Минулого вівторка на політичній арені України знову відбулося перегрупування сил. Підтримання більшістю депутатів фракції «Наша Україна – Народна самооборона» створення коаліції з БЮТ і Блоку Литвина ознаменувала остаточний розвал пропрезидентського мегаблоку у Верховній Раді, втрату впливу на «своїх» депутатів з боку Глави держави і зміцнення парламентської опозиції за рахунок «багнетів», які досі зберігають вірність Віктору Ющенку.
Підписання коаліційної угоди - чергова тактична перемога Тимошенко. Поки що один із найбільш вірогідних претендентів на вищу державну посаду в країні впевнено переграє своїх головних конкурентів – Віктора Ющенка і Віктора Януковича. Принаймні, у внутрішньополітичному аспекті. Але не факт, що подібні тактичні виграші у сукупності принесуть Юлії Володимирівні стратегічну перемогу саме в той момент, коли вона буде потрібна їй понад усе – безпосередньо перед черговими президентськими виборами.
Привіт Гарантові від «любих друзів»
Не секрет, що остаточний перехід контролю над фракцією НУ-НС із рук Віктора Ющенка до рук Юлії Тимошенко відбувся завдяки демаршу колишніх вірних соратників Президента по революційному Майдану. Йдеться насамперед про Миколу Мартиненка – одного з кількох політиків, яких у 2005 році нинішній прем'єр втягнула у пріснопам'ятний корупційний скандал, що коштував Юлії Володимирівні поста глави Кабміну, а найближчому оточенню Ющенка – Порошенку, Третьякову, Мартиненку і Безсмертному – не менш вигідних посад. Згадані вище персони в один момент втратили вагу в очах Гаранта, і фактично були списані в політичний утиль. Особливо потерпів Порошенко, якого на виборах 2007 року навіть не включили у виборчий список НУ-НС. Затаїв образу на Президента і Мартиненко, який не отримав посади голови парламентської фракції і вимушений був відійти у тінь молодого та раннього В’ячеслава Кириленка. Але, як бачимо, нинішній вірогідний кандидат на пост глави НУ-НС дарма часу не втрачав, поступово готуючи неприємний сюрприз для Глави держави. Не можна не зауважити, що одну із визначальних ролей у фактичному розвалі пропрезидентської фракції зіграла і «Народна самооборона» ще одного знехтуваного Президентом «любого друга» - Давида Жванії. Останній почав дрейф у бік Тимошенко ще торік, коли зрозумів, що, зв'язавшись на позачергових парламентських виборах з «Нашою Україною», втратив реальний шанс провести у Верховну Раду свою політичну силу і стати утримувачем перехідної «золотої акції», а не виконувати замовлення із Секретаріату Президента.
Взагалі, це відмітна особливість «Нашої України»: ця політична сила, яка складається з дрібних груп впливу, ніколи не вирізнялася партійною дисципліною. Борючись із зовнішніми «ворогами», «нашоукраїнці» завжди умудрялися знайти час на міжсобойчики. Ситуація цього року примітна тим, що запущеному в «помаранчево-бордове» депутатське середовище «вірусу Тимошенко» не знайшлося ефективної протиотрути: напередодні президентської кампанії ну-нсівцям довелося серйозно поламати голову над питанням: так з ким ми? З Президентом, який втрачає свій і так невисокий рейтинг з кожним новим, часто непродуманим і тому шкідливим для країни політичним кроком? Чи з більш перспективною у плані майбутнього президентства главою уряду? Як бачимо, більшість тих депутатів, які входять у НУ-НС, поставили на Тимошенко. До речі, вибір цей підсилився ще й тим, що «ну-нсівці» прагнули за будь-яку ціну позбавитися від зовнішнього впливу, зокрема – з боку Віктора Балоги.
Напевно, якби Віктор Ющенко більш чітко позначив свій курс на політичне зближення з Партією регіонів, то вчорашньої картини ми могли б і не спостерігати. Але хитромудрі політтехнологи із Банкової як завжди перемудрували – і з «регіоналами» спільну мову не знайшли, і з колишніми соратниками з БЮТ остаточно пересварилися. У результаті, як казав один відомий політик, «маємо те, що маємо».
Сумнівний ефект коаліції
Як підкреслювалося вище, відтворення демократичної коаліції Юлія Тимошенко може сміливо занести собі в актив. Але, відновивши цю парламентську структуру, прем'єр зовсім не забезпечила собі привольне політичне життя. Не можна забувати головного – у коаліції БЮТ – НУ-НС – Блок Литвина немає 226 голосів, необхідних для ухвалення законопроектів. А це означає, що вже найближчим часом коаліціантам доведеться шукати ситуативних союзників для того, щоб прийняти проекти законів, прописаних у коаліційній угоді. Або намагатися переманити на свою сторону ще 14 депутатів-ну-нсівців. Утім, те, з яким трудом коаліціанти все-таки наскребли необхідну кількість підписів під угодою, свідчить: схилити на свій бік ще 14 пропрезидентських «багнетів» буде дуже і дуже непростим завданням. Тим більше, як наголошувалося вище, депутати фракції НУ-НС широко відомі своїм мінливим норовом, що може створити проблеми для коаліції в осяжному майбутньому.
Напевно, найважчим випробуванням коаліції на міцність буде процедура ухвалення Держбюджету на 2009 рік. Як відомо, Юлія Тимошенко проігнорувала вимоги Президента переписати проект головного фінансового документа країни, який верстався ще влітку, – природно, без кризових реалій сьогоднішнього дня. У Раду знову подали розкритикований не тільки Банковою законопроект. Можна припустити, що без підтримки ззовні у коаліції просто не буде можливості не те що затвердити цей бюджет, але і проголосувати за ухвалення його за основу. Якщо виходити з того, що Тимошенко і чути не хоче про будь-які поступки щодо змісту законопроекту про Держбюджет-2009, то процес ухвалення головного фінансового документа може істотно затягнутися. І Україні знову доведеться жити за бюджетним розписом.
Президент в опозиції – це небезпечно
Перш за все – для Юлії Тимошенко. Напевно, прем'єр, замислюючи відродження коаліції, вважала, що Віктор Ющенко хочеш-не-хочеш благословить цей парламентський союз, і, що важливо, дасть відповідне напутне слово своїм депутатам. Цілком імовірно, що так і могло б статися, якби Юлія Володимирівна під час свого останнього телезвернення до народу не вилила на Гаранта відро добірних політичних помиїв, звинувативши останнього у перешкоджанні процесу відновлення демократичної більшості у парламенті.
Тепер у Ющенка немає іншого виходу, як відвести частину депутатів фракції НУ-НС, що залишилася під його впливом, у формальну опозицію. А це – серйозна підмога Партії регіонів, якої не вдалося створити коаліцію з БЮТ і тим самим повернутися у виконавчу владу. Отже, підстав для такого негласного союзу двох Вікторів – більше ніж достатньо. Щоб така опозиція була ефективна, ПР і пропрезидентським депутатам доведеться шукати підтримку у непередбачуваних комуністів. По суті, саме ці три політичні сили можуть зараз створити реальну коаліцію: у них на трьох – 237 голосів. Але якби вся проблема була в чисельності… Ідеологічні, політичні та бізнесові інтереси – ось що вже зараз стоїть на шляху створення більшості на основі Партії регіонів, КПУ і пропрезидентського уламка НУ-НС. Отже, по суті, у парламенті досі немає стійкої більшості, здатної ефективно працювати і ухвалювати необхідні для країни закони. Але якщо раніше аморфність Верховної Ради сприймали як проміжний стан законодавчого органу (адже питання про перевибори парламенту ще не закрите), то тепер активна протидія Президента через підконтрольних йому депутатів роботі парламентської коаліції може призвести до чергового колапсу.
Втім, можливий і інший розвиток ситуації. Так, регіонали і ну-нсівці, які залишилися вірними Президентові, допоможуть Юлії Тимошенко втопити себе саму. Не протидіючи коаліції, не заважаючи працювати уряду, опозиціонери можуть зайняти вичікувальну позицію і подивитися – а чи зможе нинішній прем'єр справитися з усіма викликами? Оздоровити економіку країни, застосовуючи не фіскальні та адміністративні, а суто економічні, ринкові методи, перейти від політики соціального популізму до жорсткої економії бюджетних коштів, довести до кінця хоч би одну реформу. Хоча, поклавши руку на серце, важко уявити, що Тимошенко під силу здійснити все перераховане. Не тому, що вона – неефективний антикризовий менеджер, чи економічний блок її уряду - безпорадний, ні. Просто тому, що, зважаючи на президентські вибори, які наближаються, Юлія Володимирівна не зможе собі відмовити у застосуванні багато разів випробуваних популістських методів нарощування власного рейтингу. Навіть на шкоду процвітанню країни.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом