Користуючись футбольною термінологією, можна сказати, що наприкінці минулого – на початку нинішнього тижня прем'єр-міністр Юлія Тимошенко майстерно обіграла Президента Віктора Ющенка на судовому полі, і не менш граціозно посадила його на «п'яту точку» в полі парламентському. Добре задуманий з юридичної точки зору бліцкріг Глави держави вже вдруге (якщо провести аналогію з торішнім розпуском Верховної Ради) безславно провалився. Як і у 2007 році, Віктор Ющенко, тепер, щоправда, вже виступаючи проти свого торішнього союзника, змушений перевидавати свій указ про розгін українського парламенту і, що головне, переносити дату позачергових виборів. Що, по суті, для Президента не те що неприйнятно – неприпустимо.
Не дивлячись на неоднозначні оцінки останніх вчинків Юлії Тимошенко з боку політиків і політичних експертів, необхідно констатувати – саме у політичному плані вона переграла одного із своїх головних опонентів, Віктора Ющенка, начисто. Питання в іншому: чи потрібна була така проміжна перемога глави уряду зараз, коли чергові дострокові вибори під великим питанням, і на перший план виходять економічні таланти державних діячів? Чи не виявиться ця перемога прем'єр-міністра пірровою?
Від суду до Ради – одне телезвернення
Юридична тяганина навколо горезвісного президентського указу під номером 911 досягла свого апогею якраз тоді, коли здавалося – ще трохи і судова система України буде повністю знищена політиками, які загралися у плетіння інтриг. Невідомо, який би ще суд анулював своїм указом Віктор Ющенко і скільки б ще людей у мантіях втратили б роботу, якби Юлія Тимошенко, яка затіяла весь цей судовий гармидер, різко не змінила б манеру поведінки і не перевела політичну боротьбу із залів суду до сесійного залу парламенту.
Утім, у прем'єра просто не було іншого виходу – позови її політичної сили, які подавалися не в ті інстанції, зрештою були б оскаржені командою Президента. Адже до єдиного суду, в якому БЮТ міг би, за наявності солідної доказової бази, спростувати положення президентського указу про розпуск Верховної Ради, позов якраз і не був поданий. Йдеться про Конституційний суд України, у юрисдикції якого перебувають подібні питання. Але шансів оскаржити указ Ющенка у цьому суді у Тимошенко не було з самого початку. Просто тому, що Глава держави мав усі юридичні підстави для того, щоб 9 жовтня 2008 року відправити нардепів у електоральні поля. Адже не можна ж вважати юридичним аргументом для оскарження указу №911 думку депутатів від БЮТ, що коаліція у ВР не відбулася через підступні дії Секретаріату Президента? Це – політична підоснова справи, яка до Конституції і регламенту коаліції стосунку не має. У згаданих документах чітко йдеться: раз депутати парламенту не змогли упродовж 30 днів з моменту розвалу попередньої більшості утворити нову, то Гарант має право розпустити Раду і призначити перевибори. Факт залишається фактом – новій коаліції у зазначений термін парламентарії сформувати не змогли. Отже, шансів оскаржити указ Глави держави, спираючись на політичну риторику, у БЮТ не було. І слова Тимошенко про безглуздість звернення до КСУ через його явну заангажованість – слабке виправдання.
Усвідомлюючи безперспективність подальших тяжб, Юлія Тимошенко вирішила змістити акцент політичної атаки на Банкову. Під час свого недільного телезвернення глава уряду зробила наголос на економічний аспект. Головний мессидж прем'єр-міністра був адресований не політикам, яких вона закликала об'єднатися у якнайширшу коаліцію для захисту країни від фінансової кризи. Основний посил був направлений у народні маси, які, за задумом Юлії Володимирівни, повинні були оцінити великодушний жест глави Кабміну і її мудру антикризову політику.
Звичайно, «добрі наміри» Тимошенко були тут же піддані критиці. Прихильники дострокових виборів дружно проігнорували призначену прем'єром зустріч, небезпідставно вважаючи, що керівниці уряду не миротворчими функціями треба займатися, а зосередитися на розробці ефективних способів протидії економічній кризі. Але головного прем'єр домоглася: змусила Президента Віктора Ющенка призупинити свій указ про розпуск парламенту, пересунути дату дострокових виборів і, як наслідок, продовжити термін повноважень Тимошенко.
