уряд.

- А можливо, проведення засідання РНБО спеціально блокують?

- Здійснюваний достатньо емоційний і радикальний тиск на конституційний орган, який є колегіальним і ухвалює узгоджені рішення за участю прем'єр-міністра і міністрів, свідчить, що робота РНБО блокується. Крім того, робиться неможливою участь Ради безпеки в оцінці кризи, яка може виникнути, і вживанні антикризових заходів всією системою політичної влади України, що, в принципі, переводить весь механізм ухвалення рішення в один монопольний центр – Кабінет Міністрів України. Тим паче, що ми не знаємо, які директиви використовувала прем'єр-міністр під час переговорів у Москві – чи приймалися вони урядом, чи застосовувала вона директиви, надані Президентом. Без сумніву, сьогодні мова йде про певну блокаду РНБО.

Але хочу підкреслити, що попередня більшість членів РНБО, з якими я спілкувався, і юридично, і фактично визнали факт газових угод з Росією, і не мають наміру їх змінити або виразити їм недовіру. Навпаки, ми керувалися позицією Президента, що цей факт став частиною історії 2009 року, і що його потрібно оцінити згідно енергетичної безпеки України. Тому сама назва засідання РНБО була «Про невідкладні заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки України в 2009 році».

- Чи може Президент відмінити газові домовленості Тимошенко?

- Не може і не збирається. Але він робитиме все для того, щоб сьогодні уряд прийняв цілий ряд рішень, насамперед, щодо економії витрат природного газу, щодо створення стратегічних запасів мазуту, нафти і вугілля.

- Як Ви вважаєте, хто виграв «газову війну» - Україна чи Росія? І чи можна взагалі говорити про перемогу в даному випадку?

- Ми могли б говорити про перемогу, якби адекватно зростанню ціни на газ отримали також пропозицію про можливість підвищення ціни на транзит. Хочу сказати, що в Європі немає дешевшої ціни, ніж 2,2 долара за транзит на 100 кілометрів.

- Чи вплине цей конфлікт на наші відносини з європейськими країнами? Деякі експерти стверджують, що нам не «світить» членство в ЄС як мінімум найближчі 10 років.

- Я вважаю, що це нічим не підкріплені емоції. Абсолютно впевнений, що на наші євроатлантичні прагнення це ніяк не вплинуло в негативному плані. Навпаки, мені здається, що Європа зрозуміла необхідність не тільки зміни власної політики, але й підтримки України щодо забезпечення енергетичної безпеки.

Я вважаю, що в цілому Росія програла цей конфлікт, цю війну, і її геополітичні розрахунки щодо Європи не виправдалися, адже вона не зреагувала так гостро з приводу України, як цього хотіла РФ.

З іншого боку, Європа все більше усвідомлює необхідність надання нашій країні гарантій демократії розвитку. Насамперед, це включає формування політики енергетичної незалежності. Тому те, що Росія надала найдорожчий газ тим виборцям, які були її прихильниками, ще раз свідчить про потребу формування власної енергетичної стратегічної політики. І ось завдання РНБО якраз полягало в необхідності дати оцінку новому енергетичному балансу України і місцю газу в цій політиці. Річ у тому, що, згідно енергетичної стратегії, яка прийнята урядом до 2030 року, до 2020-го ми повинні були б скоротити споживання газу вдвічі. Але підписані з Росією контракти суперечать даній стратегії.

- А чи можна говорити про те, що підписані Тимошенко контракти якоюсь мірою не відповідають національним інтересам України?

- Я б так не сказав. Але те, що вони надзвичайно серйозно тиснуть на національні інтереси і зобов'язують нас усіх добитися сьогодні прозорої політики і позиції уряду, не викликає сумнівів.

Звичайно, турбує те, що після завершення переговорів у Москві БЮТ дуже поспішно почав піднімати питання про імпічмент Президенту.

- Це просто загроза, чи БЮТ дійсно може піти на такий крок?

- Якщо це загроза, то вона досить некоректна, оскільки саме Президент двічі приводив до влади прем'єр-міністра. Саме він забезпечив її інтереси з позачергових парламентських виборів, проведення яких, крім нього, фактично ніхто не підтримував. У будь-якому випадку, сама по собі загроза свідчить про відсутність єдності української політичної влади в розумінні захисту національних інтересів.