Передчуття того, що перевиборів парламенту, яких так домагався Президент Віктор Ющенко, не буде – оманливе. Світова фінансова криза, яка зачепила Україну і стала для Гаранта, який прагне якнайшвидше «перезавантажити» Верховну Раду, безглуздою перешкодою, може зіграти визначальну роль у політичному розкладі не тільки перед позачерговими парламентськими, але і черговими президентськими виборами. А те, що вони з великою часткою вірогідності відбудуться наступного року, стає очевидним з кожним днем. Причому для перенесення дати парламентських перевиборів з грудня на перший квартал 2009 року з'являється все більше причин – як політичних, так і економічних.
Пригадаємо, що послужило для Віктора Ющенка приводом призупинити свій указ про розпуск Верховної Ради шостого скликання. Перше, явне – вірогідність настання в Україні економічного дефолту. Опоненти Президента вміло скористалися вкрай несприятливим для країни моментом, щоб змусити Гаранта хоч би на якийсь час опустити занесений вже було над парламентом дамоклів меч. Причому важливо зазначити, що політичні методи політиків, які не бажають обиратися під Новий рік, дієвого ефекту не мали. Спроби загнати у нову коаліцію за участю БЮТ і Блоку Литвина НУ-НС, який роздирається внутрішніми суперечностями, спочатку не мали шансів на успіх. Судова тяжба, затіяна Блоком Юлії Тимошенко проти Президента, також виявилася провальною. До того ж методи, якими боролися у залах суду представники прем'єр-міністра і Глави держави, можуть бути занесені у підручники як найбільш кричущі приклади політичного рейдерства. І лише загроза економічного колапсу України протверезила гарячі голови.
Друге, таємне – Віктор Ющенко, схоже, усвідомив, що у нього і його політичної сили вичерпався запас міцності, необхідний для штурму «Липських висот». Воно і зрозуміло: ідеологічні «резервуари» так і не створеного Блоку Віктора Ющенка просто нічим було наповнити. Щоб іти на парламентські вибори і отримати там більш-менш прийнятний результат, Гарантові було необхідно запропонувати виборцям щось більш переконливе, ніж порожні обіцянки на зразок позбавлення пільг депутатів і чиновників вищого рангу, і практично нездійсненні – щодо прийняття нової Конституції з ширшими громадянськими правами і свободами. Але запас ідей, які здатні запасти у серця і голови рядових українців, у Віктора Андрійовича вичерпався. Зараз Президент зайнятий боротьбою за збереження владних повноважень і йому ніколи вигадувати нову національну ідею. Причому таку ідею, яка б повернула його політичній силі симпатію народу. Але нинішні ідеологи Гаранта здатні хіба що на те, аби створити в країні черговий осередок напруженості. Ясна річ, що йти на перевибори з таким сумнівним багажем не просто нерозумно – самогубно! А тому на Банковій вирішили – відкласти наступ на майбутній рік, коли з'являться більш вагомі, аніж нестворення коаліції у визначений Конституцією і регламентом ВР термін, причини для перевиборного гармидеру.
Такому повороту подій зраділи у БЮТ. Ще б пак – Юлія Тимошенко зберігає за собою прем'єрський пост принаймні ще на півроку. За цей час голова уряду має намір надолужити втрачені позиції в електоральних рейтингах, щоб бути у всеозброєнні не тільки до позачергових парламентських, але і майбутніх президентських виборів. Зробити це буде складніше, ніж у минулі роки: зараз у ЮВТ немає тієї практично безмежної любові, яку зазнав виборець у тому ж 2007 році. У цьому прем'єр здебільшого винна сама: невдалий «похід» навесні 2008 року на Київ, скомпрометоване самими ж бютівцями гасло «Справедливість – є, за неї варто боротися» (але не такими ж методами, як у Київському окружному апеляційному суді!), провальна популістська економічна політика і так далі.
Отже, ідеологам БЮТ потрібно буде посилено попрацювати над тим, з чим вийти до народу у переддень не тільки парламентських, але і президентських виборів.
Напевно, стане у нагоді взята Гарантом пауза і для Партії регіонів. Звичайно, регіонали серйозно розраховували на те, що уже у грудні 2008 року вони знову займуть високі пости у законодавчій і виконавчій владі країни. На їхньому боці наразі були всі козирі: потужний виборчий ресурс, солідна фінансова підтримка і, що головне: їхні прямі суперники у парламентських перегонах, БЮТ і НУ-НС, і до цього дня ведуть війну на взаємне політичне знищення. Природно, що обставини, які змінилися, хоч і відсунули плани регіоналів на невизначений поки термін, але серйозно не вплинули на запас, насамперед, електоральної міцності партії. Що ж до фінансових можливостей, то наслідки світової економічної кризи не могли не позначитися на головних донорах ПР – саме зараз їм ні до чого витрачати ресурси на політичну боротьбу. До того ж перевиборчу заминку, судячи зі слів Віктора Януковича, регіонали мають намір провести з користю. Наприклад, очистити партійні лави, як висловився Віктор Федорович, від «баласту», який рветься до теплих крісел. Схоже, таке очищення лав потрібне кожній українській політичній силі. Наскільки ефективно її проведуть регіонали – питання, звичайно, цікаве.
Поки ж, схоже, Верховна Рада так і працюватиме у безкоаліційному режимі. Тим більше, що до чергових парламентських канікул залишилося «усього нічого».
Однак не можна говорити про те, що в океані української політики, який досі штормило, встановився повний штиль. Ні – це всього лише затишшя перед бурею, яка може вибухнути вже у лютому-березні 2009 року. Якщо за останні чотири роки українці двічі пережили парламентські вибори, а у деяких регіонах ніяк не закінчаться місцеві, то наступного року країну, мабуть, очікує подвійний удар: спочатку позачергові парламентські, а потім – президентські вибори.
Що може послужити приводом для дострокових виборів у Верховну Раду? Варіант з утворенням у місячний термін парламентської більшості, як говориться, не прокотив – ми переконалися, що парламентарії можуть працювати і без формального створення коаліції парламентських фракцій. Безумовно, такий формат існування головного законодавчого органу країни не дає гарантій у тому, хто зрештою буде відповідальний за ухвалені рішення. На ситуативних союзників, які, як БЮТ, можуть змінити свою позицію на догоду партійним і владним інтересам, провину покласти досить тяжко. У цьому плані коаліція, яка формує уряд, – куди більш вразливе утворення. Не справилася парламентська більшість з, наприклад, економічним колапсом в країні – вже є привід відправити у відставку сформований нею Кабмін. Зараз же ситуація заплутана – в Україні при відсутності коаліції діє уряд, який не несе відповідальності за рішення, які ним ухвалюються. Тобто формально відправити у відставку Юлію Тимошенко за, скажімо, неефективно використані кошти кредиту Міжнародного валютного фонду, не можна – вона і так, по суті, перебуває у статусі «виконувача обов'язків». Висунути у такому разі претензії до Кабміну не зможе і Верховна Рада – це функція коаліції, яка формувала уряд, а її вже де-факто і де-юре не існує. Ось таке замкнуте коло взаємної безвідповідальності.
Немає сумнівів, що цю ситуацію з користю для себе має намір використати Віктор Ющенко. Зокрема – з використанням кредиту МВФ. Перші заяви Тимошенко про те, що після отримання першого траншу вкладники зможуть знімати гроші з депозитів, наштовхує на думку, що глава уряду має намір пустити ці гроші на проїдання. І цей аспект, безумовно, використає у своїй боротьбі проти ЮВТ Віктор Ющенко. Для цього Гарантові треба всього лише чітко визначити, що головним розпорядником коштів кредиту МВФ буде уряд. А потім – стати у сторонці та спостерігати, наскільки ефективно Кабмін розпорядиться цими грошима. Якщо «розтринькає» – буде дуже серйозний привід заявити, що уряд не справився з дорученим завданням, і його треба відправляти у відставку. А для того щоб перевірити, наскільки народ довіряє урядовцям, що провинилися, більшість із яких – представники БЮТ, потрібні парламентські перевибори. Саме це «полювання на відьом» може стати основним лейтмотивом виборчої кампанії «Нашої України» за відсутності нормальних ідей. Адже минулий успіх Юлії Тимошенко теж не на реальних справах був вирощений – електоральні очки БЮТ набирав за рахунок політичного знищення конкурентів. Таку зброю може взяти на озброєння і Ющенко.
До того ж перевибори у Верховну Раду будуть такою собі репетицією виборів президентських, які, як резонно зазначає політолог Андрій Єрмолаєв, можуть відбутися через два-три місяці після парламентських. Якщо Ющенку вдасться потопити Тимошенко ще до виборів Глави держави, то йти на президентські вибори, нехай навіть і дострокові, він зможе з легким серцем. Але чи надасть довіру народ України Президентові, який для знищення політичних конкурентів готовий ставити під загрозу міжнародний імідж України (а саме про це може йтися у разі безвідповідального ставлення Ющенка і Тимошенко до виділених для підняття економіки країни грошей), – питання риторичне.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом