Відповідальність за політизування проблеми голоду в Україні на початку 30-х років лежить виключно на українській стороні, - вважає віце-президент Російської асоціації політичної науки Андрій Сорокін.
Керівництво України зараз активно піднімає питання про Голодомор, закликаючи міжнародне співтовариство визнати голод 1932-33 років фактом геноциду українського народу.
Голод 1932-1933 років, за оцінками деяких українських істориків, забрав життя від 7 до 10 мільйонів чоловік. За оцінками ж російських учених, голод 1932-1933 років охопив основні зернові райони СРСР - Україну, Північний Кавказ, Нижнє і Середнє Поволжя, значну частину Центрально-Чорноземної області, Казахстан, Західний Сибір, Південний Урал. За різними даними, від голоду загинули 7-8 мільйонів чоловік, з них три - три з половиною мільйони в Україні, два мільйони - в Казахстані і Киргизії і два - два з половиною мільйони - в РРФСР. Від голоду постраждало все багатонаціональне населення охоплених лихом районів.
«Російські історики і архівісти не одне десятиліття займаються проблемами колективізації, голоду. Ініціатива політизування вивчення історії належить не російській стороні, а в даному конкретному випадку - відносно теми Голодомору - належить стороні українській», - сказав він, повідомляє РІА «Новини».
На його думку, дискусія на тему Голодомору часто ведеться «не в науковій термінології, не в площині наукових дискусій, а у сфері політичного і ідеологічного процесу».
«Не російські політики називають Україну в числі своїх ворогів, а окремі українські політики дозволяють собі такого роду вислови», - сказав він.
«У цьому сенсі є деякий момент нападу», - продовжив експерт, зазначивши, що історики дивляться на подібні твердження «з деяким подивом».
