Знайома журналістка розповіла прикол. Прийшли до них у редакцію практиканти. Ну, їм для вузу треба, щоб написали, мовляв, стажувався там-то і там-то. Досвідчені редактори знають, що клопоту з цією братією не оберешься. По суті, доводиться вчити «з нуля».
Так от. Прийшли, мовляв, і говорять: нам би чого-небудь про політику, а то ми про решта не в курсі. Їм і дали перше завдання – написати про розбрід і хитання в коаліції. Цитувати те, що вийшло, було б найбільшим злочином перед людством. Але один секрет я все-таки відкрию: у тексті слово «коаліція» вживалося більше тридцяти (!) разів, і писалося не інакше, як «кАОліція».
А ми ось з того самого часу, як слово «коаліція» міцно увійшло до нашого лексикону, витіснивши звідти зрозумілу і звичну «більшість», називали її не інакше, як «коал». Причому – за французьким зразком, з наголосом на букву «а» і ледве помітним проковтуванням (гусари, мовчати!..) букви «о». Слова, а в цьому випадку – прізвиська – як відомо, матеріальні. Цікаво, що з коаліцією ми з самого початку не помилилися – вона як була «коалом», так «коалом» і залишилася.
І дійсно: «Ну що сказати, ну що сказати – придумані так люди…». Все їм кортить на одному місці сидіти. Тяга до подорожей долає. Можна сказати, до пригод (на своїх других дев'яносто). Такі собі Рибаков і Бут – з їхнього середовища.
Головне, що до того, як ця солодка парочка вийшла з коаліції, про них і не знав ніхто до ладу. Невідомі досі кнопкодави викликали фурор своїм демаршем. Зварич та інші схожі на нього люди засмучувалися з приводу людської підлоти і дурості. Винили у всьому Балогу, мовляв, це він ініціював бродіння розумів. А я ось з такою версією не згоден. Не можуть вони (розуми) бродити там, де їх немає.
Втішно, що тепер Юлія Володимирівна не зможе сказати, що в її фракції зібралися виключно чесні і порядні громадяни. Хоча з неї буде – «волати» про моральне самоочищення, поки у фракції нікого не залишиться. Ось, «рибаки» уже потягнулися на вихід.
Порадував мосьє Бут. З таким прізвищем не з НУНСа – з БЮТу виходити! Пам'ятаю, у нас в університеті був викладач – Євгеній Бут. Своєрідний був громадянин – любив змінювати місце дислокації, попереджаючи про це студентів у короткій записочці: «Є. Бут у 405 аудиторій». З тих пір чути цього прізвища не можу – живіт зводить.
І, нарешті, найцікавіше. Тепер нас напевно чекає один з двох можливих сценаріїв: або «ширка», або «досрочняк». У першому варіанті «зацікавлені» ніби як регіонали. Мовляв, давно пора партіям великого капіталу не палити бабло куди-небудь, а об'єднатися і спільними зусиллями витягувати з трудящих додаткову вартість. На другий же варіант сподіваються і покладають надії українські... журналісти і піарники! Так-так. Комусь ремонт треба закінчити, у когось син народився… Це справа така. А тут вибори надоспіли. Як говорить один мій знайомий – «хочу, щоб вибори були кожні півроку». От уже акули пера і шакали ротаційних машин – вносять, нехай і побічно, свій внесок у справу остаточного розвалу народного господарства.
Комуністи уже заявили, що до дострокових виборів готові. Ну, їм-то що. До парламенту на перші ролі не лізуть, свій законний шматок електорату мають, так що... А ось їхнім друзям-суперникам такі рішення даються нелегко. Усі ми пам'ятаємо, як ПР погодилася на дострокові вибори минулого року. Нехай у процентному співвідношенні набрала тоді більше, але право на створення коаліції і формування уряду упустила. І тепер за наш з вами рахунок пані з бубликом на голові ставить немислимі економічні і соціальні експерименти.
Хоча ні. Є ще й третій варіант. Це якщо хто-небудь купить «заморожений» голос Плюща. Говорять, ціна питання – два-три мільярди. Не гривень. У них там гривні не ходять.
Блін. Ось хоч зараз бери паспорт з кодом – і дми у місцеві органи влади реєструвати друкарське видання під надихаючою назвою «Голос Плюща». Два, а тим більше три мільярди заробити на цьому проекті, звичайно ж, не вдасться, але свого читача він матиме – у хорошому сенсі цього слова.
Четвертий варіант, у вигляді повернення овечок, що заблукали, у свої фракції розглядати не будемо. «Та як же я можу, Давиде Марковичу, я ж уже гроші узяв, та мене ж на ремені поріжуть!..».
Тепер кілька слів про можливе повернення Криму Росії. Повернути оний вимагають час від часу як російські, так і українські політики. Володимир Жириновський на минулому тижні виступив на українському ТБ. «Росія ніколи не піде з Криму. Україна ніколи не вступить у НАТО. А Росія і Україна дружитимуть», - заявив лідер ЛДПР. Ну, ви ж розумієте, що потім почалося... Правда, до слави Лужкова Вольфович не дотяг. Але нічого. У нього у запасі напевно є щось таке, за що дають довічні «нонгратство». Як мовиться, почекаємо....
Взагалі, є такі політики, яким і робити нічого особливого не треба, – про них і так писатимуть. Той же Жириновський – з їхнього середовища. А недавно до цієї славної тусовки додала себе і Ю. Тимошенко, заявивши журналістам, що, мовляв, «поки я тут, вам буде про що писати». Ну-ну. За останні три місяці про одну тільки інфляцію написали гігабайти всяких там есе і нарисів. А скільки ще таких місяців «попереду»?..
Видрін, який політолог і екс-нардеп від БЮТ, добре сказав з цього приводу. «Політика Тимошенко – це повний ZERO». Не можу не погодитися з Дмитром Ігнатійовичем, хоча віддаю належне його делікатності і дипломатичності. Це ж треба, пустун, який синонім до популярного слова придумав!..
А в нардепа Грача додалося проблем. Дружина президента подає на нього до суду. Образив мовляв, і глибоко образив, обмовив, можна сказати, а значить, повинен відповідати. Весь сир-бор розгорівся через депутатський запит Грача. Леоніду Івановичу «закортило» дізнатися, володаркою громадянства якої саме країни є Катерина Ющенко. Зі слів нардепа, виходить, що з 2005 по 2007 рік у мадам Ющенко було два громадянства – американське і українське. А оскільки її чоловік уже був у той час президентом... ну, ви розумієте. Хіба мало хто там що один одному на вухо шепотів ночами. Так одна справа – своїй рідній дружині, і зовсім інше – громадянці чужої держави.
З дружинами взагалі потрібно трохи менше говорити. А то раптом яку-небудь військову таємницю видаси, а вона китайським шпигуном виявиться. Або не тим ім'ям випадково назвеш. Адже це сильніше за «Фауста» Гьоте буде. Не говорячи уже про дострокові вибори.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом