Що ж, на нинішньому тижні наші політики ще раз довели, що вміють дивувати. Причому - неприємно. Причому, як показує практика, це у них виходить куди краще, ніж працювати на благо країни. Мова – про голосування за зміни у Держбюджет-2008, затверджені урядом минулого тижня, яке так і не відбулося у четвер, 10 липня. Так, багато факторів свідчили про те, що цей законопроект може бути або провалений (у разі винесення його на голосування), або його розгляд буде відкладений до наступної парламентської сесії (якби БЮТ продовжив блокування трибуни). Втім, і в першому, і в другому випадках провина б лежала на чинних учасниках бюджетного процесу – Кабміні та Верховній Раді. Проте втручання третьої сторони, Президента Віктора Ющенка, який не має, до речі, абсолютно ніякого стосунку до процедури розроблення, внесення і затвердження головного фінансового документа країни (у глави держави є лише право ветувати або підписувати бюджет), ще більше заплутало і так безглузду ситуацію.
Перш ніж приступити до розгляду раптової ініціативи Президента (йдеться про зареєстрований учора у Верховній Раді проект закону про зміни до бюджету в авторстві гаранта), варто звернути увагу на кілька аспектів, які, безумовно, мали вплив на бюджетний процес.
Бюджетні огріхи прем'єра
Аспект перший: уряд так і не врахував зауважень опозиційних фракцій і своїх соратників по коаліції до бюджету. Після того як на Погоджувальній раді глав парламентських фракцій представники опозиційних сил підкреслили, що у проекті закону, затвердженому і внесеному до Верховної Ради урядом, не враховано низку вагомих економічних і соціальних ініціатив, Кабмін, по суті, міг упродовж двох-трьох днів асимілювати ці зауваження. І тим самим забезпечити собі політичну підтримку з боку меншості.
Опозиціонери просили небагато. Так, Партія регіонів, серед іншого, наполягала на застосуванні іншого, ніж кабмінівський, підходу до розрахунку мінімальної зарплати і, відповідно, на її збільшенні. Фракція Блоку Литвина закликала уряд врахувати, що цей законопроект «припиняє приблизно 10 чинних законів, що, згідно з недавнім рішенням Конституційного Суду, є незаконним». Ну і, ясна річ, усі опозиційні фракції не забули вказати Кабміну на занижений показник інфляції. Врахуй ці пропозиції уряд – і вже у четвер, найпізніше у п'ятницю, проект закону про зміни до Держбюджету був би прийнятий. Принаймні, про свою підтримку цього законопроекту заявляв лідер Партії регіонів Віктор Янукович, який підкреслив, що регіонали підтримають бюджет тільки у разі ухвалення «поправок», зокрема, щодо деяких соціальних питань, у тому числі і запропонованих Партією регіонів. Водночас, лідер блоку свого імені Володимир Литвин також не заперечував вірогідності підтримки законопроекту від Кабміну, з тією лише умовою, якби уряд врахував зауваження, висловлені представниками фракції Блоку Литвина.
Куди складніше у Кабміну з партнерами по коаліції. Судячи з усього, уряд не збирався враховувати вимоги фракції НУ-НС (а по суті - Президента Ющенка), що стосувалися збільшення оборонних витрат, фінансування будівництва доступного житла. Ймовірно, позицію «Нашої України – Народної самооборони» Юлія Тимошенко вважала за потрібне просто проігнорувати. Чим, природно, тільки додала собі головного болю.
Аспект другий: прем'єр-міністр хотіла отримати голоси опозиціонерів «малою кров'ю». У своєму попередньому матеріалі автор висловлював припущення про те, що заради затвердження прописаних економічним блоком уряду змін до Держбюджету Юлія Тимошенко шукатиме підтримки в опозиції, зокрема – у Блоку Литвина. У вівторок, 8 липня, у ЗМІ пройшло повідомлення про те, що замість участі у селекторній нараді з губернаторами прем'єр-міністр, за словами глави Мінфіну Віктора Пинзеника, проводила якісь консультації. Пізніше на офіційному сайті Кабміну з'явилося повідомлення про те, що Юлія Володимирівна у телефонній розмові з Володимиром Литвином переконувала останнього підтримати урядовий законопроект. Природно, подробиці цієї бесіди не уточнювалися. Втім, у глави уряду був обмежений набір аргументів, за допомогою яких вона могла б схилити на свій бік Володимира Литвина. Цілком імовірно, що в обмін на голоси своєї фракції Володимир Михайлович вимагав чогось більшого, ніж просто врахувати зауваження представників свого Блоку при остаточному корегуванні змін до Держбюджету. Практично, напевно, йшлося про кадрові преференції для «литвинівців». Проте, видно, Юлія Тимошенко не захотіла надавати Литвину можливості зайняти пост першого віце-спікера Верховної Ради, а його депутатам – посади заступників голів у «жирних» парламентських комітетах, окупованих нині представниками БЮТ. Схоже, прем'єр-міністр вирішила, що досить буде потішити самолюбство Литвина, висловивши підтримку його ініціативі організувати і провести всеукраїнську раду за участю Президента, уряду, лідерів парламентських фракцій і позапарламентських політичних сил, мета якої – знайти вихід із політичної кризи. Але Литвин на лестощі Тимошенко не клюнув, заявивши, що «ця підтримка трансформується у практичну роботу, а не буде одномоментною – поки не буде вичерпана кризова ситуація у парламенті». Більше того, лідер фракції блоку свого імені повідомив, що його політична сила пропонує прийняти на завтрашньому засіданні постанову про те, щоб звіт уряду заслухати у вересні або жовтні. «Тоді у коаліції буде прекрасна можливість підтвердити, що для них 225 голосів рівнозначні 226 голосам. Це справа честі коаліції – продемонструвати, що вони працюють і у них є коаліція», – сказав Литвин, додавши, що якщо вони цього не зможуть зробити, тоді необхідно вести серйозні переговори про те, як змінити коаліцію.
Аспект третій: Кабмін не зважився розтягувати процес розгляду і узгодження бюджету в парламенті. Юлія Тимошенко розуміла, що якщо їй не вдасться зробити бюджетний бліцкріг, то при детальнішому і ретельнішому вивченні показників, закладених у проект змін до головного фіндокумента країни, депутати і експерти можуть виявити у ньому низку солідних упущень. Адже саме на замилювання очей парламентаріям була розрахована помпезна презентація урядового законопроекту в Українському Домі. Але номер не пройшов: виявлені Партією регіонів і Блоком Литвина вади у проекті змін, про які згадувалося вище, лише «квіточки». Напевно, з кожним днем депутати і експерти знаходили б все більше сумнівних «ягідок» у бюджеті від Тимошенко. От чому і уряд, і фракція БЮТ виступали категорично проти перенесення процедури розгляду і затвердження поправок до бюджету ще на один парламентський тиждень.
Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що уряд не зробив нічого істотного, щоб забезпечити підтримку своєму проекту закону про зміни до Держбюджету у Верховній Раді. І, напевно, Кабмін Тимошенко зазнав би фіаско у бюджетному процесі, коли б не несподівана «допомога» з боку Віктора Ющенка.
Недалекоглядна «мудрість» Президента
Напевно, згодом Віктор Ющенко ще не раз з жалем пригадає про свою бюджетну ініціативу. Звичайно, гарант може виправдовуватися тим, що «хотів як краще». Та ось біда – за що не береться в останні кілька років Віктор Андрійович, виходить все з точністю до навпаки. Так сталося і зі змінами до бюджету в авторстві глави держави, які були зареєстровані в Секретаріаті Верховної Ради у вигляді законопроекту вчора.
Причину появи цього документа у прес-службі Президента прокоментували так: «Необхідність цих змін була зрозуміла ще під час ухвалення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів України». Глава держави підписав цей закон, виходячи з необхідності запровадження нових соціальних стандартів життя громадян. Водночас законом уряду були дані доручення розробити і внести на розгляд Верховної Ради зміни до бюджету до 1 березня 2008 року. Ця норма закону урядом була проігнорована». Крім того, Ющенко побачив в урядовому законопроекті низку ризиків для України, а тому вирішив зіграти на випередження, пославши до парламенту свій «оптимальний» документ. Який, до речі, більш «інвестиційний» і лише трішки ліпший за соціальними показниками, ніж урядовий.
Ось це-то і зіграло з ним злий жарт. Адже, згідно з Бюджетним кодексом, єдиним органом, який може подавати будь-які пропозиції до чинного бюджету або до бюджету наступного року, є Кабінет Міністрів. Президент же такого права не має апріорі. На що, зокрема, вказали представники майже всіх парламентських сил – за винятком, природно, НУ-НС. Він лише може внести свої пропозиції через «свою» фракцію у Верховній Раді.
Чому ж Ющенко не пішов законним шляхом, вирішивши вторгнутися у бюджетний процес безпосередньо? Цьому є кілька пояснень.
По-перше, у фракції НУ-НС, як уже зазначалося вище, практично не було шансів «продавити» президентські поправки до бюджету через парламент. Тимошенко вже більше сподівається на підтримку з боку опозиціонерів, ніж на «дружнє плече» партнерів по коаліції, і це пояснюється політичною конкуренцією між нею і Президентом. Адже якби Юлія Володимирівна здалася і врахувала у своєму законопроекті всі вимоги гаранта, це б дало останньому привід говорити про свою визначальну роль в ухваленні «соціального» бюджету. Отже, пряме втручання глави держави в таке інтимне підприємство можна вважати політичною підтримкою себе та своєї фракції.
По-друге, і це істотніше, внісши свій законопроект, гарант створив вагому перешкоду для уряду. Він, за задумом Ющенка, тепер сам має або боротися за продовження сесії парламенту (щоб розглянути обидва документи і віддати перевагу кращому), або погодитися на перенесення розгляду змін на осінь (і піддати себе критиці з боку Секретаріату Президента та інших опонентів Тимошенко). І те, і інше для прем'єра більше, ніж неприйнятне – обидва шляхи, врешті-решт, призведуть до відставки її уряду, яка, мабуть, може статися вже восени. І навіть те, що бюджетний комітет ВР рекомендував парламентаріям узяти до розгляду проект Кабміну, ще не говорить про те, що фракція НУ-НС не зробить нічого для того, щоб все ж таки змусити цей комітет розглянути і проект поправок Президента. Що ще більше затягне процес.
З одного боку, можна тільки здивуватися рішучості гаранта за всяку ціну вибити грунт з-під Тимошенко. З іншого – вражає недалекоглядність його ходів. Адже хід з внесенням власного проекту змін до Держбюджету, імовірно, виллється для гаранта у судові позови з боку уряду і окремих парламентських фракцій. І навіть маючи певну підтримку у Конституційному суді, у Віктора Ющенка практично немає шансів виграти цю справу.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом