Політичне самогубство Президента

Мабуть, важко буде знайти в нашій країні людей, які сумніваються в тому, що після оприлюдненої Віктором Ющенком 3 вересня заяви про державний і конституційний перевороти, які нібито здійснені у стінах Верховної Ради, у нього залишилися хоча б примарні шанси на другий президентський термін. Зробивши досить жалюгідну спробу звалити провину за внутрішньополітичну кризу, що вибухнула, на своїх опонентів, Юлію Тимошенко і Віктора Януковича, нинішній глава держави зробив усе можливе, щоб позбавити себе навіть мінімальної можливості скласти їм конкуренцію на майбутніх президентських виборах. Дійсно, чи стане пересічний виборець слухати промови остаточно збанкрутілого у політичному сенсі Гаранта, якщо суть його заяв зводиться не до пошуку конструктивного діалогу між конкуруючими політичними силами, а до банального очорніння своїх розторопніших візаві?

Відчайдушна спроба глави держави змусити демократичну коаліцію станцювати під свою, прогрузинськи налаштовану дудку, закінчилася повним провалом. Застосування зовсім недемократичного методу роботи з партнерами по парламентській більшості наразилося на цілком очікувану відсіч з боку БЮТ. По суті, Віктор Ющенко сам штовхнув Юлію Тимошенко на ситуативний союз із Партією регіонів, щоб потім а) звинуватити прем'єр-міністра і її політичну силу у зраді державних інтересів і знехтуванні Основного Закону; б) отримати зручний привід засвітитися на тлі "зрадників" таким рятівником демократичних цінностей; в) спробувати переконати народ України, що саме він гідний упродовж ще п'яти років обіймати високий пост гаранта Конституції. Задумка була дуже непогана, а ось втілення, як завжди, підкачало.

Перш за все, президент невдало вибрав стиль звернення до нації. У його заяві скрізь фігурувала прив'язка до народу. Малося на увазі, що глава держави начебто довірливо спілкується з українцями, розтлумачуючи їм, що БЮТ і ПР "кинули" не особисто Віктора Андрійовича Ющенка, а всіх "нас". Схоже, Гарант забув, чи по награній наївності своїй не усвідомлює, що на дворі - не 2004 рік, і що населення України вже давно не вважає його національним лідером. А тому такі панібратські звернення сприймає, м'яко кажучи, із здивуванням і навіть з огидою.

Нескладно вийшло у Ющенка і зі змістом. У тексті президентської заяви кілька разів стосовно БЮТ і Партії регіонів і плодів їхньої спільної законотворчої діяльності останніх днів фігурували визначення "антиукраїнські", антидержавницькі". А сам ситуативний союз найбільших парламентських фракції Президент назвав "неприродним".

Давайте подивимося, які дії цих політичних сил глава держави вважає неприйнятними з погляду державних інтересів.
Зміни до закону "Про Кабмін". Тут, слідуючи логіці гаранта, БЮТ і ПР "встановили диктатуру прем'єр-міністра". У пояснювальній записці до цих змін сказано: із закону "Про Кабмін" вилучаються "неконституційні норми" про обов'язки уряду узгоджувати з президентом ініціативу про звільнення окремих міністрів; про обов'язки уряду забезпечувати виконання указів президента України (а не керуватися ними, як передбачає Конституція); про здійснення права законодавчої ініціативи за дорученням Президента. Крім того, зміни виключили із закону "Про Кабмін" норму про забезпечення урядом виконання рішень РНБО; про вступ у відносини з урядами іноземних держав на підставі актів президента, про право президента не вносити кандидатуру на пост прем'єр-міністра на розгляд парламенту. Де тут диктатура прем'єра? Схоже, гарант забув, що у 2004 році сам пішов на голосування щодо політреформи, яка передбачала посилення парламентсько-урядової вертикалі влади, і ослаблення - президентської. Звичайно, щойно Віктор Ющенко вступив на посаду президента, ці зміни стали для нього незручними. І тому всі подальші роки він витратив на те, щоб відіграти назад конституційні зміни, які набули чинності у 2006 році. І ініціатива глави держави щодо розробки і затвердження нової Конституції, в якій би президентська влада була домінуючою, - з тієї ж опери. А тому називати зміни до закону "Про Кабмін" антиконституційними для Віктора Андрійовича, як мінімум, аморально.
Зміни до закону про повноваження Конституційного суду України. Прийняті поправки, за словами гаранта, зробили неможливим оскарження неконституційних рішень уряду. Тут слід уточнити - які саме рішення Кабміну гарант визнав невідповідними Основному Закону? Можливо ті, що стосуються призначення пільг, виплат компенсацій вкладникам Ощадбанку, які, до речі, Ющенко назвав абсолютно популістськими? Непогано б нагадати Віктору Андрійовичу, що він сам багато разів і без усіляких вагомих причин використовував своє абсолютне право оскаржити кожне рішення уряду, що йде в розріз з особистими перевагами гаранта і його оточення, у Конституційному Суді. Так що ж такого антидержавницького у тому, що Президента обмежили у праві блокувати неугодне йому рішення Кабміну?

Зміни до закону про діяльність СБУ. Претензія, яку висунув глава держави до прийнятих поправок, полягала у тому, що, на його думку, депутати підпорядкували собі та уряду Службу Безпеки України. У чому небезпека перепідпорядкування силового відомства, яке досі було під повним впливом Президента, Віктор Ющенко не уточнив. По суті ж, Верховна Рада відібрала у глави держави право використовувати СБУ у своїх шкурницьких цілях. І в цьому є свій резон. Адже за останні місяці Служба Безпеки перетворилася на каральний орган для політичних опонентів Віктора Ющенка. Риторичне питання - чи є у такому перепідпорядкуванні антидержавницьке зерно? Ну, звичайно, якщо тільки Віктор Андрійович не вважає, що "Держава - це він".

Що ж до "неприродності" ситуативного союзу Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів, то тут гарант знову сплохував. Протиприродним, швидше, було об'єднання НУ-НС і БЮТ. А ось союз, хай і тактичний, політичних сил, яким симпатизує більшість населення країни, цілком резонно назвати природним. Ось тільки Ющенку ця спайка, яка, до речі, вже довела свою ефективність, його головних політичних опонентів "око ріже". Тому що наочно доводить безплідність діяльності самого гаранта і його політичної сили.

Але такий стан речей Президента відверто не влаштовує. І тому він бачить єдиний вихід зі створеної ним самим же внутрішньополітичної кризи у черговому позачерговому волевиявленні. Підставою для цього, на думку глави держави, стане провал зі створенням нової коаліції у парламенті. Не дочекавшись набуття чинності рішення про розформування демократичної більшості, яка, за регламентом коаліції, має відбутися після закінчення 10 днів з моменту виходу 37 депутатів із однієї із фракцій, що складають більшості, Віктор Андрійович уже заявив, що вважає голосування від 2 вересня формальним початком створення нового парламентського союзу. Тим часом, тільки вчора спікер парламенту Арсеній Яценюк оголосив заяву депутатів фракції НУ-НС про вихід із демкоаліції. І можливість почати формування нової більшості парламентарії отримають з 14 вересня, але ніяк не раніше, як на тому наполягає Ющенко. Втім, дивним виглядає бажання Президента якнайшвидше влаштувати дострокові вибори до парламенту. Адже останні дані соцопитувань, проведені, зокрема, інститутом соціології при НАН України, свідчать: ні у "Нашої України", ні у, тим більше, зачатого у пробірці Секретаріату Президента "Єдиного центру" немає анінайменшого шансу скласти реальну конкуренцію БЮТ і Партії регіонів на цих виборах. Отже, позачергове волевиявлення переведе пропрезидентську силу у парламенті в статус маргінала. Якщо, звичайно, вона ще туди потрапить. Куди більш необачною видається заява Президента про те, що він піде на вибори 2010 року і переможе, озвучена ним, якщо вірити депутатам Олесю Донію і Роману Зваричу, на нараді з фракцією НУ-НС у понеділок, 1 вересня. Напевно, це була бравада, метою якої було підняти дух ну-нсівців, яких гарант схилив до виходу із коаліції. Але повірити цій браваді і піти на поводі у Ющенка, який зарвався, для більшості депутатів НУ-НС рівносильно політичному самогубству. Та все ж такі камікадзе знайшлися. І чого добилися?
Словом, Віктор Ющенко, відставивши вбік управління державою і зосередившись на плетінні хитромудрих інтриг, загнав себе, врешті-решт, у політичний глухий кут. Вийти з якого йому буде практично неможливо. Так само, як і перемогти на майбутніх президентських виборах.