В Україні – найзагадковіший валютний ринок у світі. Не зрозумієш, що у нас падає швидше – гривня чи долар.
Причому, як не крути, а падають вони одночасно. Долар – через безперебійну роботу друкарського верстата десь за океаном, гривня ж – через величезну кількість об'єктивних і не дуже причин.
Воно й зрозуміло. У країні плутанина, парламент напівживий, спікера взагалі немає і неясно, чи з'явиться хто на заміну. Вибори – чи будуть, чи ні. Ось народ і кинувся скуповувати долар. По старій пам'яті, так би мовити. Адже в багатьох ще свіжі в голові події 98-го року...
Нацбанк, що пробував обмежувати обмін валюти, в середині тижня здався і всі ці «коридори» і «закутки» зняв. Але ще до цього банки винайшли протиотруту у вигляді комісії за обмін валюти. Тобто, курс ніби й не виходить за межі встановленого НБУ коридору, але за обмін стягується комісія. Скажімо, 5-6%. Або навіть 20%. Достатньо, щоб гарненько нагрівати руки на паніці.
Заступник глави НБУ Шаповалов у зростанні курсу долара звинуватив населення. І закликав громадян на тиждень відмовитися від скупки валюти. При цьому банкір привів цікаву статистику. Якщо за перші 9 місяців поточного року українці купили 2,7 млрд. доларів, то за останні два місяці – аж 1,8 млрд.
Доходило до смішного. У Києві неможливо було взагалі купити долар, хоч з комісією, хоч без неї. Просто не було готівки. У Штатах радісно потирали руки і вичавлювали з друкарських верстатів останні соки. Тим часом «Нафтогаз України» виділив 600 млн. гривень на купівлю доларів, щоб частково розрахуватися з російським «Газпромом». Але... купити валюту так і не зміг.
До речі, «Нафтогаз», в особі Дубини, все таки домовився з «Газпромом», в особі Міллера, про погашення до 1 грудня заборгованості за постачання російського газу. Побачимо, побачимо... Ви читатимете цей огляд якраз 1 грудня і у вас буде можливість оцінити, наскільки українська сторона в змозі відповідати за свої слова.
А уряд Юлії Тимошенко, точніше – вона сама, знову повернувся до геніальної ідеї розпродати великі промислові підприємства країни. Усе, звісно, під соусом «м'якої боротьби з кризою». Ніби як і підприємств відповідних уже немає, але це як у тому анекдоті – «кури здохли? який жаль, адже в мене було ще стільки класних ідей!..».
Слово Юлії Володимирівні: «Сьогодні очевидно (кому? – О.В.), що ми можемо повернутися до проектів чесної, прозорої і конкурентної приватизації. Це може забезпечити залучення сотень мільярдів (! – О.В.) інвестицій. Це забезпечить модернізацію, реконструкцію і переоснащення. Це дасть можливість м'яко пройти кризу».
Ага. Як співала Ганна Герман (не депутат), «дурманом солодким віяло». Оскільки, навіть, якщо припустити, що криза якимсь чином залишилася позаду, незрозуміло, що ми робитимемо з «сотнями мільярдів» іноземних інвестицій. Адже потім ці фабрики-заводи вже не націоналізуєш – «світова громадськість» напевно обуриться. Чим же тоді ми віддаватимемо кредит МВФ? Ну, якщо заводики ці приноситимуть прибуток не державі, а тільки їхнім власникам? Податками непомірними обкладемо? Ну-ну…
А Тимошенко на тижні відсвяткувала черговий день варення. Наші поздоровлення.
Вічний конкурент Юлії Володимирівни в боротьбі за місце під демократичним сонцем, Віктор Ющенко, минулий тиждень може сміливо записати собі в актив. Ні, рейтинг Президента не виріс, але й не впав (хоча куди вже далі падати). А ось титулів – додалося. До звичних уже «президенту», «гаранту», «главі держави» і «батькові нації» додалося «лідер політичної партії». Не потрібно бути докою в українській політиці, щоб відразу зрозуміти, про яку партію йдеться. Про «Нашу Україну», звичайно ж. До будь-якої іншої партії шлях Ющенку, схоже, замовлений.
Дивно, чому це колишній лідер Кириленко сам виступив з пропозицією призначити замість нього Ющенка. Це що, давно задумана комбінація? Чи ж володар диплома філософа вирішив заснувати власний політичний проект?..
Ні, поки що передумов так вважати немає. Але ви ж знаєте цих «нашоукраїнців», у них що не член (партії), то потенційний лідер. А партія – одна. На всіх посад не вистачить.
Ющенко, до речі, особисто був присутній на з'їзді. А охоронці Президента навіть перешкодили операторам зняти момент, коли Віктор Андрійович тиснув руку В’ячеславу… Е-е-е... пробачте, не знаю по батькові. Не заробив ще. На по батькові...
Уряд затвердив таки програму Україна-НАТО наступного року. Це, напевно, важливіше за укладання нових газових контрактів... Але все таки. За словами глави МЗС Огризка, програма ця передбачає більше чотирьохсот (!) заходів.
І поки в Севастополі спалювали стартові пакети одного з операторів мобільного зв'язку, що з якоїсь радості підтримав SMS-вікторину про надзвичайну користь НАТО, по всій Україні почали з'являтися зворушливі бігборди. Є серед них справжні шедеври. Наприклад: зображення гербів Польщі, Угорщини, Словаччини і Румунії разом із слоганом: «Країни НАТО – наші найближчі сусіди і друзі!». Ага, друзі. Особливо Румунія з її претензіями на Зміїний і Польща з червивим контрабандним м'ясом.
Або хлопчик з дівчинкою під парасолькою з написом: «Україна + НАТО = безпека. Ми в безпеці! А ти?». При цьому у хлопчика такий вигляд, ніби він щойно повернувся з екскурсії по радіоактивних місцях. А «Прямуєш у ЄС? Перша зупинка – НАТО»? Просто краса! Відразу уявляєш собі сотні тисяч українських гастарбайтерів, що «прямують» у Євросоюз на основі індивідуального членства в північноатлантичному блоці. А що? Ящо дві третини населення в НАТО не хоче, то, можливо, варто дозволити третині, що залишилася, туди вступити? І отримати щось ніби «карти НАТО»?.. Треба буде послати Огризку телеграму з цією ідеєю. Він напевно зацікавиться.
І, нарешті, Єхануров, той самий Єхануров, що з примхи долі перетворився з суто цивільної людини в міністра оборони, раптом заявив, що наступного року українські військові мають намір передислокувати війська, щоб підсилити оборону південно-східних рубежів нашої неосяжної країни.
Дурна й абсолютна безглузда заява. Дурна – тому що, який нормальний воєначальник заздалегідь повідомлятиме потенційного ворога про свої плани? І безглузда – тому що подібного роду передислокація не тільки різко підвищить градус соціального напруження в південно-східних регіонах, але й оголить наші західні фронти. Чим – боронь, Боже, – може скористатися та ж Румунія.
Так. Безвихідна ситуація. Доведеться здаватися. Відразу. На всіх фронтах. І нехай вони нас годують, згідно конвенції про захист прав військовополонених. Це краще антикризове рішення, як на мене.
Кохаймося!
Завжди ваш
