Чорновіл: Я не носитиму траур по ВР

Коли один із «спікерів» ПР Тарас Чорновіл відкрито заявив про те, що він виходить зі складу партії, багато хто назвав його зрадником. Мовляв, кинув своїх у скрутну хвилину. Тарас В’ячеславович відкидає такі звинувачення, говорячи, що зрадником якраз виявилася сама Парія регіонів, яка не довела почату першого вересня справу до кінця. Сьогодні Чорновіл стверджує, що не повернеться назад, а йтиме «своєю дорогою» - у найближчому майбутньому бачить себе непоганим політологом. Про це він розповів в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у.

- Тарасе В’ячеславовичу, чи не жалієте ви про вихід з ПР?

- Ні, я не жалію. Єдине, про що, можливо, жалію, що не вийшло піти спокійно і тихо, як мені хотілося. Не вийшло тому, що ви й інші журналісти мене розговорили і, пояснюючи концептуальні речі, мені не вдалося «зберегти струну», десь я переступив у якихось особистих моментах. Мені здається, що потрібно було цього уникнути, і тоді все було б абсолютно правильно.

Знаєте, я трішки шкодую про інше: мені не потрібно було вступати в Партію регіонів. Я дуже задоволений тим, що я свого часу підтримав Януковича на президентських виборах. Те, що сьогодні відбувається, пояснює, чому тоді це потрібно було зробити. Янукович, звичайно, також не святий, але навіть він не дозволив би собі того, що витворяє Ющенко. Я задоволений тим, що коли всі драпали з Партії регіонів, я вступив у неї. Але навесні мені потрібно було відмовитися. Тому, що перша відмінність – ідеологічна. Це був зразок демократії, в партії відбувалися якісь дивні процеси, яких я не розумів, і в які, напевно, вплутуватися не варто було. Я зробив помилку, але вже виправив її.

- Однопартійці намагалися Вас відрадити?

- Я ж оголосив про своє рішення не в день виходу, а 1 вересня, на засіданні політради, у присутності лідера партії. Мені тоді сказали: «Ось побачиш – все зміниться. Ми не бігатимемо за Президентом і Балогою, як шавочки і мопсики». І 2 вересня я, дійсно, побачив, що ми почали грати в дуже серйозну гру і, як на мене, з хорошою перспективою. Звичайно, що все скрізь ризиковано, але тут була перспектива змінити все до кращого. Потім, коли все помінялося, зупиняти вже не було сенсу. Я попередив, мене зупинили. Дійсно, зупинили – і першого числа, і другого, і шостого, коли я побачив інші нюанси. А коли все повернулося «назад», розмови були вже зайвими. Я зробив заяву так, щоб «спалити мости», тобто, я знав, що знову зупинятимуть. І зараз люди з ПР, яких я можу назвати своїми друзями і добрими приятелями, зустрічалися зі мною, намагаючись переконати, щоб хоч би в список пішов, але я пояснював: «Розумієте, хлопці, даруйте, але вже не хочу. Мені цього занадто багато вже. Я хочу себе поважати, а я перестав себе поважати в цій Раді. Тут навіть не в партії-фракції справа, а в тому, в що перетворили парламент і нашу українську політику. Мені соромно ходити у Верховну Раду і соромно там працювати».

- Чи не готується хтось ще, як і Ви, до виходу з партії?

- Чесно кажучи, не в курсі. Чув, і що найцікавіше, від журналістів, про якихось 37 депутатів, яких уже гарантовано не візьмуть у список, і демонстративно «викидають», і що вони повинні вже про це знати. Але, наскільки мені відомо, ніхто нічого не знає, тому важко сказати. Але я так розумію, що «великий вихід» і, напевно, навіть з грюканням дверима відбудеться тоді, коли почнуться дострокові вибори, а саме - формування списків. А зараз я бачу людей, які в тому середовищі відчувають себе незатишно, але хто з них готовий на якийсь більший крок? Я бачу, що інтелектуальний рівень і рівень порядності Дмитра Табачника не співпадає з тими процесами, які там сьогодні відбуваються. Він, здається, там себе відчуває дуже незатишно. Може, ще хтось, але вони не робили ніяких заяв, і я за них не можу нічого говорити. Тільки вони самі можуть щось сказати.

- Чим Ви займаєтеся зараз?

- Я депутат Верховної Ради. До речі, нас вибирали не для того, щоб ми грали в якісь партійні інтрижки, а для того, щоб займалися контрольною функцією - готували закони, тому я скажу, що працюю і займаюся цим постійно.

Сьогодні трішки захворів, тому під'їду на роботу десь до обіду, а, взагалі, щодня з 9 ранку у Верховній Раді на роботі. Якщо немає пленарних засідань – а вони у нас хоч і є, то можна вважати, що їх немає, сиджу в своєму кабінеті – у мене море документації, яку треба провести. Це і народна діяльність ВР, і ті проекти, які можна радити виконавцям, які йдуть дуже часто по міжпарламентській лінії. Мені здається це корисніше, ніж «кнопкодавство», яке всі бачать.

- Ви і далі займатиметеся тільки роботою чи поміняєте рішення і приєднаєтеся до якої-небудь партії?

- Ні, ні, ні! Нікуди далі я йти не збираюся. Поки є ця Верховна Рада, я виконую цю роботу. Коли її діяльність згорнеться, я, очевидно, займатимуся більше експертними функціями. Я непоганий аналітик, судячи по тому, як мої прогнози збуваються один до одного, які я робив у 2003-2004 році. Ось все, що зараз робить Ющенко, я все тоді спрогнозував і описав. Отже я думаю, з мене вийде далеко не найгірший політолог в Україні, хоча мене більше цікавить міжнародна сфера й експертні функції в ній.

- Яким Ви бачите вихід з політичної кризи?

- Якби я бачив вихід, я б не «грюкав дверима», а спробував щось зробити – довести, додавити, переконати. А я, чесно кажучи, виходу не бачу.

Я бачу купу неймовірно амбітних людей, які загралися в політичні інтрижки, і яких абсолютно перестала цікавити ця країна. Може, країна їх і цікавить, тільки вони трішки по-іншому її собі уявляють, психологічно перебуваючи десь уже за її межами. Вони збудували собі якусь віртуальну країну і в ній грають у свої інтриги. Ось знаєте, основне політичне завдання – абияк обіграти свого політичного опонента, підставити йому «ніжку» або «вставити шпильку». А скажіть мені, це має хоч якісь відношення до нашої країні? Якісь «козачки» на телешоу, «маленькі україночки» і все решта. Я на це дивлюся, особливо, коли став від усього цього трохи «збоку», і мені стає так осоружно...

Ці люди, які керують державою, починаючи з депутатів і закінчуючи Президентом і прем'єром, лише цим і займаються – лише цим. Ви прочитайте всі ці подані законопроекти виходу з кризи: або відвертий лобізм, або відвертий піар – все! Більше нічого конкретного – абсолютно. За таких обставин, ми маємо саме таких політиків, а не будь-яких інших, і вони настільки відчувають себе Богами і відгородилися від усього світу і нікого більше не чують, і пояснювати їм щось даремно, я виходу з кризи не бачу. І тому як у 1991 році, ще в декількох інших періодах нашої історії, єдине, на що можна сподіватися, що Бог Україну не залишить. Ну, а якщо залишить, то будуть у нас великі проблеми, які були на деяких відрізках історії. Ось тому я і відходжую від усієї цієї політики, тому що від мене в ній нічого не залежить. Колись Ліна Костенко сказала дуже хорошу фразу: «Принаймні вік прожити, як належить, від нас, на жаль, нічого не залежить». Якщо від тебе нічого не залежить, то навіщо розігрувати з себе ідіота і якимись поганими інтрижками і всякими фразочками нариватися на аплодисменти «своїх» і обурення «чужих», розуміючи, що це все щось дуже віртуальне, відірване від реального життя?!

- Тобто за антикризові проекти Тимошенко парламент точно вже не проголосує?

- Не проголосує однозначно, всі заяви прозвучали, все ясно. У парламенті вже ніхто ні за що не хоче голосувати. Але якщо ж трапиться так, що законопроект Тимошенко буде розглянутий і узгоджений «на верхах», то проголосують і «в низах».

У нас же парламент слухняний, хтось один піднімає руку і тут же, вмить усі бігають, як на піаніно грають. Але мені, чесно кажучи, вже все одно - буде існувати цей парламент чи не буде. Якщо існуватиме, я не гратиму в ньому Гавроша, а працюватиму – це те, що я вмію робити і робитиму. А якщо перестане існувати, я відверто говорю – плакати не буду і траур по цьому парламенту носити також не буду, тому що, мені здається, в ньому вже щось прийняти практично неможливо, хоча… Бог його знає.

- Якщо говорити про фінансово-економічну кризу, як Ви розцінюєте антикризові законопроекти Тимошенко?

- Вони не кращі і не гірші, ніж у Партії регіонів. У них є все, що завгодно, окрім реального виходу з кризи.

Що стосується Тимошенко: я, чесно, прочитав весь цей законопроект, побачив там і трохи лобізму, і трохи якихось дивних теоретичних роздумів, у яких сильно, аж до болю, помітні «вуха» Пинзеника. Я не хочу звинувачувати його в якихось речах, просто він теоретик. Говорять, був дуже хорошим, талановитим викладачем фінансових дисциплін в університеті. Але він не практик, і всі ці його монітористські штучки в цьому законопроекті аж світять. Він так і не може зрозуміти, що існує таке поняття як «реальна економіка», і ось ці ігри на біржах, як на економічних, так і на політичних, приводять до таких результатів, які ми маємо по всьому світу. А фактично законопроект, як на мене, «глушить» реальний сектор і не створює передмов для справжнього виходу. Це ілюзія виходу з кризи.

Те ж саме і в законопроекті від ПР. Звідки взяти 40 млрд.? Ось узяти і зробити цей фонд. Це непоганий регіональний законопроект, тільки він повинен був би братися за 2-3 роки до вірогідної, очікуваної кризи в умовах хорошого підношення, в хорошому розвитку держави, хорошому зростанні економіки, обмеженому рівню інфляції – він був би непоганим, у принципі. Він трішки слабенький, але його можна було обшліфувати, і він би дав свій результат. Але, на превеликий жаль, ми вже в кризі і немає звідки брати ці 40 млрд. Ті перевищення бюджету і все решта сьогодні повинні йти на «пожежні» речі, а не на створення стабілізаційного фонду. Ще раз підкреслю, що законопроект від ПР був би доречним, якби в країні було усе добре, але на випадок виникнення кризової ситуації, яка могла б виникнути в 2011 році.

- Чи вдасться провести вибори цього року?

- Я допускаю, що буде та дата, про яку я говорив, – 28 грудня. Поки що до неї зволікають з двох сторін: Президент підіграє, і Тимошенко підіграє. Просто у Тимошенко завдання протягнути до наступного року і повністю зірвати вибори. А в Президента – притягти до цієї дати і потім кинути всі зусилля, у тому числі і по судах затягати, і через НБУ і ОМОНом дожати, щоб провести вибори саме 28 грудня. Отже вірогідність проведення виборів існує.

- А чи можливе формування нової коаліції ще в цьому скликанні парламенту?

