Скандально відомий письменник і журналіст Олесь Бузина вважає, що 2008 рік стане для України роком тотального вибору. Він і насправді приніс нашій країні чимало сюрпризів, але чи то ще буде.
В інтерв'ю кореспонденту ForUm’у Бузина розповів про своє бачення української політики, про вихід своєї останньої книги і повідав про нові літературні проекти.
- Ви побували на книжковому ярмарку у Львові. Чи здивувала вона вас чимось?
- Ярмарок проходив зазвичай, нічого принципово нового цього року не було. Приїхала Тетяна Толстая з Москви, Володимир Сорокін, який презентував книгу «Сахарний крем». Книга здалася мені роздутою. Його попередня робота «День опричника» сподобалася значно більше. Буває, що письменник видає одну хорошу книгу, а іншу пише, як курка лапою, і думає, що зійде й так.
Палац Потоцьких у Львові, де проходив ярмарок, був забитий народом. Туди приходили з двох причин. З одного боку, люди хотіли купити книжки, сподіваючись, що на ярмарку вони будуть дешевші. З іншого боку, це хороше місце для видавців, які обмінювалися один з одним проектами і укладали операції з розповсюджувачами. Цього року видавці скаржилися, що не було окремого дня для бізнесменів. Раніше львівський ярмарок працював один день виключно для видавців. Читачів туди пускали лише наступного дня.
Я приїхав до Львова презентувати книгу «Поверніть жінкам гареми». Презентація пройшла вдало. Виявилось, що у Львові є багато людей, які до мене дуже добре ставляться.
- У Львові не образилися на вашу попередню книгу «Таємна історія України-Русі»? Адже там є багато «наїздів» на львів'ян..
- У цій книзі є розділ «Мільйон за місто мертвого лева», де я чесно написав, що до Сталіна це було польсько-єврейське місто. В ті часи на західній Україні переважало польське населення, на другому місці були євреї, і лише на третьому українці. Цей розділ називається так тому, що найбільшу контрибуцію з Львова за всю його історію узяв навіть не Карл XII, а Богдан Хмельницький. Він «вижав» з міста все, що тільки можна було. У Львова навіть не вистачило грошей, і Хмельницький брав контрибуцію тканинами, товарами і спиртними напоями. У XVII столітті Львів не був українським містом.
Крім того, я чесно описав смішні відносини між різними етнічними групами у Львові. У середньовічні часи людям різних віросповідань забороняли вступати в шлюб. Якось навіть спалили вірменина за те, що він переспав з католичкою. Потім вірменська община подала до суду на магістрат Львова, і вірменам виплатили компенсацію, але з гордості вони відмовили її брати.
- Розкажіть про свою нову книгу.
- «Поверніть жінкам гареми» – це розважальна книга, побудована на гуморі. Не потрібно сприймати це так, що завтра Бузина вводитиме інститут багатоженця. Ніяка економіка звичайної людини не потягне дві-три дружини. Звичайно, у кожного чоловіка є або був таємний, підпільний гарем з двох-трьох дівчат, з яким він близько спілкується. Як мовиться, «Блаженний, хто змолоду був молодий», так що ця книжка – пам'ятник молодості. Там розміщена найраніша моя розповідь, написана в 19 років.
- У вас були проблеми з книжковими піратами?
- Ще які. Тираж «Таємна історія України-Русі» перевалив за 50 тисяч екземплярів, плюс ще надрукували піратський випуск. З одного боку, я дуже цим роздосадований, тому що це б'є по кишені видавців і письменника. З іншого боку, нікого в Україні до мене пірати не «передирали». Були лише піратські тиражі Акуніна і Гарі Поттера.
Пірати загнали «Таємну історію...» у сканер і випустили її з випускними даними видавництва. Тільки виглядає вона як фальшивий долар на фоні сьогодення: поганий папір, картинки, що розпливаються...
Сподіваюся, ми також не залишимося у боргу перед піратами, і вони бовтатимуться на реях. Наскільки я знаю, проти них готується хороша облава, їх заганятимуть у ті місця, де вони зможуть посидіти років два-три і подумати.
- Над чим зараз працюєте?
- Пишу продовження «Таємної історії…». Це книга про Україну XX століття. Вона буде такою ж смішною, як і перша. Там буде багато кривавих моментів, натуралізму. Так само готується зараз до перевидання повний «Вовкулак Тарас Шевченко» у двох частинах. Це буде товстий, пузатий «кобзар» на 300 сторінок і найповніша, смішніша біографія Шевченка, все про його відносини з жінками, владою і Богом. Опишу його таким, яким він був, як з лазні, навіть без інжирного листа. Як я писав у фіналі, прикритий Шевченко буде лише маленьким товстим «Кобзарем».
У другій частині «Вовкулака...» я описую, як Шевченко трипером заразився. Я йому щиро співчуваю. Розумію, що йому було погано в XIX столітті без гумового презервативу у відсталій Російській імперії, де ще не навчилися створювати цей метод контрацепції. Він бідолаха, за три полтиники купив собі найдешевшу повію. Це привело до таких результатів, що він написав: «Ніжче пупа лихо». Трипер, як і сифіліс, тоді лікували варварськими методами – ртутними ін'єкціями. В організм уприскували ртуть, робили промивання ртуттю статевого органу. У результаті знищували збудник трипера і паралельно саму людину.
Одна з причин смерті Шевченка в 47 років – це те, що в ранньому віці він заразився трипером. Будь-яка людина, яка це прочитає, буде обережною. Це педагогічно.
Скажу вам більше. Один раз я вирішив купити повію. Купив, але не скористався нею. На той час я вже багато що знав про Шевченка. Плюс до всього, це здавалося мені приниженням дівчини і мене. Я залишив їй 420 гривень, які вона не заслужила, і пішов. Зрозумів, що не можу без любові. Я уявив, що цієї ночі у неї був один або два клієнти, після мене також будуть клієнти, і я не хочу стояти в черзі за платним сексом.
- Звідки берете факти для своїх книг?
- В архівах. З дитинства любив вислуховувати всі офіційні вісті і знаходити в них протиріччя. Як тільки знаходжу суперечність, починаю шукати. Відправляюся в бібліотеки, архіви, піднімаю оригінали, мемуари і витягую інформацію.
- Хотіли б написати про когось з українських політиків?
- Пропозиції такі були. Минулого року дві різні політичні сили вийшли зі схожими ідеями. Одна з них пропонувала мені написати книжку про Ющенка, навіть гонорар призначала у розмірі 50 тисяч доларів. Я відмовився. Мені не цікаво писати книгу про Президента, дуже багато я пишу про нього в газетах.
Інша пропозиція була цікавішою: написати книгу про сексуальне життя Юлії Тимошенко. Я відповів, що тут її немає в чому дорікнути. Тоді мені назвали довгий перелік. Але саме цим Юлія Володимирівна мені і симпатична. Я людина широких поглядів на сексуальне питання. Я твердо знаю, що жоден чоловік не може бути вірний одній жінці, і підозрюю, що з жінками справи йдуть так само. Я не можу дорікати людям у тому, в чому сам грішний.
- Важко бути письменником в Україні?
- Важко всім. У популярних письменників виходять великі тиражі, але в мене було 11 судових процесів. Двічі за літературну діяльність на мене просто нападали. Після виходу «Вовкулака...» я лежав у лікарні. З іншого боку, це приємніші страждання, ніж страждання того письменника, який пише за замовленням якоїсь організації книжку, яку видають тиражем дві тисячі екземплярів. Це дуже правильна книжка і написана вона українською мовою, пронизана патріотичними ідеями, але читати її ніхто не хоче.
- Якими словами ви можете описати те, що відбувається сьогодні в українській політиці?
- Зараз ситуація глобального вибору. Це рік Щура, до речі, саме в рік щура народилася Тимошенко. Зараз її час, рішення в цій країні ухвалює вона.
Якщо ми заглянемо в історію, то побачимо дивовижну річ. У рік Щура Україна здійснювала вибори, які потім вносили зміни до ідеології, масової свідомості і української міфології.
Саме у рік Щура в 1648 році Богдан Хмельницький повстав проти Польщі. У рік Щура через 60 років Мазепа зрадив Петру I. У рік Щура було видано перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. У 1900 році вийшов маніфест українського націонал-шовінізму «Самостійна Україна» Міхновського. У 1972 році прийшов до влади Щербіцький. У 1996 році, була прийнята українська Конституція. 2008 рік став повним крахом для Ющенка, який є ставлеником США. У цей рік у Тимошенко є великий шанс стати національним лідером. Для цього їй потрібно зрушитися в центр і пригадати, що вона родом не з Донецька або Львова, а з Дніпропетровська. Їй потрібно пригадати, що в її сім'ї говорять по-російськи, і визнати дві державні мови.
Той, хто в рік Щура побоїться йти до кінця, упустить шанс і програє. Зараз можна робити все, що завгодно: поміняти політичну систему, ввести парламентську республіку, можна зробити імпічмент Ющенка. Єдине, що закінчиться крахом для будь-якого політика – це опір слов'янському миру.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
