Нємцов: Путіна дратує існування демократичної України

Більше двох тижнів тривають газові протиборства між Україною і Росією, в яких активно втягнулася Європа. Хто насправді винен у тому, що щорічні паливні розборки трансформувалися у справжню війну, які реальні причини нескінченного українсько-російського спору на ґрунті газу і коли вже у цьому беззаконні з'явиться хоч би невеликий натяк на завершення? Про це в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’у розповів російський політик Борис Нємцов.

- Борисе Юхимовичу, із традиційного газового конфлікту розгорілася справжня війна. Як, по-Вашому, хто винен?

- Винні чотири людини. Скажу поіменно, за абеткою: Медведєв, Путін, Тимошенко і Ющенко. Для Росії від дій Путіна і Медведєва – фантастичні збитки. Ці, вибачте на слові, володарі підірвали репутацію країни у Європі та світі так, що тепер треба витратити роки, щоб її якось відновити. Це підрив економіки, скорочення, зрештою, поставок газу, скорочення надходжень до російського бюджету.

- А українці в чому винні?

- Ваші винні у тому, що допустили борг – Путін і Медведєв спеціально чекали цього моменту, такої каверзи, щоб покарати Україну. Ваші начальники, замість того, щоб вчасно платити за рахунками, з'ясовували відносини. Можна подумати, вони не знали, як «доброзичливо» путіністи ставляться до «помаранчевої» революції. Теж хороші, красені.

- Яка ціна газу у результаті може бути для України?

- Тут історія така: звичайно, ідеальною була б ціна в районі 200-250 доларів за тисячу кубів, і «Нафтогазу» треба було погоджуватися на неї. По-перше, ця ціна дуже близька до європейської. Взяти, наприклад, італійську ціну – приблизно 400 доларів мінус транзит, вийде 200 з чимось доларів. Так от, якби «Нафтогаз» погодився на раніше запропоновану ціну, це дозволило б Україні підняти плату за транзит через свою територію з 1,6 долара, припустімо, до 2-2,5, і таким чином компенсувати частину збитків. Але ви не погодилися. І знову подарували Путіну і Медведєву можливість шантажувати, тепер - ціною у 450 доларів. Теж розумники…

- Звідки така цифра?

- Ця ціна (450 доларів – ред.) ніякого відношення до європейської не має – це знущання. Та зате вона має відношення до туркменського газу. Річ у тім, що Путін, Медведєв і Міллер купили весь середньоазіатський газ – туркменський, узбецький і казахський, але ціна закупівлі виявилася фантастичною. Путін пробовтався днями, що вони, аби не пустити Європу і Україну в Середню Азію, купили газ за 340 доларів на кордоні Середньої Азії і Росії. Транзит цього газу по території Росії – ще тридцятка. Значить, на кордоні Росії й України газ уже коштує 370 доларів. І для того, щоб собі у збиток не торгувати і з «РосУкрЕнерго» поділитися нікому не потрібним газом, вони взяли і «намалювали» цифру 450. Насправді, по суті, вчинили абсолютно неграмотно, безвідповідально, непрофесійно, купивши середньоазіатський газ за скаженою ціною. І тепер хочуть втюхати Україні дорогущий газ так, щоб не залишитися у програші.

Між іншим, я у вересні, коли був у вас, попереджав керівництво України, що газ Путін намагатиметься втюхати Україні по 400 доларів. Тоді вся ваша верхівка, замість того, щоб серйозно до цього поставитися, махнула рукою і сказала: «Так, гаразд, нічого цього не буде». А я був такий впевнений, тому що знав: контракти, які вони з Туркменією намагаються укласти, в районі 300 доларів. А це означає, що для України - мінімум 400.

- Чи має Україна погоджуватися на ціну у 450 доларів?

- Звичайно, не має, тому що вона ніякого відношення навіть до європейської не має. Путін з Медведєвим і Міллером украй непрофесійні, і довели нещасний «Газпром» до ручки, до банкрутства. Там суцільні борги, видобуток не росте, баланс весь час негативний. І зараз фінансовий стан «Газпрому» різко погіршав. Це начебто наші, російські, проблеми, але вони, однак, намагаються перекласти їх на Україну.

- Чи закінчиться коли-небудь цей конфлікт?

- Не закінчиться. В принципі, конфлікт-то світоглядний. Це нескінченна історія, майже як Палестина і Ізраїль. Коли закінчиться палестинсько-ізраїльський конфлікт, тоді приблизно закінчиться і російсько-український.

У цій історії є політична складова. В Україні, хоч і «раздолбайская», але демократія. А Росія - така зухвала, авторитарна, корумпована країна – путінізм у дії, що називається. І стратегії тут, погодьтеся, різні: одна - візантійська, інша - європейська, не дивлячись на всі застереження. Природно, рівень недовір'я безмежно високий, а без довіри вирішити проблему газу неможливо. Поки наші країни у політичному плані рухаються у діаметрально протилежному напрямі, звичайно, будуть розбіжності. Друга проблема – це проблема двох монополій. Монополія України на транзит і монополія Росії на газ. А як відомо, дві монополії завжди живуть як кішка з собакою. Я не знаю жодного випадку, щоб монополії могли у спокійному режимі домовлятися одна з одною.

- Що ж робити?

- Якби я був вашим міністром палива і енергетики, я б займався двома речами: нарощуванням видобутку власного газу – а у вас є газ, десь 20 млрд. кубів видобуває Україна. І думаю, що при пристойних інвестиціях цей видобуток можна збільшити. Друге – треба займатися альтернативними маршрутами і проектами. Ну, «Набука», зокрема, і так далі. Хоча, зрозуміло, що проект «Набука» без нових родовищ у Туркменії або, можливо, іранських, навряд чи легко реалізувати. До речі, з приводу Ірану є якесь мовчазне табу, хоча він - другий у світі після Росії виробник газу. Так от, я не зовсім розумію, чому іранську нафту можна купувати, а іранський газ - ні. Мені цього ніхто пояснити не може.

Я доброзичливо ставлюся до України, як ви знаєте. Проте, однак, скажу, що у цьому конфлікті ваше керівництво себе погано проявило. Вони весь час пасували, грали у піддавки, влазили весь час у якісь борги, нарощували їх, тривалий час не могли узгодити ціну. Одним словом, некваліфіковано поводилися – слабкувато. Це жодним чином не знімає, природно, відповідальності з нашої «зондер-команди». Але я не пригадаю якогось схожого випадку, коли українська команда ще б так слабо поводилася, як наприкінці 2008 року. Навіть у 2006 році ви були якось зібраніші, ніж зараз. Я, звичайно, розумію – президентські вибори, нескінченні скандали і з'ясування, хто має право, хто винен, звинувачення на адресу один одного. Але все-таки, знаєте, коли виникає серйозна для держави проблема, краще, звичайно, якісь внутрішні розборки відсунути на другий план, а не продовжувати битися, коли під загрозою знаходитися економічний суверенітет країни.

- Кажуть, що газова атака Росії була спрямована, насамперед, проти економіки і населення Донбасу. Що скажете?

- Це нісенітниця. Є низка причин, чому Путін і Медведєв так агресивно і так антиросійськи поводяться. Я підкреслюю – антиросійськи, оскільки вони своєю поведінкою завдають шкоди Росії – з нами ніхто мати справ не захоче. Я можу вам їх перелічити.