- Знаєте, чим далі йде час, тим більше у мене відчуття, що саме такий варіант і відбудеться. Пам'ятаєте, що майже місяць тому я сказав, що в президентській стратегії існує дуалізм? Секретаріат Президента, а точніше одиничні люди – в Секретаріаті також єдності немає, більше тисне на варіант зриву виборів, «підтягання» їх на 28 грудня. І ми бачимо, що вже таки все до цього числа і підтягується. Якщо Юля не проявить належної старанності - вони будуть 28, якщо проявить – то й далі потягнуться. Зірвати вибори і потім грати в Конституційну асамблею - позиція Президента. Я знаю Ющенка, як облупленого, і можу уявити, що від нього можна чекати. На мій погляд, позиція Президента зводиться до того, щоб пройшов ще якийсь період, з'явилася дуже глибока криза, плюс парламентська криза, плюс неможливість провести вибори – може, їх спробують провести, а вони там зірвуться, ще що-небудь. І після всього цього заявити: «Любі друзі, треба рятувати державу, я пропоную в парламенті об'єднати свої зусилля і спробувати створити ще одну коаліцію». Але коаліція БЮТ з «Нашою Україною» заблокується, коаліція БЮТ з Партією регіонів зусиллями людей Президента і ПР вже заблокована – цього вже не відбудеться, повернення немає. Залишається третя коаліція: «Наша Україна», Партія регіонів і Блок Литвина. Це саме те, чого хоче Президент. Саме на підставі того скликання, яке є сьогодні, вона найбільш реальна, тому що, якщо дати провести вибори, то в наступному парламенті ця коаліція, очевидно, буде вже нереальною. Дуже смішною буде фракція «Нашої України», якщо вона там, взагалі, буде. Але я думаю, що неймовірність того, що відбувається, виборів таки не буде і на основі цього складу парламенту буде сформована коаліція НУ, ПР і Блок Литвина.

- Але у разі проведення виборів, якою може бути коаліція в новому складі парламенту?

- Я думаю, що збережеться цей склад парламенту. Тобто вибори, якщо і будуть проведені, не дадуть результатів. До 50% явка, грубі фальсифікації – що завгодно, придумати легко. І коаліція буде на підставі цього складу Верховної Ради, можливо, після невдало проведених виборів, які не дадуть результату.

- Все ж таки, чи можна вибратися з кризи хоч би з мінімальними втратами, як вважаєте?

- Я вже говорив, що якби бачив вихід, не став би «грюкати дверима», а щось робив би по максимуму – я все-таки не звик «ховатися в кущі». У мене немає чіткого бачення. Єдине, що я можу сказати: потрібно діяти дуже швидко, ухвалювати будь-які рішення, які йдуть на випередження, причому упродовж 7-8 годин, а не днів. Але для цього необхідно, щоб була абсолютно узгоджена, злагоджена лінія Президента і прем'єра, і парламенту, який був би готовий зібратися серед ночі і проголосувати конституційною більшістю будь-які їх сумісні пропозиції. А ми сьогодні маємо хоч що-небудь з цього? У нас сьогодні немає жодного з цих ефектів. Більш того, жодна із сторін навіть і не думає, як вийти з кризи, а думає, як, використовуючи чинник кризи, міцніше віддубасити свого опонента і набрати бали на наступні вибори – парламентські або президентські. Тому повторю: виходу я не бачу. А якщо теоретично: це термінові вливання всіх резервів, які тільки можливі в серйозних інфраструктурних проектах, щоб задіяти все-таки максимальну зайнятість населення. Плюс, щоб скоротити цей процес - моментальні заходи для тих, хто ультра швидко готовий вкласти свої гроші – я говорю про приватний бізнес - у модернізацію виробництва і зниження його витрат. Для них уже сьогодні потрібно створити ультра пільгові умови оподаткування на найближчі, скажімо, років 10. Тобто, якщо сьогодні хтось витягає мільярд зі свого бізнесу і негайно вкладає його у виробництво, а саме в модернізацію, скажімо, металургійних підприємств, йому повинно бути гарантовано, що в найближчі 10 років він платитиме податків у 2-3 рази менше, ніж решта. Ось ці речі треба було приймати ще днів 4-5 тому. Сьогодні, я думаю, це вже не допоможе – металургія «лягає» дуже сильно, ми вже не конкурентоспроможні. Демонстрацією того, що йдуть кроки по «оздоровленню» сфери й модернізації, можна відновити свою присутність на ринку - там дуже сильно грають психологічні чинники, але тут уже ми трохи запізнилися, майже на тиждень.

Лєра Нєжина