Жебрівський: БЮТ – політикани в кубі

Поки Ющенко і Тимошенко публічно з'ясовують відносини, Україну повільно, але впевнено затягує у водоверть кризи. Щодня людей звільняють з роботи, знижують заробітні плати, при цьому влада активно піднімає ціни і тарифи на ЖКГ і проїзди. У такій ситуації все більше експертів схиляються до думки, що треба «не ліжка рухати, а дівчаток міняти». Тобто, прийшла пора узяти приклад з Польщі і посадити на місце Юлії Володимирівни українського Бальцеровіца – технічного прем'єра, який шляхом «шокової терапії» поставив країну на ноги. Про це ForUm поговорив з народним депутатом з НУ-НС Павлом Жебрівським.

- Павле Івановичу, чому Президент зволікає і не лобіює тему проведення дострокових парламентських виборів?

- Це запитання потрібно поставити Президентові. Моє прізвище – не Ющенко, а Жебрівський.

Тому, чому він не лобіює цю тему, я не знаю.

- А взагалі чи будуть вибори?

- Цього року однозначно ні. Розумієте, в чому проблема, якщо не буде коаліції, то уряд не має права функціонувати. Зараз, як ніколи, потрібна згуртована більшість у парламенті, яка б, зокрема, проводила закони, які непопулярні. А хто сьогодні готовий узяти на себе відповідальність? Партія регіонів? А навіщо? Блок Литвина? Так який сенс зараз йому йти в коаліцію, якщо він розуміє, що у керівництва уряду немає плану дій?

Я все-таки схиляюся до технічного уряду, який би під час кризи провів ті реформи, яких потребує українське суспільство. Жоден політик, який мріє стати Президентом або втретє прем'єром, або залишитися на цій посаді не зробить нічого хорошого для економіки держави. Тому чи з виборами, чи без них повинен з'явитися такий Кабмін.

- Хто може очолити цей уряд?

- З 46 мільйонів, думаю, хтось знайдеться. Я сьогодні не готовий називати посади й прізвища, а готовий обговорювати принципи, і потім під них уже шукати людей.

- Які саме принципи?

- Віддаленість від яких-небудь політичних сил і бажання почати необоротний процес реформування в економіці. Крім того, глава цього уряду повинен усвідомлювати, що при таких діях він буде архінепопулярним, і що він може забути про політичну кар'єру років на 20.

Людина повинна думати, що на ній рід не закінчується, що в неї є діти, внуки і так далі. Та варто зазначити, що цій людині років через 30-40 ставитимуть пам'ятники за порятунок країни.

До речі, так у Польщі свого часу поступив Бальцеровіч, а зараз поляки серйозно замислюються над тим, щоб повернути його на прем'єрську посаду. Пройшло рівно 20 років, щоб люди зрозуміли, що та «болюча шокова терапія» була надзвичайно ефективною.

Я думаю, що сьогодні в Україні є дуже мало політиків, які б зважилися на такий крок.

- Павле Івановичу, рік тому Ви сказали, що саме «Наша Україна» зробила Тимошенко «білою і пухнастою». Чи не жаліє партія зараз про це?

- Зрозуміло, що можна і потрібно критикувати Тимошенко, оскільки є за що. На жаль, вона не готова до керівництва виконавчою владою такої країни, як Україна. Але, в той же час, я думаю, насамперед, ми зобов'язані подивитися на себе, оскільки перш, ніж когось звинувачувати, потрібно з'ясувати, а чи зробив ти все, що повинен був. Тобто, я вважаю, що ми винні в багатьох моментах, тому сьогодні таке сприйняття «Нашої України», і такі електоральні симпатії.

- Наприклад? Що саме не так зробила «Наша Україна»?

- По-перше, не наполягала на системних реформах в Україні. НУ, на мою думку, повинна була чітко і жорстко наполягати на реформах ЖКГ, села, охороні праці. Тобто, це повинно було бути ключовим і продукуватися день за днем. Адже філософія «Нашої України», яку я створював, і в яку вступав, базувалася на «трьох китах»: ліберальна ідеологія в економіці України, побудова цивільного суспільства і національно-демократична філософія розвитку нашої країни. Зрозуміло, що останній пункт НУ завжди відстоювала і продовжує відстоювати, хоча, можливо, потрібно було б це робити трохи іншими методами. Але я думаю, ми тут виконуємо зобов'язання, які взяли на себе.

Набагато менше зроблено в питанні побудови цивільного суспільства. На сьогоднішній день фактично не сформована, як говорить Президент, «дорожня карта», що повинно було бути. У цілому, цивільне суспільство – це «сторожовий пес» демократії.

- Можливо, просто загралися в політику?

- Думаю, що так. Навіть у якійсь мірі не в політику, а політиканство.

- До речі, про політиканство. Віце-прем'єр Турчинов знову звинуватив Ющенка в тому, що він веде війну проти Кабміну.

- Я б спочатку сказав, що Олександру Турчинову потрібно на себе дивитися, адже «побиття» суддів по руках, блокування їх у дорадчих приміщеннях, не допуск до ухвалення рішення – це руйнування самої судової системи, яка і так, м'яко кажучи, не дуже користується довірою народу. Тому в кого надмірно політиканства – так це, безперечно, у БЮТ. Постійне загравання з людьми, не кажучи про його наслідки – це політиканство. І якщо говорять, що «Наша Україна» - політикани, то БЮТ – політикани навіть не в квадраті, а в кубі.

Чи є у Президента підстави критикувати уряд? Безперечно, так, тому що Кабмін не був готовий до кризи, вони не визнавали його, як явище – закрилися в своїй «шкаралупі», вважаючи себе унікальним. Уряд не зробив ніяких кроків, щоб пережити цю кризу.

Уявіть собі, міністр фінансів з БЮТ підписує з МВФ меморандум, яким передбачається заборона на підвищення виплат з держбюджету, і тут же виступає з трибуни прем'єр-міністр і говорить, що це робить Президент, намагаючись отримати дивіденди навіть на кризі.

- Але ж усе це бачать. На що тоді розраховує Тимошенко?

- Вона розраховує на те, що багато людей, насправді, цього не бачать. Бачать лише ті, хто спеціалізується на економічних питаннях.

Людям просто ніхто не розповів, чим закінчується популізм, що загравання може тривати короткочасно. Тому в більшості громадян у свідомості немає переконання, що популізм – це не благо. А це шкода не тільки для нас, але й для майбутніх поколінь. На жаль, жодна політична сила, у тому числі й наша, не проводить роз'яснюючу роботу з цього питання. Саме тому політиканство, яке веде БЮТ, сприймається частиною виборців.

- А якщо «прибрати» БЮТ, політиканство зникне, чи це все-таки хвороба нашого суспільства?

- У принципі, Юлія Тимошенко – це класна актриса, яка грає в цій області, оскільки її дії лягають на благодатний грунт у зв'язку з тією проблемою, про яку я говорив. Адже люди ще з «часів очаківських і підкорення Криму» хочуть хліба і видовищ, і бажано «на шару». Але вони не розуміють, що в житті за все треба платити. Це потрібно донести до свідомості громадян.

Повторюся, Тимошенко просто класно грає в цій області, але справа не тільки в ній. Кожен народ отримує свого правителя. Це постулат, який не ми придумали, але він живе.

На жаль, ті, хто назвав себе елітою, не підтягають людей до рівня свого розуміння ситуації, а опускаються до їхнього рівня. Тоді вони не можуть обзивати себе таким «поганим» словом – еліта.

- Як Ви відноситеся до проведення ток-шоу, в яких беруть участь керівники країни? Чи не дуже багато політичних розбирань і популізму чи, навпаки, такі дискусії потрібні?

- Колись Петро І говорив: «Надалі писати письмово, щоб дур кожного було видно». Його можна зневажати за знищення козацтва і спалювання Батуріна, але з цього приводу я з ним погоджуюся. За великим рахунком, люди повинні бачити, що ці політики, крім солодких фраз, пропонують насправді. Це, на мій погляд, одна зі складових роз'яснювальної роботи. Тому такі ток-шоу не повинні бути частими, але, принаймні, хоч би раз у півроку воно має право на життя, особливо в ситуації, що склалася. Лідерам потрібно розмовляти зі своїм народом.

Інше питання, наскільки люди розібралися у всьому сказаному в п'ятницю, і як посадовці були підготовлені до тієї місії.

На мій погляд, у п'ятницю серед усіх учасників найбільш осудним був Ющенко. Менш підготовленим був Яценюк. Ще менш була підготовлена Тимошенко. Я вважаю, що на цьому ток-шоу лідери повинні були сказати людям: «Є така-то проблематика». Повинна була звучати неприкрита правда, що є насправді. Крім того, вони повинні були дати поради, як жити, тим же пенсіонерам, безробітним, інтелігенції і так далі. Тобто, лідери повинні були дати відповіді на подібні запитання. У той же час, розмова про банки і фінансову систему була професійна. Тут, безперечно, Ющенко був поза конкуренцією. У цілому, можна назвати головну «трійку» цієї програми – Ющенко, Яценюк й Акімова. Всі решта висловлювалися гаслами і демонстрували популізм.

- Уже з'явилося багато звинувачень у тому, що саме ця програма була зроблена під Президента.

- Якщо Президент розбирається в цій тематиці і готовий професійно дискутувати – це нормально. У принципі, люди отримали відповіді на деякі свої запитання. А мені, як рядовому українцю, все одно, під кого було зроблено шоу. Я отримав відповіді на свої запитання чи ні – ось що головне.

Потрібно було готуватися і бути в темі, а ось ні двічі прем'єр Янукович, ні двічі прем'єр Тимошенко не були в темі, як і двічі міністр фінансів Азаров.

- Павле Івановичу, з сьогоднішнього дня в Києві в чотири рази піднялися тарифи на проїзд у громадському транспорті. Як Ви вважаєте, чи повинна була київська влада різко вводити таку плату в ситуації, що склалася, чи потрібно було зробити це поетапно?

- Безперечно, в ситуації, що склалася, підвищення тарифів на проїзд повинне було бути поетапним. Тобто, зрозуміло, що вибраний не дуже вдалий час для таких рішень. Крім того, влада повинна була подумати про субсидії для малозабезпечених верст населення.

Але в цілому, тарифи треба було піднімати, адже не можна бути «наполовину вагітною» - не можна бути країною з ринковою економікою при тому, що деякі її сфери знаходяться в «совці». Це все одно, що схрестити їжачка й гадюку – вийде метр колючого дроту.

- До речі, коли Ви востаннє були в метро?

- Якщо чесно, давно. Просто тому, що не вистачає часу, тому не можу похвалитися, що недавно був у метро.