Безпринципна принциповість нью-коаліціонерів

Яке найчастіше словосполучення, що вживається, чуємо ми з вуст вітчизняних політиків в останні дні? Правильно – «програмні принципи». Цими двома словами, що вже добряче нав’язли в зубах, українські парламентарії пояснюють складнощі з утворенням того або іншого формату коаліції у Верховній Раді. Мовляв, ми б і раді піти на політичний союз з партією N, але лише з тією умовою, що майбутні партнери врахують і присягнуться дотримуватися (на паритетній, зрозуміло, основі) програмних принципів нашої політсили. Звичайно, було б добре, якби політики і насправді ставили на чолі коаліційного кута ті самі принципи. Та ось лихо – згадані переконання часто служать усього лише ширмою, за якою ці «діячі» ховають свою нездатність відкласти убік владні амбіції і зосередитися на інтересах всієї держави.

Анекдот нинішнього і, напевно, майбутнього тижня – спроби учасників ганебно розваленої коаліції демократичних сил, БЮТ і «Нашої України – Народної самооборони», знову возз'єднатися в тому ж форматі плюс Блок Литвина. Здавалося б, ще не остигнули «останки» колишньої більшості, яка через інтриги вищого керівництва обох політичних сил передчасно канула в Лету, а парламентарії, які розсварилися й навісили один на одного всіх собак, знову рвуться один одному в обійми. Причому, пориви ці не можна пояснити логічно. Адже, по суті, ні БЮТ, ні НУ-НС при перебуванні партнерами по демократичній коаліції так і не сподобилися провести в життя переважної більшості важливих як з економіко-соціальної, так і з політичної точки зору законів. Так, за даними видання, з близько двохсот законопроектів, передбачених для ухвалення в коаліційній угоді, було розглянуто і проголосовано, повністю або частково, лише 10%! Не змогли (або не захотіли) тоді, так з якої радості вийде тепер? Які для цього є підстави?

Узяти, наприклад, Блок Юлії Тимошенко. Охолоджування до союзників по коаліції у бютівців почало виявлятися тоді, коли з подачі Секретаріату Президента і через підконтрольних йому депутатів фракції НУ-НС застопорилося рішення ряду кадрових питань. Зокрема, БЮТ, що претендував на посаду глави Фонду держмайна, так його і не отримав. І ще не факт, що отримає, об'єднавшись з ну-нсівцями знову. Крім проблеми в розподілі владних портфелів, у лідера БЮТ, Юлії Тимошенко позначилися економічні погляди, кардинально протилежні президентським, – досить пригадати позиції Глави держави і прем'єр-міністра, що різняться, з питання роботи нафтопроводу «Одеса-Броди». Отже, особливих причин укотре городити політичний город з людьми, які мають асиметричні погляди на цілий ряд принципових питань, у БЮТ немає.

У НУ-НС – ситуація гірша. Фракцію банально використовували на користь Банкової. Практично всі законопроекти, запропоновані ну-нсівцями, так або інакше стосувалися відновлення владних повноважень Президента Віктора Ющенка, які він втратив після набуття чинності положень конституційної реформи 2004 року. Останні проекти документів, які, в принципі, і послужили поштовхом до розвалу коаліції (мова, зокрема, про проект постанови Верховної Ради щодо оцінки ситуації в Грузії), знову пропонуються представниками НУ-НС як основа для відтворення парламентської більшості. Ну, хіба не марення? До того ж пропрезидентська фракція не позбавилася і не позбавиться (принаймні в нинішньому її складі) від впливу Віктора Ющенка і його політичного поводиря Віктора Балоги, а, отже, реінкарновану коаліцію практично стовідсотково чекають ті ж кризи, які і послужили причиною її розпаду. А якщо врахувати, що вибори Президента не за горами, при цьому Ющенко і Тимошенко зовсім не шукають шляхи до компромісу і у виборчу кампанію вступлять як непримиренні опоненти, то про політичний спокій і економічну стабільність при коаліції БЮТ – НУ-НС (плюс, можливо, Блок Литвина) і мови бути не може.

Тим часом, представники обох політичних сил не втомлюються заявляти, що возз'єднання демократичної коаліції в колишньому її складі & Блок Литвина – це не з області фантастики. Так, представник фракції «Нашої України – Народної самооборони» Ксенія Ляпіна заявила, що «Блок НУ-НС готовий відмовитися від своєї принципової позиції щодо кавказького конфлікту, у випадку якщо БЮТ не голосуватиме за подолання вето Президента України Віктора Ющенка на антипрезидентські закони», прийняті 2 вересня 2008 року. Схоже, що не такі вже вони і принципові, ці позиції, раз їх на догоду ситуативному інтересу (думається, що в довголіття нового, поки гіпотетичного, союзу БЮТ і НУ-НС вірять лише найзапекліші оптимісти) от так запросто «виносять за дужки». Мабуть, що «грузинське питання», на вирішенні якого так завзято наполягали і Президент, і глава фракції НУ-НС В’ячеслав Кириленко, стане далеко не останнім компромісом, на який, принаймні, публічно, погодяться піти в обмін на створення оновленої демократичної більшості «нашоукраїнці». І пожвавлення в рядах БЮТ – тому підтвердження. Так, судячи по заявах глави пропрем'єрської фракції Івана Кириленка, сторони готові піти на поступки один одному ради того, щоб уже в наступний понеділок, 29 вересня, підписати угоду про створення коаліції БЮТ – НУ-НС – Блок Литвина. Кириленко також зазначив, що «такий документ повинен бути підписаний саме 29 вересня, оскільки вже 5 жовтня закінчується 30-денний термін, що дозволяє фракціям створити нову коаліцію». Крім того, глава фракції БЮТ повідомив, що представники фракції Блоку Литвина «згодні з усіма умовами, висунутими БЮТ і НУ-НС, і чекають лише узгодження між цими двома фракціями».

Цікава у всій цій історії ось така деталь. Поки нижчі чини пропрезидентських і пропрем'єрських партій розігрують перед українцями псевдодемократичний спектакль, запевняючи «глядачів», що вибори країні не потрібні, а «закляті друзі» зможуть у квапному порядку налагодити всі попередні суперечності і реанімувати коаліцію, Президент і прем'єр не припиняють обмінюватися звинуваченнями. Їх суть зводиться до того, що зберегти нинішній парламент не вдасться через злочинну, антинародну або антидержавницьку позиції опонента. І в мовах перших осіб держави абсолютно не фігурують згадки про дотримання яких-небудь програмних принципів.

Так, Віктор Ющенко вчора заявив, що «реальний переговорний процес між БЮТ, Партією регіонів і комуністами зайшов настільки далеко, що просто треба оголошувати, що він (парламентський союз між цими фракціями – авт.) відбувся і є рішення». «Те, що ця коаліція - БЮТ - комуністи - Партія регіонів - не оголошена, це не те, що БЮТ цього не хоче, - не може. Тому що коли почитати ідеал цієї коаліції, багато людей змінять свою думку», - додав Президент.

У свою чергу Юлія Тимошенко була різкіша у висловах. Чого лише вартий її більш ніж прозорий натяк на «бездарних політиків, які скотилися до рейтингу в 4%», від яких, на думку прем'єра, потрібно позбавлятися. А її заява про те, що «якщо Президент заблокує ці перспективи (створення більшості у форматі БЮТ – НУ-НС – БЛ), то тоді залишається два варіанти: або дострокові вибори, або створення неприродних коаліцій», красномовно свідчить – говорити про будь-який компроміс з Главою держави абсурдно.

А, отже, рядові парламентарії, що створюють видимість якихось політичних консультацій, стараються марно. Адже навіть якщо винести за дужки програмні принципи БЮТ, НУ-НС і Блоку Литвина, які нібито заважають їм домовитися про створення більшості, все одно залишаються невирішеними багато питань, і не останнє з них - кадровє. Посади в уряді, посада голови Верховної Ради – ось далеко не весь перелік пунктів, який зможе завести «принципових» союзників у безвихідь дужче нинішнього. До речі, Олег Зарубінський, представник Блоку Литвина, який бютівці і ну-нсівці називають чи не цементом можливої коаліції, признався, що «сьогоднішні консультації можуть бути лише «димовою завісою» для політичних сил, які хочуть дострокових виборів».

Ну, раз хочуть, то нехай спробують. Народ України, залишається сподіватися, дасть адекватну оцінку акторським здібностям безпринципних нью-коаліціонерів.