Головним політичним підсумком минулого тижня, на погляд автора, стали зовсім не провальні голосування по змінах до бюджету і звіті про діяльність уряду. Якщо результат першого передбачити було нескладно (особливо після того, як у ніч на п'ятницю, 11 липня, в секретаріаті Верховної Ради був зареєстрований «альтернативний» президентський законопроект), то наслідок другого виявився досить непрогнозованим. Проте негативні підсумки голосування по цих проектах можна вважати тактичними огріхами сил, що їх запропонували. Велику ж стратегічну втрату минулої п'ятниці було завдано Президенту Віктору Ющенку.
Автор ще минулого тижня висловлював подив з приводу появи проекту закону про зміни в бюджет, який у терміновому порядку був внесений Главою держави. Тоді ж було нескладно спрогнозувати, наскільки малоефективною буде така «підніжка» для Юлії Тимошенко. Ще легше було передбачити, що подібний крок принесе гаранту більше шкоди, ніж користі. І, проте, президентський законопроект був зареєстрований, а згодом розглянутий і благополучно провалений парламентаріями… Разом з проектом постанови про звіт уряду, який хоч і був ініційований Партією регіонів, але провал якого також відбився на Главі держави і його політичній силі.
Недовірою довіру не породиш
Можливо, в перші хвилини після провального голосування щодо проекту постанови, висунутої регіоналами, здавалося, що Партії регіонів завдано нищівного удару. У цьому твердженні є частка справедливості. Дійсно, після бравурних заяв лідерів ПР і Віктора Януковича – зокрема, про те, що в парламенті набереться 226 депутатів, причому, «із запасом», готових виразити недовіру чинному Кабінету міністрів інакше як фіаско не назвеш. Начебто у регіоналів були всі передумови для того, щоб успішно «завалити» Тимошенко вже в липні: їм на руку грала народна незадоволеність цінами, що ростуть, буквально на все, зовнішньоекономічний стан України, що погіршується щодня. З політичної точки зору не на користь прем'єру могли зіграти результати дострокових виборів у Києві. Та все ж уряд Тимошенко встояв. Втім, для цього були свої причини.
По-перше, «регіонали» не змогли підготувати виразних економічних обгрунтувань для скидання Кабміну. Доповідь, зачитана з парламентської трибуни Миколою Азаровим, була далека від ідеального звинувачувального документа, після уваги якій будь-який українець міг би без зволікання сказати – так, за таке дійсно потрібно відправляти у відставку. Цифри і показники, оприлюднені главою «тіньового» Мінфіну, були складні для розуміння більшості депутатів, а тому належного враження не справили. Що дозволило, наприклад, Володимиру Литвину, заявити, що вся процедура із спробою виразу недовіри уряду Тимошенко схожа на оскаженілі політичні розбирання, в яких Блок Литвина, за його словами, брати участь не має наміру. Це, до речі, послужило чудовим приводом для частини опозиції не підтримувати проект «регіональної» постанови і уникнути звинувачень у непослідовності.
По-друге, Партія регіонів не змогла забезпечити повну явку всієї фракції – з 180 депутатів-«регіоналів» за проект постанови про недовіру уряду проголосували всього 172 людини (плюс Кінах і Хомутинник, картки яких не спрацювали). Якщо фракція, яка намірилася провести через парламент, не дає повної явки серед своїх, то чого ж тоді вимагати від «чужих»? У наявності – солідне порушення внутріпартійної дисципліни.
По-третє, дві політичні сили, Блок Литвина і КПУ, на символічне «плече» яких розраховували в Партії регіонів, за декілька годин до розгляду проекту постанови про звіт уряду дуже обережно висловлювалися про те, чи будуть вони сприяти відставці Кабміну. Причому, регіонали, якщо вірити словам депутата Ганни Герман, були обізнані про те, що їхні партнери по меншості ініціативу головної опозиційної фракції не підтримають. Більш того, Герман призналася, що «регіонали» вели переговори про підтримку свого проекту постанови з комуністами, але про Блок Литвина не згадала. Це говорить про те, що «литвинівці» з самого початку були налаштовані не підтримувати «регіональну» ініціативу, оскільки паралельно були зайняті обговоренням можливих перспектив у разі підтримки урядового проекту закону про зміни до бюджету. Ймовірно, застосовувати до Блоку Литвина тактику посилених переговорів Партія регіонів і не збиралася, маючи намір перевірити, чи можна сподіватися на «литвиніців» як на можливих майбутніх партнерів по коаліції, не обіцяючи їм натомість портфелі й інші привілеї. У результаті ж, ні комуністи, ні «литвинівці» тест ПР на міцність не пройшли. Що, з одного боку, дало регіоналам підставу заявити, що вони – єдина справжня опозиція, а з іншого – перекласти відповідальність за майбутні економічні промахи Кабміну Тимошенко і на КПУ з Блоком Литвина.
По-четверте, сплохувала фракція НУ-НС, вірніше та її частина, яку небезпідставно підозрюють у лояльності до Партії регіонів. Йдеться – про депутатів, які представляють «Єдиний центр». Так, якщо «опозиціонер усередині коаліції» Іван Плющ і відмовник Юрій Бут свою підтримку «регіоналам» забезпечили, то Ігор Кріль, Василь Петьовка й інші «ЄЦівці» це голосування проігнорували. Чим, цілком ймовірно, дали привід засумніватися в їхньому бажанні мати в парламенті інший формат коаліції. До того ж, дане голосування стало реальною перевіркою тому, чи можливий в нинішній ситуації союз Партії регіонів і НУ-НС. Адже Ющенко зі свого боку зробив практично все, щоб забезпечити провал урядового проекту змін до бюджету. Але його фракція в парламенті виявилася нездатна на останній політичний штурм. Напевно, «регіони» зроблять висновок і з цього пасажу своїх можливих майбутніх партнерів по парламентській більшості.
Втім, якби проект постанови про звіт уряду йшов на порядку денному після «бюджетного» питання, то негативу від запропонованих Тимошенко змін у головний фінансовий документ країни напевно б вистачило, щоб сподвижити депутатів, які вагаються, проголосувати за відставку Кабміну. Виходить, головним тактичним прорахунком Партії регіонів було те, що вони самі наполягли на тому, щоб питання про недовіру уряду йшло першим на порядку денному.
«Альтернатива» Ющенка як зручний старт для Тимошенко
Тим часом, провальне голосування по урядовому законопроекту про поправки до бюджету дало підставу для Юлії Тимошенко заявити, що всьому провиною була «позиція Президента». За її словами, всупереч Конституції і Бюджетному кодексу, які вказують, що прерогатива внесення бюджету належить виключно уряду, Гарант вніс власний проект бюджету, хоча не мав для цього повноважень. Тимошенко переконана, що в результаті такого кроку Президента була зруйнована вся система обговорення бюджету. Вона підкреслила, що внаслідок цього підконтрольна Ющенку і главі Секретаріату Президента Віктору Балозі партія «Єдиний центр», яка входить у НУ-НС, не проголосувала за основний фінансовий документ країни.
Що ж, про кращий привід для піару Тимошенко і мріяти не могла. Дійсно, після того, як Секретаріат Президента грунтовно попрацював для того, щоб виставити главу уряду в украй безсторонньому світлі, відібравши у неї практично всі можливості для загравання з електоратом (одне блокування Програми приватизації, через що у Кабміну немає зкоштів для фінансування тих же компенсацій вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР, чого варте!), Тимошенко залишалося одне. А саме - своєю безпосередньою, передусім, економічною діяльністю показати народу України, що не тільки «Юліною тисячею» сильний її Кабмін. Таке завдання для Юлії Володимирівни, варто відзначити, практично нездійсниме. Особливо якщо врахувати відверту слабкість економічного блоку її уряду і несприятливу економічну обстановку, в який вимушений діяти зараз Кабмін. По суті, недоброзичливцям прем'єра залишалося тільки сидіти і чекати, коли уряд розпишеться у власній некомпетентності. Але чекати вони не побажали, подарувавши Тимошенко чудовий привід перемкнутися з економічної «хвилі» на політичну. Де Юлія Володимирівна, як відомо, відчуває себе як риба у воді. Наслідки не змусили себе чекати. Тимошенко фактично звинуватила Президента в провалі змін до бюджету, давши привід знову заявити, що «вона хотіла, але їй не дають працювати». Після подій 11 липня у Верховній Раді прем'єр вже може не побоюватися відставки і щосили готуватися до активної президентської кампанії: один з її головних конкурентів, Віктор Ющенко, сам надав Тимошенко чудовий привід для старту. А заяви Юлії Володимирівни про те, що уряд, на відміну від парламентаріїв і Президента, не піде у відпустку, і працюватиме на благо країни - прекрасна тема для піару. І навіть слова Віктора Балоги, який заявив, що «провальне голосування парламенту за зміни до держбюджету на 2008 рік стало наслідком незацікавленості уряду в ухваленні скоректованого фінансового документа держави», служать слабким виправданням для його шефа. Адже у Віктора Ющенка був реальний шанс перемогти Тимошенко на парламентському полі. Для цього Главі держави украй необхідно було бути присутнім у залі Верховної Ради у момент розгляду урядового і президентського проектів законів про зміни до бюджету. Існувала велика вірогідність того, що, роздосадовані провалом постанови про відставку Кабміну «регіонали» могли підтримати законопроект Гаранта – звичайно, в піку Тимошенко. І таким чином, з'явився б серйозний привід говорити про перспективність співпраці Партії регіонів і пропрезидентської фракції у форматі парламентської більшості.
Але Віктор Ющенко вважав за краще того дня виїхати до Австрії на чергове медичне обстеження.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом