Гарант національного беззаконня

Ну що ж, президентський перевиборний бліцкриг не вдався: планам Віктора Ющенка розправитися з одним зі своїх головних конкурентів на виборах глави держави, Юлією Тимошенко, ще в 2008 році, збутися не призначено. У принципі, те, що достроковий розгін Верховної Ради буде анулюваний, можна було чекати – політичні розбирання під час економічної кризи, що бушує в країні, Президентові вже точно б ніхто не пробачив. А тому гарант зробив цілком очікуваний у цій ситуації крок: заявив про перенесення позачергових виборів до українського парламенту на 2009 рік. Але цей намір Ющенка навряд чи варто оцінювати як крок до перемир'я зі своїми політичними опонентами. Зовсім навпаки: дане відстрочення Президент використовує для того, щоб, граючи на протиріччях і зіштовхуючи лобами своїх ворогів, довести запас своєї політичної міцності до можливого максимуму.

Кажучи про події, що передували заяві гаранта про перенесення дати виборів на 2009 рік, не можна не відмітити симптоматичну особливість: інформація про змінені плани Ющенка переобрати Раду в нинішньому році спочатку поступила з дуже суперечливого джерела (депутат фракції НУ-НС Роман Зварич). А потім сам Президент озвучує її, але не в ефірі національного телеканалу, а у вузькому колі іноземних журналістів. І не в Києві або будь-якому іншому місті України, а в Польщі. Так, мимохідь, за келихом шампанського, випитого на честь ювілею польського Президента Леха Качинського.

Чому цю інформацію не розповсюдив учора офіційний сайт Глави нашої держави? Чому Віктор Ющенко заздалегідь не заготовив відеозапис звернення до народу, в якому він би виразно виклав причини, що змусили його відступитися? Невже народ України не має права своєчасно отримати інформацію про найважливішу подію в політичному житті країни?

Тільки сьогодні Ющенко повідомив, що виборів не буде. Але повідомив дуже буденно і… з Польщі! Ви помітили, що всі цікаві заяви Гарант робить із закордону?

Втім, таке пояснення «заднім» числом Главі держави навряд чи зарахується. І ось чому.

По-перше, причина, з якої був виданий перший указ про розпуск Ради, нікуди не зникла. В українському парламенті як не було більшості, що ефективно діяла, так її ц немає. Бадьоре голосування фракцій БЮТ, НУ-НС і Блоку Литвина на позаминулому тижні за пакет антикризових законів було не більш, ніж піар-акцією політичних сил, що претендують на те, щоб зватися демократичними. Кредит Міжнародного валютного фонду, який Україна все ж таки отримала, був використаний політиками як привід для самореклами. Як тільки ейфорія закінчилася, з'ясувалося, що прийняті 31 жовтня згаданими фракціями закони – недосконалі. Тобто, і Секретаріат Президента, і уряд, що працювали над його розробкою, зліпили з г…на кулю, яка припала до смаку нинішньому кредиторові України. Але при спробі цю кулю використати, відбулася осічка. Виявилось, що ряд запропонованих СП і Кабміном законів не допоможуть витягнути країну з кризи. Хоч і з деяким запізненням, але це зрозуміли і в штаб-квартирі МВФ. Так представник Фонду в Україні Балаж Хорват заявив, що наша країна може не дочекатися другого транша кредиту через те, що парламент не підтримав закон про перенесення терміну виведення мінімальної заробітної плати на рівень прожиткового мінімуму з 1 січня 2009 року на 1 січня 2011 року. Після цього голова Верховної Ради Арсеній Яценюк заявив, що необхідно в найкоротші терміни розробити другий за рахунком антикризовий проект законів. Тим самим спікер поставив під сумнів якість попереднього пакету, всі лаври розробника якого дісталися зрештою Віктору Ющенку.

Висновок: Президентові немає потреби зберігати парламент, який не тільки нездатний виробити дієві заходи щодо запобігання економічного дефолта країни, але і витрачає дорогоцінний час даремно.

По-друге, пропозиція того ж Арсенія Яценюка про створення якоїсь подібності економічної коаліції за участю Президента, Кабміну і парламенту виглядає сміхотворно. Хоча і цю пропозицию Віктор Ющенко може згадати як причину, що змусила його здати назад у питанні перевиборів.

