Сьогодні український Кабінет міністрів знаходиться у дуже «цікавому» становищі. За півроку, що пройшли з початку його роботи, уряд, по суті, не добився якихось значущих успіхів, не кажучи вже про обіцяний нинішньою керівницею Кабміну, Юлією Тимошенко, прорив. Фактично, за вказаний час лише мала дещиця урядових ініціатив утілилася в життя. І ще менша їхня частина позитивно позначилася на добробуті українців. Зараз, якщо користуватися певною термінологією, наступає момент, коли нинішній склад Кабінету міністрів, як менеджер, який не справився зі своїми обов'язками, може бути звільнений головним працедавцем – народом України. Вірніше, політичними силами, які цей народ представляють. Питання лише у тому, коли це станеться і, головне, хто візьме на себе труд виправити всі помилки і недоліки усуненого від роботи «менеджера».
Звільнити Юлію Тимошенко і її уряд з політичних мотивів – чревато. Чревато насамперед тим, що такого роду відставка дасть Юлії Володимирівні шанси поправити свій рейтинг, який неабияк похитнувся, і на іміджі «скривдженої» політичними ворогами набрати певну кількість електоральних балів, необхідних для швидкої реінкарнації. Це розуміють її опоненти, це усвідомлює і вона сама. Хоча певні «тєлодвіженія» у цьому напрямі, безумовно, робилися і робляться досі.
Проте куди реальніші шанси «скинути» нинішній уряд через його економічні прорахунки. Адже політичні огріхи глави Кабміну псують кров лише певному колу осіб, а економічні помилки уряду у цілому і його керівника – зокрема негативно позначаються на житті всього населення країни. І це, схоже, зрозуміли ті, хто наполегливо бажає бачити Тимошенко поза стінами будинку на Грушевського, 12а. Судячи з останніх подій, саме економічні промахи Кабміну використовуватимуться для того, щоб довести всю неспроможність Тимошенко-прем'єра і переконати населення України у тому, що її звільнення – суть вихід із ситуації, що склалася.
Як «прорив» перетворюється на провал
Друга прем'єрська каденція Юлії Володимирівни доводить: наскільки лідер БЮТ ефективна і ефектна як політик, настільки ж вона безпорадна як економіст. Якщо лавірувати у бурхливому океані української політики нинішньому главі Кабміну вдавалося із завидною легкістю, то в економічній площині Тимошенко постійно наражається на рифи і сідає на мілину, обійти які їй і очолюваному нею уряду, видно, не під силу.
З економікою Юлії Володимирівні відверто не пощастило. Як і у 2005 році, зараз Україна переживає низку економічних криз, приборкати які, як показує практика, уряду не під силу. Звичайно, у деяких похідних економічних потрясінь, з якими має справу Кабмін, є об'єктивні причини. Одна із найпопулярніших, якою Тимошенко апелює до всіх своїх критиків, - світова економічна нестабільність, планетарна інфляція і тому подібне. Але якщо уряди інших держав роблять спроби справитися з інфляцією, приборкати паливно-енергетичні і продовольчі кризи, то Кабмін Тимошенко нічого, крім химерних, задекларованих тільки на папері й абсолютно неефективних «антиінфляційних заходів», запропонувати не в змозі.
Взяти, наприклад, ситуацію з бензином і дизпаливом, ціни на які вже давно перетнули психологічний «доларовий» еквівалент і поступово наближаються до такого в «євро». Які кроки робить Кабмін, щоб стримати ціни на бензин і дизпаливо? Дуже боязкі, несмілі та – економічно невигідні.
Як Кабмін Тимошенко має намір боротися з інфляцією – залишається загадкою, мабуть, не тільки для пересічних українців, але і для самих членів уряду. Юлія Володимирівна зробила непробачний промах, коли взимку на догоду своїм політичним амбіціям наситила країну компенсаційними «тисячами». Непідкріплені економічно гроші лише розігнали маховик інфляції, прогноз якої уряд учора погіршив до 15 з гаком відсотків на рік. Якщо врахувати, що за півроку цей показник склав 14,6 %, то можна тільки припустити, який показник інфляції нас чекає у грудні 2008 року. Вже ніяк не заявлений Кабміном.
Свіжий приклад економічної неспроможності Юлії Тимошенко – її нещодавній візит до Москви, де вона провела переговори зі своїм російським колегою Володимиром Путіним. Викликало здивування, що напередодні візиту до Росії кілька політичних і економічних експертів висловили припущення про те, що Тимошенко буде зустрінута у Білому домі з розкритими обіймами, а Путін розгледить у ній майбутнього «авторитарного» лідера України, і, отже, піде на економічні поступки у такому важливому для української економіки питанні ціни на природний газ. Природно, що все відбулося з точністю до навпаки. Схоже, що Володимир Путін знає Тимошенко як облуплену, і апріорі не міг зіграти їй на руку. До того ж, яких би почуттів не мав ВВП до глави українського уряду, економічні пріоритети Росії для нього – на першому місці. Що, власне, він і довів під час переговорів, підсумком яких стала звістка про те, що Україні все ж таки необхідно готуватися до європейської ціни на «блакитне паливо». Навряд чи варто говорити про те, що мало хто чекав іншого результату двосторонніх переговорів керівників урядів Росії та України. Адже економічних козирів у Тимошенко було раз-два і катма: ставка за транзит газу і доступ до СОТ. Треба зазначити, що перший козир слабіє з кожним місяцем, з яким триває будівництво Північно-Європейського газопроводу в обхід України, тоді як наш уряд мало що робить для підвищення іміджу надійної країни-транзитера. У результаті цей козир був битий. А СОТ для Росії, на відміну від України, – зовсім не панацея. Ну а використовувати у грі проти газового монополіста політичні козирі Юлії Тимошенко взагалі не з руки – масті не ті.
Відсутність програми діяльності уряду, незатверджені з березня зміни до державного бюджету, провальна антиінфляційна політика – ось лише малий, але достатньо вагомий перелік причин економічного характеру, з яких Кабмін Тимошенко може бути звільнений у самий найближчий час.
Відтермінування з політичним присмаком
Не дивлячись на те, що у Верховній Раді вже був зареєстрований проект постанови про відповідальність уряду в економічній сфері, дехто з політичних експертів стверджує, що цьому документу навряд чи дадуть хід до осені. Адже уряд, як у відомому єврейському анекдоті, зараз змахує на наречену на виданні, у якої всього лише один маленький недолік: вона злегка «вагітна» серйозними економічними кризами.
Тому позиція опонентів Тимошенко, які вирішили, видно, дати прем'єру попрацювати до осені, у цьому ключі зрозуміла: їй дадуть якомога глибше потонути в економічних «негараздах», які, судячи з усього, можуть загостритися якраз до осені 2008 року. Причому ускладнити до незмоги життя нинішньому Кабміну зможе провал голосування щодо змін до держбюджету, яке має відбутися наступного тижня, і в результативності якого вже висловили сумнів кілька відомих політичних фігур, у тому числі й глава Секретаріату Президента Віктор Балога.
Так, політолог Володимир Фесенко вважає, що «значна кількість гравців у парламенті зацікавлена у тому, щоб відтермінувати нинішні політичні, у тому числі й парламентські, конфлікти на осінній період». А у тому, що спробу висловити вотум недовір'я чинному уряду з боку опозиції буде зроблено – сумніватися не доводиться. Так, на думку Фесенка, коаліція, зокрема фракція БЮТ, зможе заблокувати парламентську трибуну з тим, щоб питання про відставку Кабміну Тимошенко не було розглянуте до парламентських канікул. Тим часом експерт упевнений, що звільнення уряду може не пройти через розбіжності всередині самої Партії регіонів. «У кулуарних розмовах більшість депутатів-регіоналів кажуть про те, що зацікавлені, щоб прем'єр-міністром став Віктор Янукович. Але вони чудово розуміють, і їм уже дали зрозуміти це їхні потенційні партнери, що Янукович не влаштовує потенційних союзників, наприклад, депутатів із «Нашої України», які могли б підтримати вотум недовір'я уряду Тимошенко», - сказав Фесенко.
Політолог також висловив переконання, що такі депутати із блоку НУ-НС навряд чи підтримають кандидатуру Януковича на посаду прем'єр-міністра України.
«Потрібно шукати нейтральну кандидатуру», - вважає він, додавши, що, швидше за все, таку ж позицію розділяє і секретаріат Президента.
У тому, що Янукович навряд чи погодиться прийняти урядову естафету від Тимошенко, переконаний і політолог Віктор Небоженко. Він також висловив припущення, що наступний за Тимошенко прем'єр буде технічним – таким же, яким був у 2005-2006 роках Юрій Єхануров. Напевно, цей кандидат буде з пропрезидентського табору – Партії регіонів, як зазначалося вище, не з руки брати на себе відповідальність за наслідки руйнівної роботи Кабміну Тимошенко. Швидше за все, наводити в країні лад доведеться найближчим до Віктора Ющенком кадрам – або Арсенію Яценюку, у якого був досвід роботи в економічній сфері, або Віктору Балозі, який уже виріс з секретаріатських «штанців». Мабуть, саме нинішньому главі Секретаріату Президента Віктор Ющенко міг би доручити налагодити роботу уряду: судячи зі змісту критичних заяв на адресу Тимошенко-прем'єра, Віктору Івановичу є що сказати на посаді керівника Кабміну.
У будь-якому разі, недруги Юлії Володимирівни вже зараз зайняті пошуком кандидатури, яка б не тільки затьмарила за економічними успіхами Тимошенко, але і підходила під новий формат парламентської коаліції.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом