Політична безвихідь. Камо грядеші, БЮТ і ПР?

Як і передбачалося, врятувати коаліцію демократичних сил від ганебного розвалу не вдалося. Офіційна заява з приводу передчасної, але невідворотної кончини союзу БЮТ і НУ-НС у Верховній Раді, яку зачитав учора спікер парламенту Арсеній Яценюк, зумовила початок нового етапу в українській політиці. Це – переформатування, або, точніше сказати, підгонка ідеологічних складових найбільших політичних сил в Україні, Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів, під єдину платформу, на основі якої може виникнути нова форма державного правління – парламентська республіка. І поштовхом для старту цього складного, але, схоже, невідворотного процесу, можуть стати або чергові перевибори до Верховної Ради, або оформлення нової парламентської коаліції у складі БЮТ-ПР, яка, шляхом ухвалення змін у Конституцію, спровокує ті ж самі вибори. Але вже не лише парламенту, а й Президента.

Звичайно, старт такого переформатування може бути відкладений з ряду причин. Перша – відтворення коаліції у складі БЮТ – «Наша Україна – Народна самооборона» з приєднанням до них Блоку Литвина. Друга – ідеологічні розбіжності між БЮТ і Партією регіонів. Третя – кадрові і владні амбіції представників найбільших політичних сил України. Наскільки реальні ці варіанти? Розглянемо кожен з них детальніше.

Коаліцій громада

У понеділок, 15 вересня, за добу до оголошення заяви спікера Арсенія Яценюка про розпад коаліції демократичних сил, у Верховній Раді ходили розмови про можливу реінкарнацію парламентського союзу БЮТ – НУ-НС. Але – з «прокладкою» в особі Блоку Литвина. Про це, зокрема, повідомив депутат від Блоку Юлії Тимошенко Володимир Яворівський. Парламентарій також запевнив, що сама Юлія Володимирівна такий парламентський розклад схвалює. Проте, заяви свого колеги за фракцією в БЮТ спростували, уточнивши, що такий варіант – бажаний, але поки що не схвалений Блоком. Таку ж позицію зайняли і в Блоці Литвина: за словами його лідера, Володимира Литвина, переговори про входження його фракції в парламентський союз з БЮТ і НУ-НС стартували ще 13 вересня. Володимир Михайлович не уточнив, хто перший виявив бажання бачити його союзником умираючої парламентської більшості. Але, судячи за його словами про те, що зі своєю позицією з цього питання не визначився НУ-НС, саме БЮТ подав політичній силі Литвина сигнал. Втім, це й не дивно: як можливий партнер по коаліції БЛ розглядався бютівцями ще минулої осені. Але проти входження в більшість «литвинівців» зіграла частина фракції НУ-НС, контрольована Секретаріатом Президента. Нагадаємо, що віддавши другу по значущості посаду в державі БЮТ, «Наша Україна – Народна самооборона» не зважилася втратити ще й крісло спікера. А саме його як морально-матеріальну компенсацію (плюс, як максимум, пару-трійку міністерських портфелів) за входження в більшість вимагав Володимир Литвин. Не пройшло: на Банковій виразно розуміли, що Литвин-спікер ні за яких умов не йтиме у них на поводу, більш того – почне проводити власну політику. Тому в Секретаріаті Президента порахували, що краще податлива «синиця» в руках, ніж непоступливий «журавель» у парламентському небі.

Не змінилася позиція «Нашої України» і зараз. Швидше, неприйняття Литвина частиною пропрезидентської фракції лише посилилося. Воно й зрозуміло: після фактичної втрати союзника в особі «Народної самооборони», яка підтримала в коаліційному конфлікті БЮТ, існує цілком реальна загроза того, що і «литвинівці» підіграватимуть політичній силі прем'єра в парламенті. Отже таке об'єднання «щастя» НУ однозначно не принесе – по суті, пропрезидентська сила при такому форматі коаліції може виявитися маргіналом у складі більшості. Про те, що «Наша Україна» не горить бажанням відновлювати коаліцію в потрійному форматі, натякнув і лідер пропрезидентської фракції В’ячеслав Кириленко. За його словами, НУ-НС влаштовує і нинішній формат коаліції, якщо БЮТ дасть сумісну з НУ-НС оцінку подіям у Грузії.

Кириленко також підкреслив, що його фракція готова працювати і в нинішньому складі коаліції, якщо Рада відмінить сумісне голосування фракцій БЮТ, Партії регіонів і Комуністичної партії за політичні законопроекти. «Ми стоїмо за принципи, а не за кон'юнктуру або якісь формальні формати коаліції», - сказав він. Важко повірити, що Юлія Тимошенко знайде в собі сили піти на компроміс з гарантом по перерахованих вище питаннях заради того, щоб знову опинитися в одному човні з суперечливою «Нашою Україною». Конфлікт перших осіб держави на грунті майбутньої боротьби за президентську посаду, по суті, і зумовив досить тривалу «смерть» коаліції. Отже шанси на відтворення минулого формату парламентського союзу плюс Блок Литвина – мінімальні. Особливо після того, як НУ разом з КПУ відмовилася брати участь у переговорах щодо формування нової коаліції, ініційованих БЮТ, а Президент Віктор Ющенко ще раз заявив, що більшість у складі Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів, що «почалася оформлятися де-факто 2 вересня, сьогодні оформляється де-юре».

З великою часткою упевненості можна сказати, що навряд чи ми побачимо коаліцію у складі БЮТ – ПР – Блок Литвина. У цьому тріумвіраті «литвинівцям» нічого не світить з двох причин. По-перше, чисельний склад бютівців і регіоналів достатній для того, щоб формувати уряд і приймати у Верховній Раді будь-які закони. До того ж, навіть роль ситуативного союзника БЛ навряд чи відпишуть: і БЮТ, і ПР звикли використовувати в цій якості комуністів, а не непоступливих «литвинівців». По-друге, умови для участі в будь-якому форматі парламентської більшості Блоку Литвина не змінилися, і як і раніше обмежуються спікерськими амбіціями його лідера. А оскільки посада Президента для БЮТ і ПР поки не доступна, а посада прем'єра – спірна, віддавати третій по значущості портфель у руки голові фракції, яка нічого не значить у такому союзі, – верх абсурду.

Виходить, що єдиний можливий у нинішніх умовах парламентський союз – це коаліція Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко. Але і цей формат більшості з ряду причин може не відбутися. Що, апріорі, загальмує рух України до парламентської республіки, про бажання створити яку вже прямо говорила Юлія Тимошенко, і заявляв Віктор Янукович.

Еліксир від ідеологічного неприйняття

З декларованих обома політичними силами ідеологічних принципів стає ясно – об'єднати Партію регіонів і БЮТ в одну парламентську більшість не є можливим. Той же депутат Верховної Ради від Блоку Юлії Тимошенко Михайло Косів заявив, що має намір скласти депутатські повноваження у разі створення коаліції Партії регіонів і БЮТ. А регіонал Ярослав Сухий наполягає, що в числі інших, майбутні можливі союзники ПР по коаліції повинні підтримати вимогу про позаблоковий статус України і обов'язкове затвердження російської мови як другої державної.

Проте за ситуації, коли політична система в Україні знаходиться у стадії колапсу, і велика частина українців бачить єдиним виходом з нього об'єднання цих партій у коаліцію, ідеологічні принципи можна і потрібно коректувати. Так, голова парламентської фракції БЮТ Іван Кириленко в ефірі одного з телеканалів визнав, що формування коаліції БЮТ – ПР реально за умови, що спірні ідеологічні питання (про вступ України в НАТО, про державний статус російської мови та інші) будуть винесені «за дужки». За його словами, в нинішній ситуації треба забути про те, що є протиріччя між БЮТ і ПР, і зайнятися ухваленням необхідних країні законопроектів – зокрема, у сфері економіки, оподаткування й соціальної політики.

А нардеп-регіонал Олександр Єфремов вважає, що «враховуючи останні голосування, коли було за чотириста голосів по окремих законопроектах, ми можемо констатувати, що ті основні принципи, на яких стоять дані політичні сили (БЮТ і ПР), в більшості своїй знаходять підтримку в залі. Тому в більшості моментів тут є більше можливостей домовитися, ніж при інших конфігураціях».

Ми бачимо, що як в одному, так і в іншому таборі є супротивники і прихильники згладжування ідеологічних кутів. Ймовірно, еліксир від такого ідеологічного неприйняття – вироблення сумісних принципів, зокрема і щодо програмних питань обох партій, на основі яких можна створювати більшість.

Посадові перешкоди

Перешкодити реалізації цього сценарію зокрема, і створення нового формату політичних відносин між гілками влади в країні - в цілому, можуть, і горезвісні кадрові і владні амбіції.

Мова – про посаду прем'єр-міністра. По логіці, якої, до речі, дотримувались і колишні коаліціонери, ця посада відходила політичній силі, яка отримала за результатами виборів більшу кількість мандатів. Але цей спосіб розподілу посад при можливому утворенні коаліції у складі Партії регіонів і БЮТ не приживеться через цілком з'ясовні причини. Юлія Тимошенко нізащо не погодиться віддати своє крісло, а Віктор Янукович навряд чи задовільниться посадою спікера Верховної Ради. Такий нинішній політичний розклад.

Втім, він цілком може змінитися, якщо обидві політичні сили придержаться проголошеного курсу на створення парламентської республіки. Тоді посади спікера і прем'єра «урівноважаться» за значенням, а Президент почне виконувати чисто представницькі функції. Тому, обидві партії напевно докладуть чимало зусиль (у форматі коаліції або за допомогою створення ситуативної більшості), щоб внести відповідні зміни до Конституції. І якщо це не буде зроблено в нинішньому скликанні Верховної Ради, для продовження діяльності якого, нагадаємо, упродовж 30 днів потрібно створити нову більшість, то реалізація цього плану стане можливою лише після позачергових парламентських виборів. У будь-якому випадку, інститут президентства в Україні, порядком скомпрометований нинішнім Главою держави, має мінімальні шанси на виживання. І вірогідність дострокових виборів Президента, реальність яких стає все більш актуальною – один з найбільш прийнятних виходів з кризи української державності.