Але насправді, про яку співпрацю цих гілок влади може йти мова, якщо ні Секретаріат Президента, ні уряд, ні Верховна Рада так і не спромоглися розробити єдиний, схвалений всіма, варіант пакету антикризових законів? Ні, ця пропозиція Яценюка – не більш, ніж привід для того, щоб зберегти за собою крісло глави парламенту. Адже як тільки стало відомо про те, що Ющенко може перенести дату перевиборів парламенту на майбутній рік, Арсеній Петрович, що збирався було у відставку, раптом вирішив, що весь цей час йому можна займати високу державну посаду. Погодьтеся: одна справа зображати з себе жертву демократичної коаліції, що розпалася, напередодні парламентських перевиборів, і абсолютно інша – йти з посади спікера, коли перевибори в найближчій перспективі не світять. До того ж, і це важливо, небажання Яценюка покидати тепле крісло голови Верховної Ради, по суті, означає, що збереже свою посаду і прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Відмітьте: якщо місяць тому спікер, написавши заяву про свою відставку внаслідок розпаду коаліції демсил, закликав керівницю Кабміну зробити те ж саме, то зараз про це він не говорить і слова. Звичайно ж, Юлія Володимирівна зраділа приводу, що підвернувся, пролонгувати свої повноваження, і поспішила привітати ініціативу Яценюка про об'єднання в тріумвірат Президент – парламент – уряд. Було б дивно, якби її реакція на те, що за включення до порядку денного вчорашнього засідання ВР ухвали про відставку Яценюка проголосували депутати групи «Єдиний Центр», була відмінною від висловленої. А Тимошенко, ні багато, ні мало, звинуватила ЄЦ у зраді колишнього колеги за фракцією. Хоча про яку зраду може йти мова, якщо Арсенія Яценюка насправді слід було б звільнити з посади з огляду на те, що коаліції, яка обирала його спікером, давно не існує? До того ж, дотримуючи регламент Верховної Ради і Конституцію, у відставку повинна відправитися і Тимошенко – адже її також призначала більшість, яка «пішла в забуття». Тепер же Яценюк з ворога Тимошенко перетворився на такий собі запобіжник: наскільки довго протримається в кріслі спікера Арсеній Петрович, стільки ж себе відчуватиме упевнено на посаді керівниці Кабміну і Юлія Володимирівна. Тому і не стали бютівці голосувати за відставку голови парламенту, заблокувавши вчора трибуну Верховної Ради. Тому і був такий упевнений Яценюк, що голосування щодо його відставки буде провальним.

Висновок: відтягнувши парламентські перевибори, Віктор Ющенко благословляє подальший хаос у Верховній Раді. Причому, цей хаос Президентові на руку – на тлі неспроможного парламенту і бездіяльного Кабміну Глава держави виглядатиме дуже вигідно. Цю тезу, до речі, підтверджує і політолог Кость Бондаренко, кажучи про те, що «законність і стабільність – антоніми щодо виразу «Секретаріат Президента». Секретаріату не потрібна законність – йому потрібне знищення парламенту і відставка уряду будь-якою ціною».

Слід зазначити, що така тактика – в стилі нинішнього Глави держави. Вірніше, вона з'явилася в його ужитку з приходом на посаду глави Секретаріату Президента Віктора Балоги. Виходить, що гарант публічно працює нібито на благо країни, то розгонячи недієздатну Раду, то знову її воскрешаючи, щоб за допомогою законодавчого органу врятувати національну економіку від краху. А неофіційно робить усе для того, щоб руками своїх політичних опонентів якомога більше розхитати основи української державності, і на цьому фоні в потрібний момент проявити себе «рятівником вітчизни». Адже, якби не з'явилися чутки, що підтвердилися самим гарантом, про перенесення дати парламентських виборів на 2009 рік, не заворушився б Арсеній Яценюк, не заварилася б вся нинішня каша в Раді. У результаті, парламент замість роботи над подоланням кризи економічної знову виявився на порозі кризи політичної – і сьогодні депутати напевно витратять день не на розробку ефективних шляхів виходу з вірогідного колапсу, а на політичні інтриги. А Президент у цей час знову зіграє позитивну роль рятівника. Не вірите? Дивіться сьогодні пряму трансляцію загальнонаціональної антикризової наради з Віктором Ющенком у головній ролі.