Реанімація коаліції: спроба №…

Конституційний суд, який видав минулого тижня гучне рішення про те, що перебування депутатів Верховної Ради, вибраних до парламенту за списками партій, поза своїми фракціями, є неконституційним, подарував надію тим, хто ще вірить у дієздатність існуючої парламентської коаліції. По суті, КС дав шанс БЮТ і «Нашій Україні – Народній самообороні» ліквідувати небезпеку юридичного розвалу парламентської більшості з огляду на те, що два депутати, Юрій Бут й Ігор Рибаков, ще на початку червня побажали покинути ряди коаліції. І за цей шанс, як за рятівну соломинку, вчепився, передусім БЮТ. А НУ-НС, «почухавши у потилиці», лише позначив своє бажання поступити за прикладом свого партнера по парламентській коаліції. Але чи стане оновлення рядів більшості реінкарнацією його законодавчої продуктивності?

Рятівна соломинка дуже тонка

Жвавість Блоку Юлії Тимошенко у цьому питанні зрозуміти не важко. У разі розпаду коаліції демократичних сил БЮТ апріорі втрачає владу. Тому для Юлії Володимирівни і її прихильників було дуже важливо знайти будь-яку зачіпку для того, щоб зберегти хоча б ту хистку більшість у Верховній Раді, існування якої доводило, що Тимошенко знаходиться біля керма уряду на законних підставах. Тим часом, приводу для оптимізму у БЮТ, схоже, не було. Опозиціонери наполягали на тому, щоб спікер парламенту Арсеній Яценюк зачитав офіційне звернення з приводу розпаду коаліції, а представлення депутатів від Партії регіонів до Конституційного суду, враховуючи політичну перевагу в ньому суддів, чиї політичні боси схиляються до зміни формату коаліції, могло стати юридичним обгрунтуванням для визнання парламентської більшості недієздатним. Враховуючи примарність шансів зберегти існуючу коаліцію, її учасники шукали прийнятні виходи з ситуації. У цей час з'явилися чутки про те, що депутатам-«вихідцям» нібито пропонують повернутися в лоно більшості в обмін на високі пости у владі. Звичайно, що офіційного підтвердження цих переговорів ніхто з представників БЮТ і НУ-НС не дав. Але в той же час існувала вірогідність того, що у разі крайньої необхідності (заради відновлення чисельного складу коаліції) на такий крок могли б піти в «Нашій Україні – Народній самообороні». Але не в БЮТ. Адже для Юлії Тимошенко, як відомо, зрада її партайгеносе – найбільша провина, яку прем'єр не прощає ні за яких обставин. Яскраве тому підтвердження – «розлучення» в 2007 році з колишнім фінансистом Блоку Василем Хмельницьким, який не витримав спокуси і перекинувся в ряди чинної тоді антикризової коаліції.

Проте, далі за чутки справа не пішла, оскільки з'явилося рішення Конституційного суду, про суть якого ми говорили вище. Воно дало юридичні підстави для БЮТ і НУ-НС відрахувати з лав фракції (але не депутатів Верховної Ради) Ігоря Рибакова і Юрія Бута. З Рибаковим вирішили швидко: 30 червня на позачерговому з'їзді Блоку було ухвалено рішення про виключення парламентарія з лав фракції. А вже 3 липня голова фракції БЮТ Іван Кириленко заявив, що 8 липня у Верховній Раді буде приведений до присяги депутат, який замінить Ігоря Рибакова.

У той же час про намір позбавити Юрія Бута членства у фракції заявили і в НУ-НС. Так, депутат-«нашоукраїнець» Володимир Стретович повідомив, що уже найближчим часом блок може винести постанову про виключення з фракції Бута і, можливо, Івана Плюща, який, як відомо, відмовився працювати в коаліції з самого початку.

Проте, фактичне позбавлення Рибакова і гіпотетичне – Бута і Плюща членства в їхніх фракціях зовсім не означає того, що цих депутатів змусять здати мандати. Якби така норма була, то Іван Плющ уже давно б знаходився поза Радою. Також дуже сумнівна ініціатива БЮТ привести до присяги нового депутата замість Рибакова. Адже його хоч і вигнали з фракції, з депутатів не відрахували. Зробити це може тільки Центрвиборчком, до якого на момент написання матеріалу офіційної заяви про позбавлення мандата депутата Рибакова не поступало. Про це, зокрема, повідомляв голова ЦВК Володимир Шаповал. Правда, вчора сайт «Обком» з посиланням на свої джерела в Центрвиборчкомі повідав, що Комісія 2 липня отримала рішення політради БЮТ, затверджене на з'їзді блоку, щодо позбавлення Ігоря Рибакова мандата народного депутата. Також за словами співрозмовника Інтернет-видання виходить, що ЦВК може приступити до розгляду цього рішення не раніше 8 липня. А прийняти остаточний вердикт – бозна-коли, оскільки крайній термін для винесення постанови з цього питання, за словами згаданого джерела, не регламентований. Отже, якийсь час Ігор Рибаков може відчувати себе абсолютно привільно у стінах парламенту. Крім того, є вірогідність того, що рішення з'їзду Блоку депутат-«виходець» оспорюватиме в судах різних інстанцій. Ця обставина, звичайно, добряче затягне вирішення питання і стане додатковим подразником для сил, які прагнуть у будь-якому разі зберегти нині чинну коаліцію.

