День українського журналіста Секретаріат президента України вирішив провести разом з «четвертою владою» і оголосив день відкритих дверей. Хоча назва торжества свідчила тільки про відкриті двері Секретаріату, екскурсію журналістам влаштували ще трьома архітектурними пунктами, так чи інакше пов'язаними з Главою держави.
Почалася екскурсія безпосередньо на вулиці Банковій, 10. Першим очам журналістів був показаний Зал державних засідань. До речі, саме у цьому залі часто проходять засідання РНБО. Інтер’єрчик шик: розкішні італійські меблі, красива італійська підлога, багаті люстри, як виявилося, вітчизняного виробника. Журналістам зал явно сподобався, але головним, не побоюся цього слова, атракціоном залу стало крісло Президента, з якого він роздає прем’єрці жовті картки. Всі по черзі фотографувалися у ньому, тому саме у цій кімнаті Секретаріату екскурсійна група провела найбільше часу.
Потім пресу повели коридорами, які дуже нагадують лабіринти Мінотавра: незрозуміло, що і де знаходиться, куди ведуть, а головне, як звідси вибратися. Гід по Секретаріату Юлія Торговець хотіла показати журналістам кабінет Олександра Шлапака, але з якихось причин затія була відкладена «на потім». (Маю сказати, що журналісти потім ще раз наближалися до заповітних дверей №385, за якими трудиться представник Президента у Кабміні, але потрапити всередину так і не вдалося.)
Натомість «четвертій владі», принаймні, її представникам з другої групи, був представлений кабінет Ігоря Пукшина. Цей заступник Балоги зустрів журналістів дуже радісно: привітав з професійним святом, продемонстрував своє робоче місце, навіть свої сімейні фотографії рвався показати, тільки ось невдача вийшла - рамка у пана зама була непроста, а електронна, тому фотографіям знадобився час, щоб завантажитися, а часу було не так уже й багато, тому Пукшин відмовився від цієї затії.
Покинувши пана Пукшина, журналісти відвідали конгрес-хол Секретаріату, в якому нещодавно проходив Енергетичний саміт. Як виявилося, зал як почав ремонтуватися у 2007 році, так і ремонтується досі. «Планується провести електронізацію приміщення», - пояснила Юлія Торговець. Дивитися у залі, в принципі, було ні на що, та зате працівники ЗМІ змогли побачити із вікон холу хоч би приблизну панораму Києва, яку зі свого кабінету (на жаль, журналістів туди так і не впустили) щодня бачить Президент.
Розваги з фотографуванням продовжилися у телестудії, яка знаходиться у безпосередній близькості з рожевою кімнатою Ющенка. «У цій телестудії Президент пише свої звернення до народу, але не всі. Наприклад, звернення на Великдень Віктор Андрійович писав з будинку Городецького», - сказала гід. Як виявилося, фон, на якому Глава держави звертається до чесного народу, зовсім не бутафорський. Бібліотека, що складається в основному з творів Лепкого, Коцюбинського, Котляревського, томів Великої енциклопедії, Енциклопедичного словника, серії «Бібліотека української літератури» та годинник - справжні.
Далі шлях екскурсії Секретаріатом лежав до кабінету Юрія Богуцького, гуманітарного зама. Про те, що він спеціалізується саме на гуманітарних питаннях, сам Богуцький сказав кілька разів, напевно, щоб не забули. Увагу медіа привернула цікава експозиція, по-іншому не скажеш, представлена на столі у «гуманітарія». На вищезазначеному столі акуратним чином були розкладені листи паперу із зображенням майбутніх орденів і медалей до 1020-ліття Хрещення Русі та Євро-2012.
На четвертий, президентський, поверх журналістам подивитися не вдалося, але на сходовому майданчику ноги новостійників таки побували. Як вдалося дізнатися, на вході на цей загадковий четвертий поверх постійно є пост охорони, на якому перевіряють усіх без винятку перед тим, як впустити у святая святих. Гід запевнила, що навіть Юлії Володимирівні доводиться віддавати свій мобільник і проходити контроль на рампі. «Виняткове право проходити без перевірки і з телефоном є тільки у Віктора Івановича», - додала Юлія Торговець. «Поцілувавши» навіть не двері, а місце, де вони, в принципі, могли б бути, поверху Першого (таким прізвиськом працівники Секретаріату нагородили Ющенка), журналісти перейшли до наступного цвяха програми – до кабінету Романа Безсмертного. Чому цвяха? Як виявилося, робоче місце Романа Петровича напхане такою ж звукопоглинальною технікою, як і кабінет самого государя українського Ющенка. Про привілейоване становище Безсмертного сказав як він сам: «Історія моїх відносин з Віктором Андрійовичем дещо відрізняється від інших», так і елементи робочого інтер'єру. Наприклад, у кабінеті Безсмертного, як і у Пукшина та Богуцького, був портрет Віктора Андрійовича. Проте якщо у двох останніх випадках на стіні висів стандарт президентського портрета, то у Безсмертного було звичайне фото, так би мовити, Ющенко у повсякденному житті.
Нарешті медійникам пощастило побачитися із самим господарем Секретаріату – Віктором Балогою. Віктор Іванович розщедрився аж на 2 хвилини свого часу: привітав журналістів, ясна річ, сказав декілька фраз про своє буденне життя, про роботу з 7.30 до 20.00 і, посміхаючись, пішов. На цьому екскурсія безпосередньо по Секретаріату завершилася. Журналістів на виході із секретаріатських катакомб чекав другий пункт маршруту – Будинок з Химерами Городецького.
Програма екскурсії будинком нічим особливим не вирізнилася. Журналісти, оглянувши всі п'ять поверхів епатажної пам'ятки архітектури, рушили далі. Щоправда, на виході їх зустріла глава прес-служби Секретаріату Лариса Мудрак з черговим заступником Балоги, але єдиним - жіночої статі, Мариною Ставнійчук, яка повідала про «непросту» роботу жінки у майже повністю чоловічому колективі. Крім того, Ставнійчук похвалилася річницею - виявилося, сьогодні виповнився рівно рік її перебування на посту заступника голови Секретаріату. Правда, ювілярка повідомила, що святкувати вона не буде і ніхто її не поздоровляв. «Я сама щойно, спілкуючись з вами, про це пригадала», - пояснила вона.
Пункт призначення №3 – VIP-резиденція на вулиці Липській, 4, – вразила не сильно, навіть якось показалося природним, що Президент США Джордж Буш, перебуваючи на українській землі, віддав перевагу готелю «Hyatt». Екскурсовод повідомила, що чиясь непрезидентська і непосадова нога ступає сюди вперше. У цьому місці для VIP-персон, виявилося, побувала дуже навіть вражаюча кількість президентів, кожен із яких залишив свої побажання і слова подяки у книзі відгуків. Обстановка, скажімо, була звичайною: без зайвого пафосу і «гвинтів» – крісла м'які, ліжка не дуже, вода поступає справно і холодна і гаряча. Але особливо хочеться пригадати незлим тихим словом, як висловилася гід в резиденції, «живописний внутрішній дворик». Спочатку в його живописності засумніватися ніхто не смів, але як тільки журналісти дісталися до ставка у центрі дворика, вся «живописність» зникла. Вода у ставку була навіть не зеленою, а якогось цікавого брудного відтінку, та і плавали у водоймищі далеко не качки, а різне сміття. Тому VIP-резиденцію довелося покидати з не зовсім однозначними відчуттями.
Нарешті, пункт четвертий, останній – Маріїнський палац. Хоча ні, руїни Маріїнського палацу. Або те, що від нього залишилося після початої реконструкції, яка раптово припинилася, «тому що немає грошей», як пояснила все та ж Юлія Торговець. Постоявши на території, де ще недавно розташовувалася головна резиденція Глави України, журналісти роз'їхалися по офісах.
