В Україні – найзагадковіший валютний ринок у світі. Не зрозумієш, що у нас падає швидше – гривня чи долар.
Причому, як не крути, а падають вони одночасно. Долар – через безперебійну роботу друкарського верстата десь за океаном, гривня ж – через величезну кількість об'єктивних і не дуже причин.
Воно й зрозуміло. У країні плутанина, парламент напівживий, спікера взагалі немає і неясно, чи з'явиться хто на заміну. Вибори – чи будуть, чи ні. Ось народ і кинувся скуповувати долар. По старій пам'яті, так би мовити. Адже в багатьох ще свіжі в голові події 98-го року...
Нацбанк, що пробував обмежувати обмін валюти, в середині тижня здався і всі ці «коридори» і «закутки» зняв. Але ще до цього банки винайшли протиотруту у вигляді комісії за обмін валюти. Тобто, курс ніби й не виходить за межі встановленого НБУ коридору, але за обмін стягується комісія. Скажімо, 5-6%. Або навіть 20%. Достатньо, щоб гарненько нагрівати руки на паніці.
Заступник глави НБУ Шаповалов у зростанні курсу долара звинуватив населення. І закликав громадян на тиждень відмовитися від скупки валюти. При цьому банкір привів цікаву статистику. Якщо за перші 9 місяців поточного року українці купили 2,7 млрд. доларів, то за останні два місяці – аж 1,8 млрд.
Доходило до смішного. У Києві неможливо було взагалі купити долар, хоч з комісією, хоч без неї. Просто не було готівки. У Штатах радісно потирали руки і вичавлювали з друкарських верстатів останні соки. Тим часом «Нафтогаз України» виділив 600 млн. гривень на купівлю доларів, щоб частково розрахуватися з російським «Газпромом». Але... купити валюту так і не зміг.
До речі, «Нафтогаз», в особі Дубини, все таки домовився з «Газпромом», в особі Міллера, про погашення до 1 грудня заборгованості за постачання російського газу. Побачимо, побачимо... Ви читатимете цей огляд якраз 1 грудня і у вас буде можливість оцінити, наскільки українська сторона в змозі відповідати за свої слова.
А уряд Юлії Тимошенко, точніше – вона сама, знову повернувся до геніальної ідеї розпродати великі промислові підприємства країни. Усе, звісно, під соусом «м'якої боротьби з кризою». Ніби як і підприємств відповідних уже немає, але це як у тому анекдоті – «кури здохли? який жаль, адже в мене було ще стільки класних ідей!..».
Слово Юлії Володимирівні: «Сьогодні очевидно (кому? – О.В.), що ми можемо повернутися до проектів чесної, прозорої і конкурентної приватизації. Це може забезпечити залучення сотень мільярдів (! – О.В.) інвестицій. Це забезпечить модернізацію, реконструкцію і переоснащення. Це дасть можливість м'яко пройти кризу».
Ага. Як співала Ганна Герман (не депутат), «дурманом солодким віяло». Оскільки, навіть, якщо припустити, що криза якимсь чином залишилася позаду, незрозуміло, що ми робитимемо з «сотнями мільярдів» іноземних інвестицій. Адже потім ці фабрики-заводи вже не націоналізуєш – «світова громадськість» напевно обуриться. Чим же тоді ми віддаватимемо кредит МВФ? Ну, якщо заводики ці приноситимуть прибуток не державі, а тільки їхнім власникам? Податками непомірними обкладемо? Ну-ну…
А Тимошенко на тижні відсвяткувала черговий день варення. Наші поздоровлення.
Вічний конкурент Юлії Володимирівни в боротьбі за місце під демократичним сонцем, Віктор Ющенко, минулий тиждень може сміливо записати собі в актив. Ні, рейтинг Президента не виріс, але й не впав (хоча куди вже далі падати). А ось титулів – додалося. До звичних уже «президенту», «гаранту», «главі держави» і «батькові нації» додалося «лідер політичної партії». Не потрібно бути докою в українській політиці, щоб відразу зрозуміти, про яку партію йдеться. Про «Нашу Україну», звичайно ж. До будь-якої іншої партії шлях Ющенку, схоже, замовлений.
Дивно, чому це колишній лідер Кириленко сам виступив з пропозицією призначити замість нього Ющенка. Це що, давно задумана комбінація? Чи ж володар диплома філософа вирішив заснувати власний політичний проект?..
Ні, поки що передумов так вважати немає. Але ви ж знаєте цих «нашоукраїнців», у них що не член (партії), то потенційний лідер. А партія – одна. На всіх посад не вистачить.
Ющенко, до речі, особисто був присутній на з'їзді. А охоронці Президента навіть перешкодили операторам зняти момент, коли Віктор Андрійович тиснув руку В’ячеславу… Е-е-е... пробачте, не знаю по батькові. Не заробив ще. На по батькові...
Уряд затвердив таки програму Україна-НАТО наступного року. Це, напевно, важливіше за укладання нових газових контрактів... Але все таки. За словами глави МЗС Огризка, програма ця передбачає більше чотирьохсот (!) заходів.
І поки в Севастополі спалювали стартові пакети одного з операторів мобільного зв'язку, що з якоїсь радості підтримав SMS-вікторину про надзвичайну користь НАТО, по всій Україні почали з'являтися зворушливі бігборди. Є серед них справжні шедеври. Наприклад: зображення гербів Польщі, Угорщини, Словаччини і Румунії разом із слоганом: «Країни НАТО – наші найближчі сусіди і друзі!». Ага, друзі. Особливо Румунія з її претензіями на Зміїний і Польща з червивим контрабандним м'ясом.
Або хлопчик з дівчинкою під парасолькою з написом: «Україна + НАТО = безпека. Ми в безпеці! А ти?». При цьому у хлопчика такий вигляд, ніби він щойно повернувся з екскурсії по радіоактивних місцях. А «Прямуєш у ЄС? Перша зупинка – НАТО»? Просто краса! Відразу уявляєш собі сотні тисяч українських гастарбайтерів, що «прямують» у Євросоюз на основі індивідуального членства в північноатлантичному блоці. А що? Ящо дві третини населення в НАТО не хоче, то, можливо, варто дозволити третині, що залишилася, туди вступити? І отримати щось ніби «карти НАТО»?.. Треба буде послати Огризку телеграму з цією ідеєю. Він напевно зацікавиться.
І, нарешті, Єхануров, той самий Єхануров, що з примхи долі перетворився з суто цивільної людини в міністра оборони, раптом заявив, що наступного року українські військові мають намір передислокувати війська, щоб підсилити оборону південно-східних рубежів нашої неосяжної країни.
Дурна й абсолютна безглузда заява. Дурна – тому що, який нормальний воєначальник заздалегідь повідомлятиме потенційного ворога про свої плани? І безглузда – тому що подібного роду передислокація не тільки різко підвищить градус соціального напруження в південно-східних регіонах, але й оголить наші західні фронти. Чим – боронь, Боже, – може скористатися та ж Румунія.
Так. Безвихідна ситуація. Доведеться здаватися. Відразу. На всіх фронтах. І нехай вони нас годують, згідно конвенції про захист прав військовополонених. Це краще антикризове рішення, як на мене.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом