Прем'єр над прірвою

Поки питання про легітимність чи нелегітимність існування нинішньої парламентської коаліції знаходиться на обробці в Секретаріаті Конституційного суду України, народні депутати від Партії регіонів висунули вимогу заслухати на цьому тижні звіт про діяльність уряду Юлії Тимошенко. Судячи з заяв нардепів-регігоналів, Кабміну може бути поставлена негативна оцінка, що дасть підставу ставити питання про відставку уряду. Цей крок, по суті, розрахований на те, щоб якнайскоріше остаточно знищити демократичну більшість у Верховній Раді – не чекаючи тлумачення КСУ про законність існування демкоаліції.

Коаліція у крутому піке

Зараз за виживання демократичної більшості бореться лише парламентська фракція БЮТ та спікер ВР Арсеній Яценюк. Решта учасників коаліції і причетних персон (як, наприклад, Президент і прем'єр) від видимої боротьби утримується.

Зрозуміти, чому БЮТ відстоює коаліцію, просто. Ліквідація нинішньої парламентської більшості апріорі означає для них втрату влади (явище для цієї політичної сили хоча і неприємне, але не смертельне) і відхід в опозицію. Діяти в якій, правду кажучи, у бютівців виходить значно ефективніше. Якби у БЮТ не було Тимошенко, то фракція вже давно б здала коаліцію і пішла в меншість (про готовність до цього, до речі, заявляв лідер фракції Іван Кириленко). Але у БЮТ Тимошенко є. І тому фракція вимушена до «останнього патрону» відстоювати владу, якою нині користується Юлія Володимирівна. Саме цим і продиктовано блокування парламентської трибуни, яке почалося минулого четверга, і, судячи з усього, продовжиться і далі. Є ще один аспект, згідно якому БЮТ зубами чіпляється за будь-яку можливість залишитися при владі – якщо у їхніх партнерів по коаліції, пропрезидентській фракції «Наша Україна – Народна самооборона», при переформатуванні більшості є шанси взяти в ньому участь, то БЮТ навряд чи опиниться в новоутвореному парламентському союзі.

Зацікавленість же Арсенія Яценюка в збереженні коаліції тлумачиться ще простіше: у разі розвалу демократичної більшості він напевно позбудеться своєї нинішньої посади. Оскільки пост спікера, напевно, стане розмінною монетою, якою НУ-НС заплатить Блоку Литвина за приєднання останнього до нової коаліції. Це в демкоаліції Яценюк, якого на посаду спікера «продавив» Віктор Ющенко, грав роль противаги, за допомогою якої Банкова контролювала ступінь впливу на коаліцію прем'єра Тимошенко. При новоутвореній більшості необхідність у «своїй людині» у Президента, звичайно, не відпаде, але він вимушений буде поступитися цим заради фортеці коаліції, в яку з великою часткою вірогідності можуть увійти Партія регіонів, НУ-НС і Блок Литвина.

Пасивна, у порівнянні з БЮТ, позиція «Нашої України – Народної самооборони» з приводу збереження нинішнього складу більшості пояснюється двома причинами. По-перше, в співпраці з Юлією Тимошенко і її політичною силою в парламенті не зацікавлений Віктор Ющенко. І якщо минулої осені-взимку значна частина НУ-НС була схильна підтримувати прем'єр-міністра (у пік керівнику Секретаріату Президента Віктора Балоги), то навесні-влітку 2008 року позиція фракції помінялася – «помаранчеві» депутати, за рідкісним виключенням, знову об'єдналися навколо персони Глави держави. По-друге, НУ-НС, як було сказано вище, стане однією з головних політичних сил, на основі яких формуватиметься нова парламентська коаліція. Отже втрачати їм, по суті, нічого.

Минулого тижня активність, з якою Юлія Тимошенко виступала за збереження демкоаліції, помітно спала. Пояснити це можна тим, що прем'єр зробила візит до Брюсселя, де постаралася заручитися підтримкою впливових єврочиновників. Правда, підтримка ця навряд чи допоможе утримати від розпаду парламентську більшість – адже збереження або переформатування коаліції у Верховній Раді справа суто внутрішньополітична, і до думок своїх європейських колег депутати ВР можуть просто не прислухатися. Швидше за все, брюссельський візит прем'єра слід розглядати як черговий етап підготовки Юлії Володимирівни до президентської кампанії, що стартує наступного року.

Віктор Ющенко ж, схоже, взагалі «умив руки». Відсутність коментарів з боку Глави держави і (що в якійсь мірі дивно) керівника його Секретаріату Віктора Балоги говорить багато чого. Перш за все, стає зрозуміло, що гарант не має наміру подавати підтримку коаліції (всупереч заяві Тараса Стецьківа, який сказав, що допомогти врятувати більшість може тільки Президент) аж до появи офіційного роз'яснення Конституційного суду. Мовчання ж Балоги можна пояснити зайнятістю останнього кулуарними переговорами з можливими партнерами по оновленій парламентській коаліції. Судячи з усього, зараз Віктор Іванович зайнятий значно важливішими (передусім – кадровими) питаннями. Воно і зрозуміло: все або практично все, що міг глава СП зробити для того, щоб розхитати коаліційний «човен», він зробив. Тепер представникам Банкової залишилося спостерігати за тим, як нинішня більшість піде на дно.

Не чекаючи вердикту КСУ

На думку політичних експертів, чекати рішення Конституційного суду з приводу легітимності чи нелегітимності діяльності демкоаліції можна не раніше осені 2008 року. Тим часом, ні опозиція в особі Партії регіонів, ні Президент не зацікавлені в тому, щоб нинішня коаліція і створений на її основі уряд пропрацювали до осені. Перш за все – через економічні чинники. Зараз інфляційні процеси, якщо вірити Держкомстату, почали помалу пригальмовувати (що дозволило Тимошенко заявити про швидку дефляцію). Крім того, Юлія Володимирівна скрізь кричить про те, що цього року Україну чекає рекордний урожай зернових. Зрозуміло, що всі заслуги в цьому аспекті вона приписує діяльності свого уряду. Отже, восени, коли будуть закінчені аграрні роботи, і, судячи за прогнозами, пригальмує інфляція, їй легше буде апелювати до своїх опонентів з приводу спроможності економічного блоку свого уряду. Ось чому недругам Тимошенко вигідно відправити її у відставку зараз. І зробити це можна, поставивши в провину уряду провальну економічну політику, а потім – оголосити йому вотум недовіри.

Саме на це, як вважає політолог Володимир Фесенко, і націлений проект постанови Верховної Ради, який передбачає розгляд питання про відповідальність Кабінету Міністрів. «Можливість знайти голоси для оголошення вотуму недовіри уряду Тимошенко потенційно існує. Якщо «регіоналам» вдасться переконати в підтримці своїх дій Блок Литвина, комуністів, а також частину депутатів від НУ-НС (тих же нардепів від «Єдиного центру» і тих, хто без захоплення ставиться до Тимошенко), тоді необхідна більшість знайдеться», - вважає Фесенко. У той же час його колега, політолог Андрій Єрмолаєв виразив переконання, що якщо проект даної постанови буде поставлений на голосування на нинішньому тижні, то за відставку Кабміну Тимошенко проголосують більше, ніж 226 депутатів. «Парадокс ситуації в тому, що сама по собі відставка зовсім не означає, що коаліція повинна розбігатися. Але одна справа – відчужувати уряд при сильній коаліції, коли у більшості з'являється можливість сформувати новий уряд. Інша справа, коли коаліція й так розпадається. Відставка уряду стане жирною крапкою у долі демократичної коаліції», - заявив політолог.

Не важко припустити, що послідує за відставкою Кабміну Тимошенко. За регламентом, правляча коаліція повинна упродовж двох місяців сформувати новий уряд. Проте, це може не відбутися через дві причини. По-перше, де-факто, більшості в парламенті уже немає, а дві політичні сили, що його представляють, печуться, як було вказано вище, про свої, абсолютно протилежні інтереси. По-друге, через тиждень настає пора парламентських канікул, які триватимуть до вересня. Звичайно, в цей час більшість не зможе сформувати новий уряд. Якщо ж коаліція упродовж двох місяців не формує новий склад Кабміну, то Президент може оголосити позачергові парламентські вибори. Питання в тому, чи потрібно це Віктору Ющенку? Схоже, що гарант має намір обійтися малою кров'ю – через створення у Верховній Раді нової більшості на основі ПР, НУ-НС і Блоку Литвина, яка буде здатна сформувати новий Кабмін. Враховуючи те, з яким завзяттям за втілення даного сценарію взялися опозиціонери, можна припустити, що працювати уряду Тимошенко залишилося лічені дні.