Ілюзія парламентської більшості

«А вранці вони прокинулися…» - слова з цієї народної пісні дуже точно відображають стан коаліціонерів з «Нашої України – Народної самооборони», які наступного дня після тріумфального повернення на посаду спікера парламенту Володимира Литвина і створення більшості «де-факто», кинулися на кожному розі доводити, що їх нахабно і цинічно обвели навколо пальця. Мовляв, ніякої угоди про створення коаліції ще немає, ніхто її не підписував, і говорити про те, що відроджена демократична більшість існує, і ефективно працюватиме ще дуже і дуже рано.

Рефлекс імені Тимошенко

Пізнє «запалення» ну-нсівців виглядає, м'яко кажучи, неадекватним. Особливо після того, як Віктор Ющенко, повернувшись зі свого литовського вояжу, поспішив привітати обрання Литвина спікером і дати цінні вказівки номінальній більшості. Цілком можливо, що незабаром вона б була оформлена юридично. Не без канителі навколо розподілу посад в уряді і переобрання Тимошенко на посаду прем'єр-міністра – тут із самого початку можна було припустити виникнення певного тертя. Ситуацію посилило телезвернення глави Кабміну в середу увечері, під час якого Юлія Володимирівна витончено проїхалася по Президентові, звинувативши того в протидії створенню парламентської коаліції.

Звичайно, що після таких одкровень не могло бути й мови про перехід формальної більшості із статусу «де-факто» в «де-юре». Тим більше, не було можливості приступити до перерозподілу міністерських портфелів і ухвалення включених в оновлену угоду про створення коаліції законів. НУ-НС дав «задній хід», і Рада знову опинилася на порозі чергового політичного колапсу.

Зараз у пропрезидентській фракції немає нещаснішої людини, ніж Борис Тарасюк. Главу партії РУХ, що нещадно критикував останнім часом Президента, схоже, гарно підставили. Причому, свої ж. Поставивши свій підпис під повідомленням про створення коаліції, яке у вівторок увечері урочисто зачитав новообраний голова парламенту Володимир Литвин, Тарасюк виявився в ролі козла відпущення, на якого звалили всі гріхи за нібито таємне підписання договору з БЮТ і Блоком Литвина. Про це, зокрема, заявив учора заступник глави Секретаріату Президента Петро Олійник. А його слова про те, що бютівці підсунули Тарасюку проект угоди, призначений для створення іншого союзу (БЮТ і Партії регіонів), свідчить: Банкова знову вийшла на стежку війни з урядом. І недозріла коаліція – дуже зручний привід для інформаційної атаки. Тепер у Президента і його політичної сили є всі підстави дорікати своїм новоспеченим союзникам у подвійних стандартах, затягувати процес юридичного оформлення коаліції, наполягати на вигідному для себе розподілі посад в уряді.

По суті, цей процес уже почався: «нашоукраїнка» Ксенія Ляпіна в одному з телеефірів заявила, що, оскільки економічний блок уряду, представлений вихідцями з БЮТ, не справився з покладеними на нього завданнями, то на посади міністрів фінансів і економіки цілком може претендувати НУ-НС або Блок Литвина. Зазначимо: БЛ Ляпіна згадала для гарного слівця, оскільки ніяких солідних посад ні пропрезидентська, ні пропрем'єрська фракція «литвинівцям» не віддадуть. Максимум, на що можуть розраховувати представники фракції Литвина – пара-трійка посад у неключових міністерствах. До того ж, ну-нсівці на різні голоси встигли розкритикувати проект коаліційної угоди, в якій, на їхню думку, немає нічого, крім «суцільної демагогії» в авторстві БЮТ. Не секрет, що Віктор Ющенко і раніше висловлював претензії до урядового проекту Держбюджету на майбутній рік. Схоже, і переписаний Кабміном варіант, який бютівці мають намір включити в законодавчу частину коаліційного договору, не знайде підтримки в «помаранчевих».

Також представники пропрезидентської фракції напевно чинитимуть опір узгодженню запропонованих бютівцями пунктів коаліційного документа, в яких мова йде про накладення вето на будь-які зміни в Конституції і дострокові парламентські вибори в 2009 році. І перша, і друга пропозиція можуть не знайти підтримки у Президента – адже саме в нього може з'явитися гостра необхідність видозмінити Основний Закон перед виборами Президента. Крім того, Глава держави навряд чи розлучиться з думкою про те, що парламент, у разі його непокірності, не можна буде достроково розігнати. Швидше за все, одну лазівку він собі все-таки залишить. Саме на це націлені зустрічні пропозиції від НУ-НС: включити в угоду пункти про визнання воїнів УПА, вступ країни в НАТО і про виведення Чорноморського флоту Росії з територіальних вод України. За допомогою цих пунктів ну-нсівці мають намір шантажувати своїх вірогідних партнерів по коаліції, вкрай розжарюючи атмосферу всередині більшості.

Удар Стельмахом по іміджу Президента

Тим часом, у БЮТ і не приховують, що запрошення в союзники Блоку Литвина – гарантія від капризів «Нашої України – Народної самооборони». Мати справу з «поміркованим» Литвином прем'єру набагато приємніше і спокійніше, ніж з різнорідною пропрезидентською фракцією, переконання якої міняються з незбагненною швидкістю. До того ж Тимошенко просто необхідно, щоб її уряд мав підтримку як мінімум у 226 голосів у Верховній Раді – інакше всі ініціативи Кабміну так і залишаться на папері або будуть заблоковані Президентом. Ці голоси також потрібні Юлії Володимирівні для того, щоб безболісно переобратися на посаду прем'єра і провести на посади в міністерства і відомства «потрібних» людей. Наприклад, того ж Андрія Портнова – на посаду глави Фонду держмайна. Якщо раніше це питання не можна було вирішити через принципову позицію ну-нсівців (читай – Віктора Ющенка), то тепер, маючи оплот у вигляді Блоку Литвина і уклавши ситуативну угоду з КПУ або частиною Партії регіонів, можна з легкістю посадити Портнова в крісло Валентини Семенюк-Самсоненко. І, як наслідок, дістати доступ до приватизаційних процесів, а, отже, і до джерел наповнення Держбюджету, доходи якого можна буде сміливо пускати на фінансування соціальних програм. Що в світлі майбутньої президентської кампанії - серйозний фінансовий ресурс.

Крім цього, в Блоці Юлії Тимошенко серйозно налаштовані «звалити» голову НБУ Володимира Стельмаха. Зрозуміло, що бютівці роблять це винятково для того, щоб, помститися заявам, що раніше звучали, про неспроможність економічного блоку уряду, показати – у важкій фінансово-економічній ситуації винен не лише Кабмін на чолі з ЮВТ, але й Нацбанк, у якому заправляє людина Віктора Ющенка. Адже крім морального задоволення від публічної прочуханки і скидання Стельмаха бютівці нічого не отримають – на місце глави Нацбанку, що звільнилося, все одно прийде послідовник Глави держави (той же Арсеній Яценюк).

Ще одне сподівання БЮТ – урізування квоти «помаранчевих» у новому складі уряду. У цьому плані Юлія Тимошенко постарається зробити все від неї залежне, щоб надалі не допустити бойкоту міністрами, призначеними за квотою НУ-НС засідань уряду. Тому, цілком можливо, що БЮТ вимагатиме від своїх нових-старих союзників віддати посаду одного з віце-прем'єр-міністрів (яку зараз займає людина Президента Іван Васюник) і міністра юстиції (Микола Оніщук) на користь Блоку Литвина. У той же час, бютівцям доведеться пожертвувати і своєю квотою. Уже зараз можна прогнозувати, що «тимошенківці» зможуть віддати портфелі міністрів охорони природи (Георгій Філіпчук) і праці і соціальної політики (Людмила Денисова).

Ризиковані ігри з «поміркованим» іміджем

Представники фракції спікера, що опинилися між двох вогнів, постараються вижати із сприятливої ситуації максимум можливого. Взагалі-то верхом очікувань для них було призначення Володимира Литвина на посаду голови Верховної Ради. Але участь у коаліції відкрила для БЛ нові перспективи: уперше за багато років «литвинівці» зможуть увійти до виконавчої влади, зосередити в своїх руках раніше недоступні міністерські ресурси, що, у разі успішної діяльності, принесе поліпшення рейтингу цієї політичної сили. Проте, вступаючи в коаліційну «річку», «литвинівці» сильно ризикують: якщо заклята дружба між БЮТ і НУ-НС у черговий раз не занадиться (а до цього, судячи з усього і йде), імідж буде зіпсований і у фракції Блоку Литвина. Виборцеві, по суті, буде все одно, що робили і що говорили «литвинівці»: раз їх ріднила з БЮТ і НУ-НС одна коаліційна угода, то і відповідальність за її невиконання в однаковій мірі лежатиме і на них.