Так, громадяни. Минулий тиждень подарував нам нового старого спікера. Як у тому анекдоті – «я старий, я дуже старий, я суперстар». Ось-ось. Це все про Литвина. Сивому дядькові вдалося увійти до однієї і тієї ж річки двічі. Геракліт, мабуть, у труні перевернувся. Від заздрості...
Зрозуміло, що до голосування йшли різного роду переговори, торги і тому подібне. «Регіони», наприклад, пропонували Лавриновича. А частина «Нашої України» «пропонувала» на цю «посаду» Плюща. Та голосування по кандидатурі Литвина здивувало всіх. Або майже всіх. Річ у тому, що за Михайловича проголосували представники всіх фракцій, крім ПР і 30 членів НУНСа. Навіть комуністи (!) всі як один проголосували «за».
Симоненко потім, ясна річ, відмовлявся (базікали, ніби голосування проплатив Григоришин): мовляв, Литвин нам самим кістка в горлі, але треба ж дати парламенту нормально попрацювати. Угу. Повірили ніби.
Далі – ще більше. Небесна канцелярія мабуть порахувала, що Литвин на посаді спікера – це недостатньо смішно. І новообраний голова ВР у першому ж своєму виступі заявляє про створення нової коаліції. На базі, так би мовити, БЮТ, НУНС і БЛ.
Це вже потім стало відомо, що Литвин забіг далеко вперед і замість коаліції є лише декларація про наміри. А це, як мовиться, не одне й те ж.
І все таки. Кого б з трійки Литвин-Лавринович-Плющ не вибрали спікером, виходить (як не крути) колишній «кучміст». Або навіть не колишній, а такий, що зачаївся на якийсь час. Литвин взагалі спікером уже був. Аж чотири роки. І Лавринович з Плющем кар'єру собі робили якраз за Леоніда Даниловича. Так, дивись, і він сам повернеться у велику політику…
У «Нашій Україні», звичайно ж, не обійшлося без внутрішніх чвар, розбродів і хитання. Мовляв, не всі підписали, а цей підписав, але потім від свого підпису відмовився, в іншого картка не спрацювала і так далі. Загалом, усе як завжди. Довелося бютівцям налякати заклятих друзів – мовляв, не домовитеся між собою – йдемо на вибори. У терміновому, так би мовити, порядку.
А взагалі забавна ситуєвина виходить. НУНС і БЮТ що, рік тому не змогли з БЛ домовитися? Було потрібно купу часу, указ Президента про розпуск Ради, його припинення, переобрання спікера. А може, це Литвин такий незговірливий був? Усе вичікував та вичікував свого шансу? І «волав» на всіх кутах про те, що «країні потрібен саме він»? Ну, нам залишається тільки здогадуватися...
А ось дострокові вибори в Раду, напевно, відміняються. Якось незручно їх тепер проводити. По-перше, криза, ні в кого грошей немає. По-друге, ніби як і спікер є, і Рада працює – закони приймає (наприклад, заборонила банкам переглядати процентні ставки по кредитах, правда, по нових лише, за що їй, Раді, велике спасибі від «пересічних громадян»). По-третє, Ющенко мовчить, указ про дострокові вибори припинений. По-четверте, Партія регіонів після обрання Литвина і початку формування «коаліції трьох» тут же заявила про відхід в опозицію. А Віктор Федорович був настільки поблажливий, що дав уряду й новій коаліції 100 днів, щоб перемогти кризу, розруху та інші «негаразди». Замало буде, звичайно. Але раз сказав, означає слово триматиме міцно. Три місяці – ніяких виборів. А ось після закінчення оного терміну Янукович обіцяє вивести на вулицю натовпи людей. Втім, вони й самі можуть вийти. Причому ще до того, як, наприклад, ті, кого виселять з житла за борги по іпотеці…
А тим часом криза кріпшала. Готівковий долар до кінця минулому тижня подолав відмітку в 8 гривень, а євро і взагалі продавали по 10 з копійками. Щасливі володарі валютних кредитів (82% кредитів в Україні видано саме у валюті) мало не плакали від такого «успіху», що казна-звідки повалився на них. Металурги й хіміки «відпочивали» за свій рахунок, вчорашній «офісний планктон» таксував на взятих у кредит «лансерах», а столичні повії дійшли до того, що почали обслуговувати клієнтів у борг (!). І нарешті, майже всі кияни відчули на собі, що таке залишитися взимку без гарячої води.
У регіонах-то, звичайно, гарячу воду і навіть опалювання відключають значно частіше. Але це, як мовиться, «не рейтингова новина». А ось відключення таких послуг у Києві – такого небувало, це ТОП. Усе ж таки столиця – стратегічний об'єкт. А що, як усі її жителі вийдуть на Майдан на знак протесту?..
Сир-бор був ніби як у тому, що «Київенерго» заборговувало «Нафтогазу» 380 мільйонів гривень. У столичного градоначальника посипалися камені. Черновецький відповів у своєму стилі: мовляв, київські власті ні копійки не винні ні тим, ні іншим; навпаки – це «Нафтогаз» винен «Київенерго», ось він нехай і віддає. І навіть пообіцяв у понеділок вивести під вікна центрального офісу «Нафтогазу» 10 тисяч професійних і не дуже пікетників.
Але вже в суботу увечері «Нафтогаз» відновив подачу газу і гаряча вода знову з'явилася (правда, не скрізь). Це глава компанії Дубина вирішив попіаритися, мовляв, «діти і люди похилого віку не повинні страждати» через злобного Черновецького. Леонід Михайлович, у свою чергу, заявив про те, що Юлія Володимирівна хотіла огріти його дубиною (або Дубиною?..), але у неї нічого не вийшло і взагалі він білий і пухнастий. Ющенко як завжди доручив мерові в терміновому порядку включити гарячу воду (на його вимоги, втім, якось перестали звертати увагу останнім часом), а Тимошенко обізвала ЛМЧ «нахабою» і ще якимись словами з непіддатливого перекладу дніпропетровського діалекту.
Чорновола на тижні таки виключили з ПР. Він, як ви пам'ятаєте, давно поривав вийти з партії. Протестував проти таємних (і явних також) переговорів з «Нашою Україною» про створення коаліції. А тут, як на гріх, нову коаліцію створили, але в іншому форматі. А заяву вже написано. Загалом, ні за понюшку тютюну позбувся Тарас В’ячеславович депутатського мандата. І перейшов він (мандат) до людини з прізвищем Плохой. І став цей Плохой народним депутатом від ПР замість Чорновола.
Нарешті, лебединою піснею для Президента міг стати інтернет-чат за участю Ющенка під багатообіцяючою назвою «Підсумки року і погляд у майбутнє». Міг, але не став. Спілкування з інтернетчиками відмінили. Або перенесли, що, втім, не має значення. А ось те, що з найбільш рейтингових питань немає жодного більш-менш приємного для Глави держави – це факт. Про що говорити, якщо беззастережним лідером стало наступне запитання: «Шановний пане Президенте, скажіть, будь ласка, скільки нам (простим людям) треба Вам заплатити, щоб Ви разом з усіма депутатами Верховної Ради, міністрами, чиновниками назавжди виїхали за кордон і не заважали Україні нормально розвиватися?».
І, ви знаєте, це ще одне з найкоректніших заитань. Принаймні, в ньому не міститься ненормативна лексика. Цитувати «найпекучіші» запитання не будемо – у нас все ж таки пристойне видання :-)
Кохаймося!
Завжди ваш
Олександр Вредний
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом