Політичний нокдаун Тимошенко

Мабуть, арсеналу негативної інформації, що звалилася за минулі декілька днів на персону нинішнього прем'єр-міністра, цілком вистачило б, щоб звалити цілий уряд у будь-якій країні із занадто розвиненою демократією. З тією лише умовою, що інформація ця підкріплена неспростовними фактами. Проте, практика застосування українського доморослого компромату, як правило, не підкріпленого скільки-небудь вагомими підтвердженнями, не вимагає властивої цивілізованим країнам педантичності. У нас звикли звинувачувати бездоказово, дорікати голослівно, викривати безпідставно. І все це, що дуже дивно, сходить з рук як компрометуючому, так і компрометованому. Такий метод обмовлення неугодної з політичної точки зору особи (Юлії Тимошенко) узяв на озброєння і Секретаріат Президента України. Причому, з мовчазної згоди самого Віктора Ющенка.

Минулого тижня ми вже констатували збільшену активність Глави держави, який, скориставшись відсутністю прем'єра, не зміг відмовити собі в задоволенні завдати, мабуть, головному своєму опоненту на майбутніх президентських виборах, декілька разючих політичних ударів. Не став виключенням і цей тиждень. Але в промовах чиновників Секретаріату Президента в порівнянні з попередніми, дуже невтішними висловами на адресу Юлії Тимошенко, виявилася помітна запеклість. Так, Андрій Кислинський, який тривалий час знаходився в тіні керівника президентської канцелярії Віктора Балоги, знову видав цілу низку звинувачень, у яких крім головного фігуранта, прем'єра, зазвучали прізвища Віктора Медведчука, Григорія Суркіса, Сергія Клюєва і Дмитра Табачника. Проте, на відміну від попередніх докорів, Кислинський заявив, що СП вже передав наявні в його розпорядженні матеріали, що свідчать про «тіньові» домовленості Тимошенко з Кремлем, у правоохоронні органи.

Ось на цьому фігурам, які грають на стороні Президента, можна було б зробити паузу. Дійсно, раз у Банкової, судячи зі слів Кислинського, знайшлися докази зради національних інтересів з боку діючого керівника Кабміну, достовірність яких дозволяє настільки прямо і безапеляційно ухвалювати Юлії Тимошенко подібний вирок, Секретаріату Президента не слід було б говорити нісенітниці. Заяву зроблено, правоохоронці (Генпрокуратура і СБУ), які, до речі, знаходяться під впливом Ющенка, вже взялися за розслідування «шкідницьких» намірів прем'єра. Залишилося дочекатися вердикту силовиків – і можна (у політичному сенсі слова) «ховати» обвинувачену. Відправляти у відставку Юлію Володимирівну і її уряд, розгонити коаліцію, що не підкоряється Банковій, формувати нову парламентську більшість. Словом, робити все те, чого вже досить тривалий час чекають у СП. Але це – схема по усуненню політичного опонента, властива розвиненим демократіям. Українські ж реалії такі, що, тільки грунтуючись на відомих у вузькому колі фактах, вітчизняні політики здатні розв'язати повномасштабне цькування свого візаві. Обгрунтована практика таких швидкоплинних «розправ» крайньою непередбачуваністю нашого політикуму. Вчорашні соратники можуть сьогодні стати ідеологічними ворогами, і вже завтра цькування піде по зворотному сліду. Тому вершити суд над політичним ворогом треба прямо тут і прямо зараз. Виходячи з таких міркувань, Секретаріат Президента вирішив завдати Юлії Тимошенко якомога більшу шкоду.

Підозри радника Президента Лідії Порєчкіної, що з'явилися після заяв Кислинського, в тому, що незабаром «Юлія Тимошенко надасть українському суспільству підтвердження своєї ангажованості політичним керівництвом Російської Федерації» - тому підтвердження. Не уточнюючи, на яких саме фактах колишній заступник глави МВС формує свої припущення, Порєчкіна, проте, наважилася передбачити майбутню тактику поведінки прем'єра і парламентської фракції БЮТ. «Найближчим часом ми чекаємо не тільки посилення критики Президента України за його принципову позицію щодо підтримки братського грузинського народу з боку функціонерів БЮТ. Більш того, фракція прем'єр-міністра у Верховній Раді почне відверто голосувати всупереч коаліційній угоді і солідарно з Партією регіонів і КПУ по широкому спектру питань - від резолюції щодо війни на Кавказі до протидії ініціативам Президента України, які направлені на реалізацію європейського вибору України і забезпечення її енергетичної незалежності», - зазначає радник Президента.

Не маючи поки можливості, і, ймовірно, достатньо вагомих підстав для публічної критики «золотого» мовчання Тимошенко з приводу збройного конфлікту в Південній Осетії і передбачуваної «здачі національних інтересів» Кремлю, Віктор Андрійович вважає за краще озвучувати нападки на главу Кабміну через своїх прихильників. Але це, як підкреслив політолог Андрій Єрмолаєв, не позбавляє Главу держави від відповідальності в тому випадку, якщо виявиться, що звинувачення на адресу Тимошенко позбавлені документальних підтверджень. Подібними заявами Банкова, напевно, має намір заблокувати прем'єр-міністру всі шляхи до відступу, і – запобігти можливості контратаки. Жорстка оцінка з боку Віктора Ющенка діяльності уряду в справі надання допомоги регіонам Західної України, що постраждали від повені, – арія з тієї ж опери. А вимога Президента провести позачергове засідання уряду, на якому, на його думку, потрібно розглянути шляхи вирішення проблем підтоплених районів – своєрідний реванш за критичні зауваження місячної давнини з боку Тимошенко на адресу Глави держави. До того ж, знайти причини для відставки Юлії Володимирівни в зоні стихійного лиха – найбільш адекватний хід для Ющенка. Саме тому гарант зараз посилює контроль над витрачанням державних коштів у підтоплених регіонах, задіює Генпрокуратуру для відстежування дій чиновників на місцях, погрожує губернаторам відставкою, а уряд – докоряє за затягування з виділенням коштів на пооб’єктну реконструкцію пошкоджених паводком будинків і об'єктів дорожньо-транспортної інфраструктури.

Тим часом, у прихильників прем'єра, мабуть, немає вагомих аргументів, щоб відвести удар з боку Банкової. Заяву парламентської фракції БЮТ, що з'явилася минулої п'ятниці, стосовно конфлікту в Південній Осетії складено тямущо, толерантно, нейтрально. І цілком ймовірно, що її слово в слово на сьогоднішньому засіданні Кабміну повторить Юлія Тимошенко. Але це – запізніла реакція. До того ж, політичного діяча, який має намір у майбутньому визначати зовнішню політику України, вислів позиції з цього питання зовсім не прикрашає.

Другий аспект, що не говорить на користь глави уряду, – різке відхилення від декларованого Президентом зовнішньополітичного вектора України в плані національної безпеки. Ще в березні 2008 року Віктор Ющенко заявив, що альтернативи вступу нашої країни в НАТО він не бачить – оскільки це, за його словами, вимагає питання захисту територій. Нинішній кавказький конфлікт ще більш загострив цю проблематику. А уряд у цей час, якщо вірити виданню «Комерсант-Україна», розробляє законопроект «Про внутрішню і зовнішню політику України на період до 2010 року», де навіть не згадується необхідність приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Відмова від подібної процедури суперечить також коаліційній угоді, в якій особливо обговорюється важливість вступу нашої держави в НАТО. Звичайно, що згадана відсутність пункту про ПДЧ в урядовому законопроекті обіграватиметься опонентами прем'єра як підігравання Російській Федерації, керівництво якої, як відомо, виступає різко проти вступу України до Північноатлантичного Альянсу.

Не занесуть на Банковій в актив прем'єру і зусилля, направлені на запобігання можливій енергетичній кризі. Зараз, як відомо, Кабмін розробляє нову стратегічну угоду по постачаннях газу з Росії, яка, за словами радника прем'єр-міністра Олександра Гудими, матиме прозорі положення формування цін на постачання російського газу і його транспортування по території України. Всяка спроба підіграти Росії в цьому питанні буде, очевидно, трактуватися з вуст чиновників Секретаріату Президента як підтвердження факту «зради» національних інтересів з боку Тимошенко. Тут Юлії Володимирівні можуть пригадати те, як вона завзято відстоює реверсне використання нафтопроводу «Одеса-Броди». Про це, зокрема, нагадав ForUm’у депутат від Блоку Литвина Олег Зарубінський. За словами парламентарія, «Тимошенко дуже жорстко лобіює це питання, і це при тому, що «Одеса-Броди» було побудовано для того, щоб зменшити залежність України від постачань російських енергоносіїв». «Тимошенко відстоює те, щоб російська, а не прикаспійська нафта йшла до Одеси», - вважає Зарубінський.

Втім, зараз головне завдання для Тимошенко – вийти з безвиході, в яку її загнав Секретаріат Президента. Для цього прем'єр, напевно, зробить ряд рішучих кроків, особливо – в плані реалізації бюджетної політики. Надати ефективну допомогу підтопленим регіонам Західної України, провести підвищення пенсій і мінімальної зарплати, відновити виплати компенсацій колишнім вкладникам Ощадбанку СРСР – ось основні пріоритети, реалізація яких може допомогти Тимошенко вибратися з політичного капкана, встановленого Банковою. Якщо ж глава уряду удасться до політичних прийомів протидії Секретаріату Президента, то можливий сумний для ЮВТ результат – відставка Кабміну на тлі нереалізованих, перш за все в соціально-економічному плані, завдань. А це їй популярності зовсім не додасть.