Усе почалося з того, що Президент Ющенко дав вказівку правоохоронним органам і податковій поліції перевірити фінансові операції Чорноморського флоту Росії, а також оплату оним послуг комунальних служб.
Ні, звичайно ж, усе почалося набагато раніше. А минулого тижня лише отримало своє дивне продовження.
Це ж треба – до вторгнення Грузії у Південну Осетію ніхто не цікавився, чи платить російський флот за електроенергію. І ніхто не думав «брати під облік закупівлі продовольства» останнім. А заразом «перевіряти законність знаходження в місті (Севастополі – А.В.) і наявність прописки у моряків-чорноморців, а також документи на володіння нерухомістю».
А ще Президент зажадав, щоб керівництво ЧФ РФ доповідало йому за три дні про можливі операції за участю кораблів російського флоту. Чому саме за три дні? Не знаю. Напевно, щоб встигнути подзвонити куди слід...
Або такий прикол: заборонити російським кораблям, що брали участь у конфлікті Грузії і Південної Осетії, повертатися до Севастополя. Гарно з цього приводу висловився Кравчук: мовляв, як можна заборонити що-небудь такій армаді? Та вони у відповідь я-а-ак пальнуть!..
Отже, що залишається українському керівництву? Лихословити. І лише.
«Ай, Моська! Мабуть вона сильна, що гавкає на Слона!..».
Між іншим, я давно підозрював, що американські політики й журналісти навмисно спотворюють дійсність. Так от. Подивився я нещодавно сюжет по CNN про війну в Південній Осетії. Англійську, правда, не дуже добре знаю, але загальну канву зрозумів: Росія напала на Грузію, російські танки ось-ось увійдуть до Тбілісі, всіх грузин уже перестріляли, в живих залишився один лише Саакашвілі з пляшкою в руці (що в ній - коктейль Молотова? джин? віскі?..). А потім, значить, дають інтерв'ю з якимсь «тинейджером». Ну, довгі патли там, джинси порваті, банка пива в руці. І цей «експерт» з питань грузино-осетинського конфлікту заявляє: мовляв, звичайно, Росія винна, вона ж велика, а Грузія маленька. Тому Росія – агресор.
Ну-ну. А ви потім дивуєтеся, чому українське ТБ, коли обговорюється питання двомовності, бере коментарі не у професійних лінгвістів і соціологів, а у співачки Руслани. Або у Скрипки. Звичайно, вони є визнаними експертами в мовному питанні. А як же!
Саакашвілі на початку тижня подякував Україні «за її позицію в грузино-південноосетинському конфлікті». Ні, щоб просто сказати у відповідь: «будь ласка»!.. Ющенко тут же вилетів у Тбілісі, щоб особисто продемонструвати цю саму позицію. І не один, а в забавній компанії президентів-русофобів. Був там і Адамкус (Литва), і великий друг Сполучених Штатів і їхніх ракет Качиньський (Польща), і Ільвес (Естонія), який відмовляється говорити і навіть розуміти російську мову.
Ющенко, звичайно, не відмовив собі в задоволенні виступити на мітингу в Тбілісі. Нагадаю читачеві основні тези виступу: «Грузія - наш друг. Грузини - наші друзі. Ми приїхали підтвердити ваш суверенітет, вашу незалежність, вашу територіальну цілісність. Це є нашими цінностями (чиїми-чиїми? – А.В.). Я дякую за українські прапори на цій площі. Це говорить про те, що нас мільйони...».
Думаю, загальний сенс зрозумілий. Шкода ось тільки, що у Віктора Андрійовича проблеми з розкриттям теми. Особисто мені було б вельми цікаво дізнатися, де це Президент виявив посягання на суверенітет Грузії. Чи це нове слово в міжнародних відносинах – напасти на сусідню країну, а потім оголосити себе жертвою нападу? Хоча, стоп. Яке нове? Так уже було колись. У 1938 році, коли фашистська Німеччина стала «жертвою агресії» з боку Польщі...
Ющенко додатково ще й грузинських дітей до України запросив. На оздоровлення, так би мовити (мало йому постраждалих від повені?..). Мабуть, гарант вважає, що грузинські діти дуже-дуже постраждали внаслідок конфлікту. На відміну від дітей з Південної Осетії, яких Ющенко на оздоровлення чомусь не запросив. Цікаво, з чим пов'язана така вибірковість. Діти – вони скрізь однакові, ніби як...
Приємно спостерігати, як губернатори, які в нашій країні чомусь не обираються, а призначаються (Президентом), тримають ніс за вітром. Не встиг Ющенко заїкнутися про запрошення грузинських дітей до України, як ту ж ідею озвучив глава Херсонської області Силенков. Взагалі цікаво, за чий рахунок запрошують дорогих гостей. Я ось, як платник податків, проти, щоб це робилося за мій рахунок. У вас можливо інша думка, але ні мене, ні вас у цьому випадку не запитали. Як не запитували і до цього, коли продавали Грузії зброю…
Із зброєю, до речі, забавна історія вийшла. ООН на тижні опублікувала звіт про міжнародну торгівлю товарами військового призначення в 2007 році. Згідно цьому звіту, Україна стала ключовим постачальником військової техніки і озброєнь до Грузії. Одних тільки модернізованих танків Т-72 наші продали в Тбілісі аж 74 штуки! А ще – 8 літаків, 5 артилерійських систем, 495 ракет і пускових установок, а також 19964 одиниць вогнепальної зброї. Загальна вартість всієї цієї «музики», яку упродовж багатьох днів слухали жителі Цхинвалі, склала більше ста мільйонів доларів.
Цікаво буде дізнатися, що, згідно даним російських військових, їхнього бомбардувальника Ту-22 і декілька штурмовиків Су-25 було збито з поставлених Україною Грузії зенітно-ракетних систем С-200 і «Тор». При цьому на системах ППО працювали українські розрахунки.
Партія регіонів, до речі, зажадала припинити продажі зброї в гарячі точки. Цікаво, де «регіонали» були раніше. Чи, можливо, вони настільки нетямущі в геополітиці, раз вважали режим Саакашвілі чимось на зразок піонертабору?
А в цей час на Західній Україні депутати місцевих рад займалися зовсім іншими речами. По-перше, «засуджували напад Росії на Грузію». По-друге, продовжували насилувати історію. Як, наприклад, у Луцьку. Депутати тамтешньої міськради вирішили з 1 вересня перейменувати вулицю Суворова у вулицю Бандери. А заразом – поставити Бандері пам'ятник у центрі міста.
Ось і надсилай їм після цього гуманітарну допомогу.
Кохаймося!
Завжди ваш.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом