Поки весь світ намагається врятуватися від кризи, в Україні активно йде виборча кампанія. Президент своїми указами скасовує суди, прем'єр-міністр у відповідь не виділяє кошти на вибори, і лише народ з нерозумінням і страхом дивиться цю чергову серію «мильної опери». Крім підвищення цін, йому зробили ще один «сюрприз» - НБУ заборонив банкам повертати депозитні внески. Пояснили, мовляв, ми рятуємо систему від краху. А що людям без грошей робити – не розказали. Президент аналітичного центру «Академія», колишній народний депутат Олександра Кужель вважає, що Нацбанк запізнився з таким своїм рішенням і що паніка у вкладників уже почалася. Крім того, в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у вона розповіла про наслідки таких кроків, а також про свою оцінку політичної ситуації в країні.
- Олександро Володимирівно, Нацбанк заборонив банкам упродовж найближчого півроку достроково повертати клієнтам депозитні внески. Це допоможе якось «врятувати» українську фінансову сферу від краху?
- Це не економічний захід, а застереження, щоб зупинити паніку населення. Але він має право на життя за певних умов. У клієнта банку в договірних умовах обов'язково мають бути моменти, при яких банк йому оплачуватиме штрафи у разі невидачі грошей у потрібний момент. Люди кладуть кошти на депозити, банки їх віддають у кредит, і на цьому заробляють. Тобто, якщо людина не повертає кредит, то платить великі штрафні санкції. А якщо банк у потрібний момент не видає депозит, він так само зобов'язаний платити певні дивіденди вкладникові за певні незручності. Тому в ситуації, що склалася, Національний банк, звичайно ж, мав передбачити хоч би 50% ставки, яка б нараховувалась з моменту вимоги вкладником законних коштів. Тоді дуже багато банків десять разів би подумали, коли видають кредит, і не всі б стали застосовувати цю норму, а робили б це з погляду обгрунтованості.
Отже, норма запізнилася, тому що паніка вже почалася. Людям треба відверто сказати, що у нинішній економічній кризі, яка посилюватиметься, «товсті» банки «схуднуть», а маленькі - помруть.
У період кризи, коли виникає така ситуація щодо банків, потрібно проводити систему «оздоровлення», яка зараз проходить в Америці та Росії, де викупаються акції і дається стабілізаційний фонд. Адже нам зараз головне, щоб банки продовжували кредитувати, наприклад, те ж будівництво, щоб воно не зупинилося. Тобто має бути розроблена антикризова програма Нацбанку. Однак він же діє методом заборони – скоротив кредити, а зараз заборонив видавати депозити. Це не логіка «життя».
- Що ж треба робити в такій ситуації?
- Ми з Радою інвесторів підготували пакет документів і передали їх Олександру Шлапаку і Сергію Терьохіну. Ці акти дозволили б сьогодні банкам не стати на межу банкрутства. Там виписані механізми, які, з одного боку, допомагали б їм у частині ліквідності заставленого рухомого і нерухомого майна, а для громадян упорядкували б систему розрахунків.
Крім того, вже можна застосовувати чинний закон про обмеження виїзду за кордон. Ми підготували постанову, що якщо у людини є боргові зобов'язання, які підтверджені судом, і вона внесена до реєстру боржників, то не має права поки виїжджати за кордон. Хіба це не правильно? Правильно. Такі заходи можна вживати не тільки стосовно боржників-вкладників, але і до «злісних» аліментників, які не дають гроші на утримання дитини, а живуть розкошуючи, не показуючи офіційні доходи.
Тобто у цій системі ми запровадили культуру повернення боргів, тому що останні 15 років діяв принцип, що можна брати борги, але не віддавати, причому безкарно.
Коли я кажу про банківську кризу, йдеться про божевільну «хвилю», яка принесе величезну кількість трагедій. Тому питання зараз не в тім, щоб просто не дати людям гроші, а про те, що необхідно вжити тих заходів, які дадуть право фінансовим інструментам працювати у кризі. Це найголовніше.
- А як Ви розцінюєте нинішні політичні події в Україні?
- Якщо чесно, мені просто нас всіх шкода, тому що жодній із політичних сил мислячі люди практично не потрібні. У них закриті списки, негласна система прийняття рішень і тому подібне.
У той же час, для мене вже немає «забарвлень» політичних партій. Розумні люди, з якими можна говорити, є в тій чи іншій політичній силі. Щоправда, я не знаю, коли прокинеться бізнес і скаже: «Давайте зараз вкладати гроші не в партійні організації, а створимо якусь серйозну противагу, наприклад, Клуб директорів, де ми відкрито лобіюватимемо і примушуватимемо політиків робити те, що буде необхідне бізнесу».
Ми просто у глухому куті. Потрібно проводити реформи – пенсійну, соціальну, податкову, адміністративну. Але ніхто не хоче нічого робити, тому що немає фахівців, оскільки вони знаходяться у різних політичних силах. От як ми працювали у Кабміні при Тигіпку: сідаємо, на диктофон записуємо всі проблеми з усіма учасниками ринків, структуруємо їх на ті, які ми можемо вирішити тільки через закони, і ті, які - через внутрішні нормативні акти. Далі просто крок за кроком розв’язуємо проблему. Як державний менеджер я можу сказати, що будь-яку проблему треба отак розкладати і вирішувати.
Мене мій інструктор з водіння вчив, що треба навчити дивитися не під колеса, а бачити щонайменше два перехрестя попереду. Ось коли наші політики перестануть «дивитися під ноги», все буде по-іншому.
Але найважливіше, я б дуже хотіла, щоб Ющенко мене почув і призначив уряд перехідного періоду до виборів Президента, який би не мав стосунку до жодної політичної сили. Для того, щоб будь-яке рішення Кабміну не асоціювалося з якоюсь партією.
- До речі, деякі політологи стверджують, що Ющенко хоче зняти Тимошенко і поставити свій уряд на чолі з Балогою чи Богатирьовою.
- Я, звичайно, не знаю, як працювати з Балогою, тому що у мене з ним важкі стосунки ще з моменту його губернаторства, а з Богатирьовою – цілком можливо, вона вміє чути і швидко ухвалювати рішення. Вона теж сьогодні не асоціюватиметься з якоюсь політичною силою, адже нікуди не входить. Якби Ющенко призначив Богатирьову, то це якраз був би той крок, про який я кажу, щоб набрати далі фахівців, які не займатимуться популізмом і політикою, прийшовши у міністерства. Не важливо, яка спеціальність у державного менеджера. Наприклад, міністром охорони здоров'я не обов'язково має бути лікар, адже якщо він не може організувати менеджерську роботу і прислухатися до кращих лікарів, то нічого не вийде.
Зрозумійте, якщо прийде навіть найбільш грамотний прем'єр, але пов'язаний з якоюсь політичною силою, йому не дадуть зробити кроки, які потрібні для «оздоровлення» країни.
Загалом, є маса розумних людей, які сьогодні можуть професійно працювати.
- Олександро Володимирівно, а Ви б прийняли пропозицію попрацювати у такому Кабміні?
- Однозначно прийняла б. Причому взяла б будь-який «шматок» роботи, який би мені дали, і через рік дала б результат. Треба ставити завдання, виконувати їх, і самому працювати з ранку до ночі. Плюс - усередині має бути «вогонь».
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
