Знайома журналістка розповіла прикол. Прийшли до них у редакцію практиканти. Ну, їм для вузу треба, щоб написали, мовляв, стажувався там-то і там-то. Досвідчені редактори знають, що клопоту з цією братією не оберешься. По суті, доводиться вчити «з нуля».
Так от. Прийшли, мовляв, і говорять: нам би чого-небудь про політику, а то ми про решта не в курсі. Їм і дали перше завдання – написати про розбрід і хитання в коаліції. Цитувати те, що вийшло, було б найбільшим злочином перед людством. Але один секрет я все-таки відкрию: у тексті слово «коаліція» вживалося більше тридцяти (!) разів, і писалося не інакше, як «кАОліція».
А ми ось з того самого часу, як слово «коаліція» міцно увійшло до нашого лексикону, витіснивши звідти зрозумілу і звичну «більшість», називали її не інакше, як «коал». Причому – за французьким зразком, з наголосом на букву «а» і ледве помітним проковтуванням (гусари, мовчати!..) букви «о». Слова, а в цьому випадку – прізвиська – як відомо, матеріальні. Цікаво, що з коаліцією ми з самого початку не помилилися – вона як була «коалом», так «коалом» і залишилася.
І дійсно: «Ну що сказати, ну що сказати – придумані так люди…». Все їм кортить на одному місці сидіти. Тяга до подорожей долає. Можна сказати, до пригод (на своїх других дев'яносто). Такі собі Рибаков і Бут – з їхнього середовища.
Головне, що до того, як ця солодка парочка вийшла з коаліції, про них і не знав ніхто до ладу. Невідомі досі кнопкодави викликали фурор своїм демаршем. Зварич та інші схожі на нього люди засмучувалися з приводу людської підлоти і дурості. Винили у всьому Балогу, мовляв, це він ініціював бродіння розумів. А я ось з такою версією не згоден. Не можуть вони (розуми) бродити там, де їх немає.
Втішно, що тепер Юлія Володимирівна не зможе сказати, що в її фракції зібралися виключно чесні і порядні громадяни. Хоча з неї буде – «волати» про моральне самоочищення, поки у фракції нікого не залишиться. Ось, «рибаки» уже потягнулися на вихід.
Порадував мосьє Бут. З таким прізвищем не з НУНСа – з БЮТу виходити! Пам'ятаю, у нас в університеті був викладач – Євгеній Бут. Своєрідний був громадянин – любив змінювати місце дислокації, попереджаючи про це студентів у короткій записочці: «Є. Бут у 405 аудиторій». З тих пір чути цього прізвища не можу – живіт зводить.
І, нарешті, найцікавіше. Тепер нас напевно чекає один з двох можливих сценаріїв: або «ширка», або «досрочняк». У першому варіанті «зацікавлені» ніби як регіонали. Мовляв, давно пора партіям великого капіталу не палити бабло куди-небудь, а об'єднатися і спільними зусиллями витягувати з трудящих додаткову вартість. На другий же варіант сподіваються і покладають надії українські... журналісти і піарники! Так-так. Комусь ремонт треба закінчити, у когось син народився… Це справа така. А тут вибори надоспіли. Як говорить один мій знайомий – «хочу, щоб вибори були кожні півроку». От уже акули пера і шакали ротаційних машин – вносять, нехай і побічно, свій внесок у справу остаточного розвалу народного господарства.
Комуністи уже заявили, що до дострокових виборів готові. Ну, їм-то що. До парламенту на перші ролі не лізуть, свій законний шматок електорату мають, так що... А ось їхнім друзям-суперникам такі рішення даються нелегко. Усі ми пам'ятаємо, як ПР погодилася на дострокові вибори минулого року. Нехай у процентному співвідношенні набрала тоді більше, але право на створення коаліції і формування уряду упустила. І тепер за наш з вами рахунок пані з бубликом на голові ставить немислимі економічні і соціальні експерименти.
Хоча ні. Є ще й третій варіант. Це якщо хто-небудь купить «заморожений» голос Плюща. Говорять, ціна питання – два-три мільярди. Не гривень. У них там гривні не ходять.
Блін. Ось хоч зараз бери паспорт з кодом – і дми у місцеві органи влади реєструвати друкарське видання під надихаючою назвою «Голос Плюща». Два, а тим більше три мільярди заробити на цьому проекті, звичайно ж, не вдасться, але свого читача він матиме – у хорошому сенсі цього слова.
Четвертий варіант, у вигляді повернення овечок, що заблукали, у свої фракції розглядати не будемо. «Та як же я можу, Давиде Марковичу, я ж уже гроші узяв, та мене ж на ремені поріжуть!..».
Тепер кілька слів про можливе повернення Криму Росії. Повернути оний вимагають час від часу як російські, так і українські політики. Володимир Жириновський на минулому тижні виступив на українському ТБ. «Росія ніколи не піде з Криму. Україна ніколи не вступить у НАТО. А Росія і Україна дружитимуть», - заявив лідер ЛДПР. Ну, ви ж розумієте, що потім почалося... Правда, до слави Лужкова Вольфович не дотяг. Але нічого. У нього у запасі напевно є щось таке, за що дають довічні «нонгратство». Як мовиться, почекаємо....
Взагалі, є такі політики, яким і робити нічого особливого не треба, – про них і так писатимуть. Той же Жириновський – з їхнього середовища. А недавно до цієї славної тусовки додала себе і Ю. Тимошенко, заявивши журналістам, що, мовляв, «поки я тут, вам буде про що писати». Ну-ну. За останні три місяці про одну тільки інфляцію написали гігабайти всяких там есе і нарисів. А скільки ще таких місяців «попереду»?..
Видрін, який політолог і екс-нардеп від БЮТ, добре сказав з цього приводу. «Політика Тимошенко – це повний ZERO». Не можу не погодитися з Дмитром Ігнатійовичем, хоча віддаю належне його делікатності і дипломатичності. Це ж треба, пустун, який синонім до популярного слова придумав!..
А в нардепа Грача додалося проблем. Дружина президента подає на нього до суду. Образив мовляв, і глибоко образив, обмовив, можна сказати, а значить, повинен відповідати. Весь сир-бор розгорівся через депутатський запит Грача. Леоніду Івановичу «закортило» дізнатися, володаркою громадянства якої саме країни є Катерина Ющенко. Зі слів нардепа, виходить, що з 2005 по 2007 рік у мадам Ющенко було два громадянства – американське і українське. А оскільки її чоловік уже був у той час президентом... ну, ви розумієте. Хіба мало хто там що один одному на вухо шепотів ночами. Так одна справа – своїй рідній дружині, і зовсім інше – громадянці чужої держави.
З дружинами взагалі потрібно трохи менше говорити. А то раптом яку-небудь військову таємницю видаси, а вона китайським шпигуном виявиться. Або не тим ім'ям випадково назвеш. Адже це сильніше за «Фауста» Гьоте буде. Не говорячи уже про дострокові вибори.
Кохаймося!
Завжди ваш
