Завтра Україна відзначає одне з найголовніших для себе свят - День Конституції. Дванадцять років тому парламентарії трудилися всю ніч з 27 на 28 червня, і таки прийняли на ранковому засіданні Верховної Ради новий Основний Закон країни.

З 1 січня 2006 року набрали чинності зміни до Конституції, і Україна змінила форму державного правління з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку.

Проте солодка тема Конституції не дає спокою депутатам досі. Перекроїти її на свій лад не проти, мабуть, не одна фракція в парламенті. Але чи потрібні Україні ці зміни і якими вони мають бути?

ForUm вирішив поговорити з людиною, яка безпосередньо брала участь у написанні Основного Закону країни, і дізнатися її думку про те, чи були допущені помилки при написанні Конституції і як можна поліпшити Основний Закон країни. Про це і про багато що інше розповів в інтерв'ю виданню народний депутат України VI скликання, член фракції Блоку Литвина Михайло Сирота.

- 28 червня Україна святкує День Конституції. Що для Вас особисто означає цей день?

- Як для кожного громадянина, для мене цей день є святом Основного Закону, в якому затверджується, що Україна є незалежною правовою державою. Для мене це радісне свято. До нього домішуються і спогади про дуже якісну і добре виконану роботу. Тоді ми серйозно працювали над Конституцією, працювали багато і на користь суспільства. Приємно, коли наша робота отримала високі оцінки, зокрема, з боку світової спільноти.

Не наша провина, що Конституцію серйозно дискредитували вже на другий день після її ухвалення . Це було пов'язано з могутніми процесами перерозподілу державної власності у рамках кількох фінансово-політичних груп. Для того щоб якомога ефективніше приватизувати державну власність без контролю з боку суспільства, необхідно було зруйнувати правове поле. Саме ці сили серйозно дискредитували Конституцію, не виконували закони, створювали правовий нігілізм. У зруйнованому правовому полі, правовому хаосі було дуже легко приватизувати державне майно абсолютно безконтрольно.

Саме ці процеси призвели у 2004 році до остаточного удару по Конституції, коли був задекларований перехід до парламентської форми державного устрою. Насправді відбулося розбалансування системи противаг. По суті, на конституційному рівні був організований конфлікт між Президентом і прем'єр-міністром, які одночасно керують виконавчою вертикаллю.

- Які помилки, коли пройшов час, Ви помітили в Основному Законі країни? Чи потрібно, по-Вашому, щось змінити?

- У Конституції 1996 року не було якихось системних помилок. Це був максимально можливий і ефективний результат компромісу між основними силами, що діяли на той час у суспільстві. Конституція могла бути гіршою, але не могла бути кращою. Що стосується змін до Основного Закону, то можна сказати, що зміни 2004 року зруйнували систему противаги між органами державної влади. Звичайно, це треба зараз виправляти. Потрібно усунути дуалізм управління виконавчої вертикалі. Очевидно, потрібно підсилювати місцеве самоврядування, давати можливість депутатам обласних і районних рад сформувати свої комітети. Потрібно виправляти і судову систему, систему генеральної прокуратури, контролювати виконання прав і свобод громадян.

Зараз процеси перерозподілу державної власності у приватні руки тих фінансово-політичних структур, які вже контролюють і уряд, і парламент, і Президента, і місцеве самоврядування, вже завершується. Швидше за все, нові власники захочуть політичної і економічної стабільності для того, щоб скористатися результатами приватизації. Якщо раніше вони були зацікавлені у дискредитації Конституції, то зараз їх цікавить створення серйозної правової конституційної держави. Тому, я думаю, парламент шостого скликання виправить помилки, внесені до Конституції у 2004 році, і завершить реформу в плані місцевого самоврядування, судової системи влади.

- Значить, Україна не була готова до переходу до парламентсько-президентської республіки?

- Україна була готова, просто ініціатори такого переходу, ініціатори не змогли цього зробити. Не було вміння, достатньої правової культури і правової освіти. На їхнє виправдання можна сказати, що тоді було жорстке політичне протистояння, яке не давало можливості спокійніше підійти до процесу зміни Конституції. Все це у комплексі створило більше проблем, ніж рішень.

- Зараз багато фракцій знову порушують питання про внесення змін до Конституції. Наскільки здійсненні ці наміри, чи це просто політична демагогія?

- Всі основні сили у парламенті розуміють, що внесення змін до Конституції неминучі. Необхідно виправити помилки і завершити конституційну реформу. Інша справа, що виникає спокуса «підім'яти» конституційний процес під власні політичні інтереси. Це не вийшло. Зараз політичні гравці розуміють, що «підняти» під себе конституційний процес не можна. Необхідно шукати компроміс і домовлятися. Думаю, цей компроміс буде знайдений у рамках існуючих політичних еліт.

 

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1070