Як розтягнути передвиборче задоволення
Важко передбачити, на що сподівався Глава держави, коли на підставі рішення РНБО підписував указ про призупинення свого ж акту під номером 911. Спочатку було зрозуміло, що, як і рік тому, противники дострокового волевиявлення замість роботи використовуватимуть трибуну Верховної Ради як агітаційний майданчик. Також було очевидно, що БЮТ не захоче голосувати пакетом антикризові законопроекти вкупі зі змінами до держбюджету, які стосуються виділення фінансування на організацію і проведення перевиборів. Інша справа, що бютівці, затіявши цирк з черговим блокуванням парламентської трибуни, сіли у калюжу і «підставили» Юлію Тимошенко та очолюваний нею Кабмін.
У принципі, ще до заяви про об'єднання всіх політичних сил парламенту в антикризову коаліцію прем'єр-міністр мала була потурбуватися про розробку хоч би десятка ключових положень програми щодо виходу з економічної кризи. Але ЮВТ, як відомо, за тиждень до свого телезвернення запевняла українців, що криза не позначиться на економіці країни. Ця необачна заява Тимошенко здивувала навіть главу Мінфіну Віктора Пизеника. Тим часом, як показали вчорашні події у Раді, прем'єр-міністр до подолання кризи навіть не починала готуватися. По-перше, розробити такі заходи в уряді Тимошенко, мабуть, нікому – адже про некомпетентність керівництва економічного блоку Кабміну не раз заявляли експерти. Досить пригадати, яким провалом закінчилася спроба уряду розробити пакет антикризових заходів взимку-навесні 2008 року. По-друге, леді Ю не дарма закликала сформувати широку антикризову коаліцію, щоб потім, на її основі, із залученням численних експертів, почати розробляти заходи з подолання економічного колапсу. Тут все питання – у часі. Невідомо, скільки б зайняли консультації щодо створення нової більшості, потім – уряду, потім – ради, на якій би вироблялися антикризові заходи. Зрозуміло одне – це тривало б не один день і навіть не один місяць. А це набагато ефективніше, ніж змагатися з Секретаріатом Президента по судах. І грунт для піару набагато благодатніший – завжди є привід звинуватити відмовників у небажанні працювати на економічне благо рядових українців. І, що головне, позачергові вибори можна було б відстрочити до того часу, коли Віктор Ющенко вже б не мав права розігнати парламент. А термін цей, нагадаємо, наступає за шість місяців до припинення повноважень Глави держави. Якщо врахувати, що, за інформацією члена Центрвиборчкому Андрія Магери, вибори Президента можуть відбутися наприкінці грудня 2009 року, Тимошенко треба пролонгувати ситуацію як максимум до майбутнього літа.
Поки ж Кабміну і проурядовій фракції БЮТ достатньо блокувати трибуну, передбачаючи всі спроби опонентів проголосувати за антикризові і «виборчі» проекти законів пакетом. Проте навіть той факт, що уряд не подав антикризові законопроекти у Секретаріат Верховної Ради у термін, обумовлений в указі Ющенка, не такий показовий. Адже навіть якщо такі документи Кабмін сьогодні і розробить, то зовсім не факт, що парламент прийме їх на ура – досить пригадати вже згадувані «антикризові» ініціативи зразка зими 2008 року, розроблені урядом. Набагато важливіше зауважити, що під час учорашнього засідання Верховної Ради депутати із фракції НУ-НС підклали Президентові свиню, не підтримавши внесення до порядку денного питань, які стосуються фінансування дострокових виборів. Усього 17 «нашоукраїнців» із 72 – це вже більше, ніж натяк для Гаранта, що перевага у пропрезидентській фракції зараз зовсім не на користь Ющенка. Що ставить під серйозну загрозу можливе об'єднання фракцій Партії регіонів, НУ-НС і Блоку Литвина для голосування законів про вибори народних депутатів. Адже навіть заклики спікера ВР Арсенія Яценюка про те, що парламент проігнорував ухвалення економічно важливих законопроектів (зокрема, про збільшення фонду гарантування банківських внесків і формування стабфонду), не подіяли на гарячі депутатські голови.
Напевно, далі ситуація розвиватиметься у такому ключі. Президент тиснутиме на парламент, примушуючи його до ухвалення згаданого вище пакету законопроектів, нагадуючи при цьому, що дія указу про розгін Ради може бути відновлена будь-якої хвилини. Одночасно Гарант зосередиться на «приведенні до тями» несвідомої частини своєї фракції. Уряд же затягуватиме з розробкою антикризових заходів, у той же час, через фракцію БЮТ, блокуючи спроби прихильників дострокових виборів проголосувати необхідні їм законопроекти. Коли ситуація у Раді сягне апогею, Віктор Ющенко відновить дію свого указу про розпуск парламенту. А БЮТ знову закидає суди позовами, що оскаржують рішення Глави держави. Адже іншого способу утриматися у кріслі прем'єра у Юлії Тимошенко просто нема.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом