Бєлковський: Україні потрібні дострокові президентські вибори

Незважаючи на те, що Юлія Тимошенко всіма можливими методами за те, щоб дострокові парламентські вибори не відбулися, Віктор Ющенко як і раніше роздає їй «наліво і направо» завдання по забезпеченню волевиявлення народу. У понеділок він навіть заради цього зібрав позачергове засідання РНБО, на якому було ухвалено рішення зобов'язати Юлію Володимирівну видати гроші з Резервного фонду для фінансування виборчого процесу. У Тимошенко передбачено відповіли: «Ні». Конфлікт двох «сильних світу цього» увійшов до нового жорсткішого русла. Російський політолог, директор Інституту національної стратегії Станіслав Бєлковський вважає, що протиріччя між Ющенком і Тимошенко носять антагоністичний характер. «І вони набагато гостріші і яскраво виражені, ніж протиріччя кожного з цих політиків з Віктором Януковичем», - пояснює він. Про свою оцінку української політичної ситуації політолог розповів в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у.

- Станіславе Олександровичу, як би ви назвали події, що відбуваються зараз в українській політиці?

- Події в українській політиці – це черговий виток політичної кризи, пов'язаний з протистоянням між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко. Це якраз і є і причиною, і чинником кризи.

- Баталії Тимошенко і Ющенка перейшли з парламенту в зал суду. Як ви вважаєте, чи можуть бути дострокові парламентські вибори зірвані?

- Я вважаю, що вони відбудуться, оскільки існує консенсус Партії регіонів, Нашої України і Блоку Литвина щодо їх проведення, а це необхідно в даному випадку для того, щоб вибори відбулися.

Інша справа, що ціною зусиль блоку Тимошенко в результаті ці вибори можуть бути перенесені на пізніший термін.

- Якщо вибори все-таки будуть зірвані, чиїх «рук» справа ця буде, як, по-вашому?

- Якщо вибори все-таки будуть зірвані, то зірвати їх, звичайно, може лише Тимошенко. Але я вважаю, що Юлія Володимирівна просто хоче виграти час для того, щоб краще підготуватися до виборчої кампанії, і її кінцевою метою не є відміна виборів. Її кінцевою метою є їх перенесення. Просто зараз вона хоче ще заробити політичні очки, оскільки чудово знає, як і решта всі українські політики, що ідея дострокових виборів непопулярна. Тому вона хоче привернути на свою сторону всіх виборців, яким не подобається ідея дострокових виборів, щоб потім, коли дострокові вибори все ж таки відбудуться, вона була єдиним принциповим політиком, який виступав проти хаосу і був прихильником якогось конструктивного рішення.

- Якби вам запропонували зробити ставку на переможця, на кого б поставили, на Ющенка чи на Тимошенко?

- Тимошенко і Ющенко – це два полюси в українській політиці. Тимошенко втілює авторитаризм і соціальну справедливість. Ющенко - демократію, власне, ідеали Майдану 2004 року, а я був рядовим учасником тих подій і розумію, що таке ці ідеали, - це поєднання демократії і соціальної справедливості. Тому я вважаю, що, з одного боку, перемога Юлії Тимошенко неминуча, як би Ющенко не обходив українців з надією стримати авторитарний прояв, втіленням якого є Юлія Тимошенко. Тому, мені здається, для України ідеальною буде ситуація, коли ніхто з цих сторін не переможе. Але сьогодні політичний потенціал Тимошенко перевершує потенціал Ющенка.

- Але, якщо, за вашими словами, для України краще поразка обох, то хто тоді переможець?

- Я вважаю, що єдино прийнятною для країни схемою, яка гарантувала б хоч короткострокову політичну стабільність, якої ми не спостерігаємо ось уже три роки, є, так звана «довга рокіровка», коли Ющенко стає прем'єром широкої парламентської більшості, а Тимошенко - Президентом на дострокових виборах, які будуть оголошені. Поки цей сценарій здається важкореалізованим, як у зв'язку з оголошенням дострокових парламентських виборів, так і у зв'язку з тим, що Секретаріат Президента говорить вустами Віктора Балоги, який, як і раніше запевняє Ющенка, як і в 2004 році, що він зможе виграти президентські вибори, в чому особисто у мене є великі сумніви. Проте, дострокові парламентські вибори можуть бути благотворними в тому випадку, якщо Віктор Ющенко погодиться очолити блок свого імені, і результат цього блоку на виборах покаже, що навряд чи Віктор Андрійович може претендувати на другий термін. Може, це і підштовхне його до реалізації сценарію «довгої рокіровки».

- А як ви відноситеся до Тимошенко і Януковича?

- Юлію Тимошенко, я, безумовно, вважаю найвидатнішим політиком України. Ясно, що концентрація влади в руках Юлії Тимошенко сприятиме формуванню режиму, схожого з сьогоднішнім білоруським. Хоча і з поправкою на Україну і на те, що в чистому вигляді режим Лукашенка в Україні бути не може.

Що стосується Януковича, він – «неживий» політик, незважаючи на те, що як і раніше виражає інтереси певної частини країни. Він, звичайно, зробив величезний крок порівняно з 2004 роком. Тоді він, взагалі, не був публічним політиком, а по суті справи фігурою, адміністративно призначеною на цю роль. Але, незважаючи на все це, я не вважаю Віктора Януковича стратегічно перспективною фігурою.

Крім того, Віктор Янукович показав, що в критичних ситуаціях він не може йти до кінця. Так було і в 2004 році, коли він не зміг утримати прем'єрську посаду, отриманої ним уже за підсумками виборів. Так було і в 2007 році, коли він погодився на дострокові вибори. І зараз, коли Янукович фактично домовився з Тимошенко про формування коаліції у Верховній Раді і про посаду спікера, то в останню мить під тиском своїх соратників, Ахметова, Льовочкіна і Бойка вийшов з цієї домовленості і погодився на дострокові вибори.

- Кого в Москві люблять більше – Януковича чи Тимошенко?

- На сьогоднішній день ставка однозначно робиться на Тимошенко. Передусім, тому, що її вважають переможцем українських політичних баталій, а залишатися переможцем завжди добре і вигідно. По-друге, тому що вона добре вміє говорити з російськими лідерами на зрозумілій і властивій їм бізнес-мові. А Віктор Янукович – це фаворит минулого, тому, що він кілька разів здавав політичні позиції, які для Кремля здавалися необгрунтованими ні політично, ні юридично.

- Спрогнозуйте, як людина, яка знаходиться «поза українською політикою», подальші події?

- Я вважаю, що вибори відбудуться. Питання лише в тому, що вони можуть бути не 7 грудня, а пройдуть пізніше. Терміни залежать від того, як проходитимуть юридичні заходи щодо оскарження виборів. Цілком можливо, що і 10 січня, наприклад.

Я думаю, що за підсумками виборів Юлія Тимошенко і Партія регіонів в основному збережуть свої політичні позиції, при цьому БЮТ може стати першим у загальному заліку. Думаю, що Віктору Ющенку вдасться консолідувати націоналістичний електорат і отримати гідний результат на виборах, хоча при цьому він займе місце не в загальному заліку, і перетвориться з національного лідера в «неживого» політика. Я не виключаю проникнення до парламенту нових радикальних політичних сил залежно від того, як розгортатиметься політична обстановка. Одним словом, питання полягає в тому, якою буде поствиборна ситуація. Тобто, чи буде знайдено розуміння щодо формування правлячої коаліції, наприклад, «довга рокіровка», про яку я говорив.

- До речі, як, по-вашому, чому демкоаліція не відновилася, незважаючи на те, що обидві політичні сили, хоч і різною мірою, але робили деякі кроки до примирення?

- Тому що протиріччя між Ющенком і Тимошенко носять антагоністичний характер. І вони набагато гостріші і яскраво виражені, ніж протиріччя кожного з цих політиків з Віктором Януковичем. Тому коаліція, як факт, була явищем лише умовним і тимчасовим, що й показало подальший розвиток подій і, звичайно, при нинішній ситуації вона була абсолютно неможлива.

- Чи не забарвлений «по Фрейду» антагоністичний конфлікт Ющенко-Тимошенко?

- Я думаю, що це просто конфлікт різних політичних типів. З одного боку, патріархальний політик, що тяжіє до демократичних цінностей, з іншого боку, уродженець села. Це дуже важливо, що всі президенти незалежної України, починаючи з Леоніда Кравчука – уродженці невеликих сіл. Юлія Тимошенко ж – мешканка великого, індустріального міста. І, відповідно, між людиною патріархальною й індустріальною, демократом і авторитарним лідером цей конфлікт абсолютно органічний. Свідченням цьому був альянс 2004 року, який був зумовлений лише наявністю загального сильного ворога. Як тільки він зник, протиріччя між ними прийняли необоротний гострий і жорсткий характер.