Антикризовий гаплик

Балансування на межі дострокових виборів Верховної Ради і спроби вивести країну із затяжного кризового піке, які на нинішньому тижні демонстрували українські можновладці, в черговий раз довело нездатність політичної «еліти» консолідуватися перед лицем не ефемерної, а реальної загрози. Загрози довести країну до дефолту – як економічного, так і політичного.

Погодьтесь, важко думати над тим, яких заходів вжити для того, щоб вдихнути життя у підкошену національну економіку, якщо наріжний камінь – втрата владних повноважень чи провал спроби заволодіти ними. Ось чому ні уряд Юлії Тимошенко як орган, відповідальний за «здоров'я» вітчизняної економіко-соціальної сфери, ні Президент як гарант не тільки дотримання Конституції, але і добробуту громадян довіреної йому держави, ні опозиція, яка, по суті, повинна не тільки контролювати діяльність перших двох інститутів, але і пропонувати розумну альтернативу, не сподобилися сісти за стіл переговорів і виробити єдиний план з виведення країни з економічної кризи. У той час як у всьому цивілізованому світі влада й опозиція об'єднують зусилля, щоб розробити програму мінімізації наслідків згаданого колапсу, наші політики закрилися кожен у себе на «хуторі» і виробили кілька дуже сумнівних в економічному плані способів відвести від України загрозу дефолту.

Рецепт урядового еліксиру: тисни податком

Юлія Тимошенко сотовариші вкотре довели, що найефективнішою економічною політикою, з їхньої, звичайно ж, точки зору, є вибіркове застосування податкового пресу. За ситуації, коли рятувати країну треба, а грошей на це взяти нема звідки, Юлія Володимирівна і її професійні економісти-фінансисти не мудрують лукаво. Вони просто беруть найдієвіший урядовий інструмент – оподаткування - і застосовують його залежно від того, який сектор економіки у даний момент часу треба витягнути. При цьому, природно, жертвою податкових щипців стає інший сектор. Така собі інтерпретація відомого закону Михайла Ломоносова, який свідчить, що якщо в одному місці зменшиться, то в іншому – обов'язково збільшиться.

Аналіз урядового пакету антикризових заходів – яскравий тому приклад. Солідна частина цієї збірки документів стосується банківської системи, причому йдеться там про посилення ролі уряду в діяльності банків, які мають хоч би невелику частку державного капіталу.

Але куди цікавіша тема оподаткування. Підвищення цілої низки податків, акцизів і мит – ось, мабуть, найефективніша зброя уряду Тимошенко. Причому, у разі ухвалення урядового пакету антикризових заходів, під податковий прес потрапили б одні з найбільш бюджетонаповнюючих (зважаючи на занепад металургійної галузі) сфер. Це – алкогольна, паливна галузі, підвищення ставок земельного податку, збільшення ренти за видобуток природного газу і так далі. Природно, представники політичної сили, яка контролює зараз Кабмін, прикриваються благими намірами. Так, депутат від БЮТ Михайло Волинець в інтерв'ю заявив, що «непопулярні акцизи і податки уряд вводить для того, щоб забезпечити грошима бюджет, щоб можна було платити пенсії пенсіонерам і зарплати бюджетникам, наповнити соціальні виплати». Але такими намірами, як відомо, викладена дорога в пекло. У даному разі – пекло економічне. Адже податкове навантаження на паливну галузь змусить представників останніх напружити ціни, а далі все піде по ланцюжку. У результаті від підвищення цін на все і вся постраждає той самий пенсіонер або вчитель, про якого на словах так піклуються у БЮТ.

На що дійсно наважилася Тимошенко у поданому урядом пакеті антикризових заходів – так це на заморожування збільшення соціальних виплат і згортання на термін до півроку цілої низки соціальних програм. Особливо дивно це виглядає у світлі виборів Президента, які наближаються. Такий крок звиклої до оскаженілого популізму Юлії Володимирівни - алогічний. Його можна було б пояснити бажанням прем'єр-міністра сказати людям правду – що витягнути країну з кризи, не урізавши соціальні виплати і не заморозивши збільшення зарплат і пенсій, неможливо. Проте, схоже, і сама Тимошенко і, тим більше, її соратники побоялися наступити на горло власній пісні. Коментуючи урядовий законопроект, бютівці практично в один голос запевняли, що голосувати за заморожування пенсій і зарплат вони не будуть. Але якщо не заморожувати соціальні виплати, то звідки брати гроші? У пропрем'єрської сили відповідь одна: шляхом підвищення податків і зборів. Замкнуте, порочне коло.

Рецепт опозиційного еліксиру: стабфонд і тільки стабфонд!

Ідея фікс антикризового законопроекту авторства Партії регіонів – створення потужного стабілізаційного фонду ємкістю у 40 мільярдів гривень. Сама думка, звичайно ж, непогана. Але є у неї одна і вельми сумнівна вада – ресурсів для формування стабфонду за нинішніх умов немає. Тут могла б допомогти приватизація. Але глава Фонду Держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко заявила, що найбільше, що може зараз нашкрябати ФДМ, – 350 мільйонів. Інших адекватних джерел наповнення стабілізаційного фонду нема. Пропозиція залізти на Єдиний казначейський рахунок держави, на якому накопичено кілька мільярдів, не витримує критики – ці гроші не підкріплені економічно.

Крім того, не можна забувати і ще один недолік головного коника опозиціонерів – стабфонди формуються у спокійній політико-економічній обстановці й на основі коштів, отриманих із реального сектора економіки. Зараз як політична, так і економічна ситуація в країні далека від стабільної. Металургійна галузь, яка могла б дати солідний приток грошей у стабфонд, стоїть на колінах. Можна було б продати зерно рекордного для України останніх кількох років урожаю. Але про нього чомусь геть забули. Адже ціни на продукти харчування, на відміну від тієї ж нафти, за рахунок продажу якої наповнила свій стабілізаційний фонд Росія, зараз надзвичайно високі. Чи знають про цей аспект опозиціонери? Напевно. Ось тільки озвучувати його не беруться – щоб не давати козирів Юлії Тимошенко і БЮТ, які можуть занести ефективне розпорядження коштами від продажу зерна урожаю-2008 собі в заслугу. От чому депутати-регіонали не так загострюють увагу на власному антикризовому законопроекті, як розмірковують про те, чому зволікає з позачерговими парламентськими виборами Президент Віктор Ющенко.

Рецепт президентського еліксиру: зібрати «вершки» з проектів опонентів і видати за своє

Історія з появою в день вірогідного ухвалення урядового пакету антикризових заходів аналогічної збірки законопроектів в авторстві Секретаріату Президента до болю схожа на ситуацію з поправками до бюджету-2008. Пригадайте: у липні цього року Віктор Андрійович подав у Верховну Раду свій законопроект, що містить зміни до головного фінансового документа країни. Причому цим документом Гарант розродився якраз напередодні розгляду у парламенті урядового проекту. Того дня Глава держави сплутав усі карти, змусивши країну ще кілька місяців жити за тодішніми реаліями, які не відповідали бюджетним нормам.

Ось і цього разу президентські пропозиції виникли начебто нізвідки. Насправді економічні аналітики СП детально пропрацювали антикризові пропозиції всіх парламентських сил, відкинули всі, на їхній погляд, непопулярні пропозиції, як, наприклад, пропозицію Кабміну про збільшення податкового пресу. Вийшла досить приваблива компіляція, яка викликала схвалення у більшості незалежних економічних експертів. Цілком можливо, що саме ці заходи з порятунку національної економіки знайдуть підтримку у представників Міжнародного Валютного Фонду, який, як відомо, погодився видати Україні кредит у 16,5 мільярда доларів.

І бути б цим антикризовим заходам прийнятими (тим паче, що президентський проект закону на подив легкого пройшов перше читання), коли б не невгамовне бажання Глави держави пропхнути через свою фракцію у парламенті закон про зміни до держбюджету, які стосуються фінансування позачергових парламентських виборів. Саме ця обставина загальмувала процес ухвалення закону, від якого багато у чому залежить економічне сьогодення країни. Ситуація парадоксальна – фракція НУ-НС не збирається підтримувати у другому читанні президентський (!) законопроект, перш ніж БЮТ не проголосує за сумнозвісні «перевиборні» поправки. А бютівці вважають, що у прихильників позачергових виборів немає перспективи ухвалити рішення про фінансування виборів на цій сесії парламенту.

Цинізм парламентаріїв у цій ситуації вражає. Політики, які загралися у перетягування владних повноважень, схоже, абсолютно втратили відчуття реальності. Адже політична заковика, що виникла, може завдати серйозної шкоди отриманню «рятівного» кредиту від МВФ, кошти від якого допоможуть хоч би частково вилікувати національну економіку.