Проте, є ряд чинників, які можуть ускладнити життя адептам демократичної більшості. Перш за все, свою остаточну постанову щодо юридичної дієздатності коаліції ще не виніс Конституційний суд.

По-друге, Центрвиборчком навряд чи визначиться з тим, існують чи ні законні підстави для позбавлення депутатського мандата Ігоря Рибакова і, в перспективі, Юрія Бута до старту парламентських канікул. Якщо взяти до уваги заяву заступника глави Секретаріату Президента, представника Глави держави в КСУ і ЦВК Марини Ставнійчук про те, що для вигнання з Ради Рибакова «немає ніяких правових підстав» (а це, напевно, слід розуміти як позицію СП з цього питання), то затягування із звільненням екс-бютівця з лав парламентаріїв може практично гарантоване. Адже не секрет, що у голови ЦВК Володимира Шаповала є «зуб» на БЮТ і його представників у Комісії (справа Жанни Усенко-Чорної, що зараз втихла). А «моральна» підтримка з боку Секретаріату Президента може підштовхнути ЦВК на якомога довший розгляд питання Рибакова.

Не вмінням, так числом?

Якщо говорити прямо, то далеко не від чисельного еквівалента залежить дієздатність коаліції. Навіть якщо раптом трапиться так, що Конституційний суд оперативно розгляне подання депутатів-«регіоналів» про легітимність демократичної більшості і прийме позитивне для коаліціонерів рішення, а ЦВК змусить Рибакова і Бута здати мандати вже наступного тижня, навряд чи якість роботи коаліції істотно покращає.

Адже ще до того, як ці депутати ухвалили рішення про вихід з коаліції, більшість не була здатна прийняти велику частину прописаних у коаліційній угоді законопроектів. Так невже зараз, після скандального результату Рибакова і Бута, в коаліції щось істотно змінилося? Хіба розбирання навколо чисельного складу більшості згуртувало політичні сили, його складові? Навряд чи. І ось чому.

Спікер Верховної Ради Арсеній Яценюк заявив, що ключовим питанням на порядку денному останнього перед канікулами парламентського тижня буде ухвалення урядового проекту закону про зміни до Держбюджету на 2008 рік. Він також зазначив, що результативність останнього пленарного тижня залежатиме від того, «яким чином уряд попрацює в частині надання проекту закону про внесення змін до державного бюджету». Треба зазначити, що голова парламенту не дарма акцентує увагу на цьому законопроекті – виходячи з того, які пристрасті розгоралися минулого і нинішнього тижня навколо змін до бюджету, можна припустити, що їхнє ухвалення буде даватися Кабміну чималою кров'ю. Чого тільки варті розбіжності уряду і Нацбанку з приводу макроекономічних показників на решту частину року. Різниця позицій Володимира Стельмаха і Юлії Тимошенко в питанні розподілу надлишків доходів бюджету (плануються на рівні 30 млрд грн), показника інфляції і тому подібне можуть послужити підставою для частини депутатів з коаліції не підтримувати урядовий законопроект. На розуми коаліціантів, які сумніваються, також може вплинути позиція керівника Секретаріату Президента Віктора Балоги, який дуже критично поставився до перспективи ухвалення змін до держбюджету наступного сесійного тижня. У його словах про те, що голосування за цей проект закону покаже, чи існує в парламенті насправді коаліція, про яку заявляла Тимошенко, неважко уловити приховану, але цілком конкретну загрозу. Судячи з усього, депутати фракції НУ-НС, що входять у «Єдиний центр» сім разів подумають, перш ніж проголосувати за цей проект закону.

Так або інакше, реанімація коаліції шляхом відновлення її чисельного складу навряд чи позначиться на якості роботи більшості. Політичні розбіжності сил, це більшість складових, апріорі не зможуть вплинути на ефективність законодавчої роботи цього парламентського союзу.