Починався минулий тиждень огидно. Телевізор дивитися не хотілося, не хотілося також читати газети і сидіти на новинних сайтах. А все чому? Та тому, що наші недоумкуваті керівники ніяк не зметикують, що є теми, піаритися на яких просто непристойно. Гріх, коротше. Але де там..
Я ось ТБ прагну не дивитися. Але іноді доводиться. Навіть УТ-1 (коли на ньому футбол показують). Нещодавно клацав, набрів на 5-й канал. А там крутять ролик із Юлією Володимирівною у головній ролі. Подивився хвилини три, вимкнув. Гидко! В одній частині екрану показують повінь, а в іншій – біла і пухнаста пані з трагізмом у голосі розповідає про успіхи її уряду (кого ж ще?!.) у боротьбі зі стихією. Ай, молодчина. А головне, яка везуча! Запитають її теперички – чому рекордна інфляція? Звісна справа – повінь! Чому продукти харчування такі дорогі? Так адже повінь! Та й хлібним баронам пані Тимошенко, на кшталт Триндюка, тепер буде зручно обгрунтувати чергове підвищення цін на хліб. Мовляв, стихія знищила значну частину врожаю і т.п. А потім у пресі хвалитиметься, що заробив на продажі хліба сто мільйонів доларів. Ну-ну.
Віктор Андрійович вирішив не відставати від прем'єра у справі популяризації себе коханого. Президентська прес-служба розтиражувала фотографії, на яких Ющенко, стоячи по коліно у воді й тримаючи руки в боки (він це любить), щось розповідав потерпілим. Напевно, читав лекцію про «голодомор».
Мені чомусь згадалася торішня піар-кампанія. Пам'ятаєте, коли ліси горіли? Президент тоді і лопатою пожежу гасив, і вантажівку з багнюки штовхав, і ще щось робив. Ну і, звичайно ж, не забув сфоткатися у своїй знаменитій позі (див. вище) на тлі лісу, що горів. «Нерон, який милується пожежею Риму».
Шкода, не було фото Тимошенко, яка стоїть до пояса у воді. Зате був кадр, на якому прем'єр, підійнявшись на табурет, виголошувала промову (дехто любить табуретівку). А ще її знімали у вертольоті, як вона із задумливим виглядом оглядає з висоти пташиного польоту затоплені райони. Цікаво, про що можна думати, коли тебе знімають твої ж піарники? Може, про «Луї Віттона»?..
Знущаюся, звичайно. Тільки якщо мені хто скаже, що у Тимошенко з Ющенком не було можливості якось інакше позначити свою участь у боротьбі із наслідками стихії – не повірю. Тому що у неділю своїми очима бачив на трасі «Київ-Харків» колону з гуманітарною допомогою із Росії. А ось повідомлень про це у пресі не зустрічав чомусь. Може, не побачив, а може, у організаторів акції не було мети протрубити про це на всіх перехрестях.
До речі, Віктор Андрійович у плані піару залишив Юлію Володимирівну далеко позаду. Він у нас і на пожежі побував, і в літаку літав, і з кулемета стріляв. А ще – цеглу клав, через вогнище стрибав, дерева садив і в ополонці купався. Навіть у супермаркеті горщики для квітів купував. А там, як на гріх, «випадково» опинилися професійні фотографи. При тому, що у будь-якому супермаркеті знімати взагалі-то заборонено.
Верховна Рада минулого тижня зібралася на позачергове засідання, щоб прийняти зміни до бюджету. Тепер частину казни доведеться витратити на ліквідацію наслідків повені. А ще депутати прийняли закон, який передбачає підвищення ставок акцизного збору на тютюн і тютюнові вироби. Враховуючи, що Україна – лідер серед країн Європи за числом курців на душу населення, ухвалення такого закону не може не радувати. Багатьом палити стане не по кишені. Хоча частині населення вже і їсти не по кишені, а все одно палять.
А ось акцизи на пиво і алкоголь підвищені не були. Чому? Все просто. Включіть телевізор і відразу зрозумієте, у чому фішка. Мало не кожна друга реклама - про пиво. Або про яку-небудь «торгову марку». Горілчану, природно. Вночі взагалі божеволіють: мужик розповідає, як йому добре на ранок після пляшки водяри. Пийте, мовляв, на здоров'я. Враховуючи, що дехто з тих, хто сидить у парламенті, свої статки нажили на продажі алкоголю, зрозуміло, що акцизи не підвищують. Кому ж охота ділитися своїми надприбутками з державою?
Перший Президент України Леонід Кравчук потихеньку здає. Схоже, не все добре зі здоров'ям у Макаровича. Тижня два тому він забув (старечий склероз?..), що очолюваний ним передвиборчий проект «Не Так!» декларував позаблоковий статус України. І заявив, що захистити нашу країну може тільки НАТО. Тепер же раптово підтримав ідею нинішнього Президента Ющенка про створення в Україні єдиної помісної церкви (душевний розлад?..). А ще Кравчук смутно натякав на якісь «директиви із Москви», яких він надзвичайно побоюється. І взагалі подав себе як активного борця з цією самою «Москвою».
Мда. А за радянських часів, мабуть, активно літав до тієї ж Москви на партійні сходняки. І уявити собі не міг, що колись йому доведеться розігрувати карту українського націоналізму.
Ющенко, тим часом, нагородив Володимира (УПЦ МП) і Філарета (УПЦ КП) орденами Ярослава Мудрого. Мабуть, Гарант вважає, що тим самим він зрівняв їх у статусі. Свого часу Віктор Андрійович вже намагався поставити знак рівності між радянськими солдатами і всяким набродом із ОУН-УПА – і всі пам'ятають, як його обсвистали ветерани. Подивимося, чим відповідять віруючі.
І, нарешті, Леонід Кучма минулого тижня засвітився у таборі «Артек». Там другий Президент України поспілкувався з журналістами. Невідомо, чи говорив Леонід Данилович щось про повінь, але у пресу чомусь просочилися лише його висловлювання з приводу російського газу. Кучма переконаний, що з 1 січня наступного року Україна купуватиме газ у Росії за європейськими цінами. Цитата тижня: «Може, дійсно, треба все відрубати, і сказати: так, ми все приймаємо (європейські ціни на газ – О.В.). Ми один раз це проходили - після отримання незалежності. Росія нам дала європейські ціни, і це був головний інструмент того, що ми отримали інфляцію 10 тисяч відсотків. Але ми вижили. Можливо, ми і зараз виживемо».
Біс забирай! Я все думав – звідки ж у той героїчний час узялася інфляція у 10 тисяч відсотків? А воно, виявляється, Росія винна! З Кучми-то – хіба спитаєш? Ні. «Зробив все, що міг» і т.п.
Відчуваю, Юлія Володимирівна після років десяти казатиме те ж саме. «Коли б не повінь…»
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом