Сьогодні журналісти всього світу відзначають своє професійне свято. Із запорошених скриньок часу піднімаються такі гасла, як «свобода слова», «об'єктивність інформації», «незаангажованість». Для України вони найактуальніші, оскільки політики говорять про них, мабуть, навіть частіше, ніж самі працівники ЗМІ.
Як змінилася ситуація зі свободою слова в українських ЗМІ за останні роки, чи існує цензура і чи пишуть українські журналісти те, про що хочуть сказати, кореспондент ForUm’у вирішив поцікавитися у відомих «акул пера», експертів і політиків.
Відома телеведуча, член Телевізійної Академії України Тетяна Цимбал вважає, що журналісти не займають того місця у суспільстві, яке вони повинні займати. За її словами, поки що вони нагадують «дівчинку за викликом», у той час як повинні бути авангардом суспільства.
«Що стосується свободи слова, я вважаю, це міф. Солодке слово «свобода» багато хто розуміє як коли тобі нічого не забороняють. Насправді є свобода вибору. Є господар, замовник, це стосується як державних, так і недержавних каналів. Ти повинен стояти на позиціях державницьких, якщо ти працюєш на державному каналі, і ти зобов'язаний виконувати корпоративні домовленості, інтереси, які існують всередині того чи іншого комерційного каналу. Якщо ти не згоден з цим, у тебе є свобода піти звідти геть», - сказала журналістка.
Цимбал підкреслила, що потрібно дуже правильно розуміти свободу слова. За її словами, у журналіста є тільки свобода творчого вирішення якогось матеріалу.
«Кажуть, що преса – це четверта влада. Але журналісти можуть тільки порушити питання, привернути увагу, підняти суспільство. Це показав той же «5 канал». Це робило наше телебачення, коли ми проводили чорнобильські марафони, об'єднували маси людей для допомоги потерпілим від катастрофи. Саме так і виявляється функція об'єднання суспільства», - сказала журналістка.
«На жаль, сьогодні наше телебачення працює в інший бік. Замість консолідації суспільства навколо чогось, виходить зовсім навпаки. Коли студенти запитали Віктора Кісіна, творця кафедри телережесури, чого б він хотів побажати нашому українському телебаченню, він сказав: «Совісті!» Це було трохи більше п'яти років тому. На сьогоднішній день мало що змінилося», - вважає Цимбал.
Президент Світового українського спортивного агентства ТРК «Спорт-Україна», заслужений журналіст України Валентин Щербачов переконаний, що сьогодні свобода слова знаходиться на рівні грошових інтересів олігархів, оскільки вся влада в Україні – це гроші.
«Начебто немає цензури, але господарі видань замовляють музику. Крім усього іншого, на державні ЗМІ, оскільки вони бідні, впливають ті, хто може їх спонсорувати. У нас начебто можна все говорити, але на вільно висловлену журналістську думку ніхто не звертає уваги. На жаль, у своїй масі журналісти змушені продаватися. А ті, хто не продаються, дуже погано живуть», - заявив журналіст.
Працівник ЗМІ висловив думку, що для зміни ситуації потрібно починати з самого верху, не декларувати те, що у нас є свобода слова, а серйозно поставитися до засобів масової інформації, особливо до державних.
«Потрібно створювати державні ЗМІ так, щоб вони були незалежними. Потрібно не принижувати журналістів маленькою зарплатою і не давати їм постійно зрозуміти, що їхнє місце там-то і там-то. Все це необхідно вирішувати на рівні найвищих осіб держави. Буде політична воля, ЗМІ будуть незалежними, якщо ні, значить, владу влаштовує така ситуація. Думаю, зараз її все влаштовує», - підкреслив Щербачов.
Письменник і журналіст Олесь Бузина вважає, що принципово рівень свободи слова в Україні не змінився з літа 2004 року. За його словами, яким він був при «пізньому» Кучмі, таким він залишається і досі.
«Ніякої абсолютної свободи слова у нас в країні нема. У нас свободу слова замінили таким поняттям, як «формат журналу», «формат програми». Дуже часто під цим ховається цензура. Крім того, не секрет, що канали мають певну інформаційну політику. Якщо дивитися канал «1+1», він підтримує більше Юлію Володимирівну. У той же час щоб зберегти лице, для противаги там виходить програма Піховшека, який висловлює думки абсолютно врозлад із загальною лінією каналу. Той факт, що Піховшеку надається час пізно ввечері, а в новинах йде «антипіховшиковська» тенденція, показує пріоритети», - заявив журналіст.
Письменник підкреслив, що неможлива свобода слова при мовних обмеженнях, які є в Україні. За його словами, в Україні відбувається дискримінація російської мови, фактично зникли російськомовні програми, і якщо хтось хоче працювати на українському каналі російською мовою, йому не дадуть цього зробити.
«ТРК «Україна» запропонував мені вести минулого року програму «Дуель», але я був проти ведення програму українською мовою, тому що це виглядало б неприродно. Наша співпраця не вийшла. В Україні є «оранжева» свобода слова, але іншої немає. Для годиться поки прагнуть не чіпати російськомовні газети, книговидавництво, але це не факт, що не чіпатимуть і надалі. Оскільки кіноіндустрії в Україні немає як такої, то українське кіно ніхто не чіпає внаслідок його відсутності», - сказав Бузина.
Журналіст підкреслив, що абсолютної свободи не існує ніде - ні в США, ні у Франції. За його словами, відносна свобода слова існує тільки завдяки боротьбі різних політичних кланів, оскільки кожен клан зацікавлений у скиданні інформації.
«Коли Русь існувала як єдина держава, у XI столітті, там у літописах писалася тільки одна точка зору. Коли виникла феодальна роздробленість, у XII столітті, то у кожного із князів був свій літописець, і всі вони один одного «поливали гряззю». Тому більше всього інформації про стародавню Русь ми знаємо за цей період», - розповів Бузина.
Депутат від Партії регіонів, глава Комітету з питань свободи слова та інформації Ганна Герман вважає, що свобода слова в Україні знаходиться на другому етапі. Першим етапом, за її словами, був час, коли українські журналісти переступили повну несвободу преси. На другому етапі розуміння свободи преси потрібно пережити на глибокому рівні, пропустити через свою роботу, досвід.
«Свобода преси і безвідповідальність преси – це дві різні речі. У нашій журналістиці сьогодні ще існує таке явище, як журналістське «кіллерство», і людині важко захистити себе від замовленої «грязі». Відчувається те, що існує диктаторство власників ЗМІ на інформацію. Крім того, змінилися форми впливу на журналістів. Прямі адміністративні форми покарання переросли у так звану «системну роботу з журналістами», коли застосовуються делікатніші, але все-таки форми впливу на працівників ЗМІ. Це друга сходинка у довгій дорозі української преси до свободи слова», - заявила депутат.
Нардеп зазначила, що країна повинна пожити в умовах демократії.
«Ми повинні сприймати демократію внутрішніми відчуттями, а не тільки фасадну демократію. Ми повинні мислити як демократи. Я не думаю, що це триватиме рік або два. Ми повинні пройти трансформацію, повинні народитися нові покоління, журналісти повинні зрозуміти, що тільки об'єктивна журналістика, високий журналістський стандарт має перспективу і може впливати на формування громадської думки. Це процес тривалий. Я думаю, він займе років двадцять», - заявила Герман.
Народний депутат від БЮТ Андрій Шкіль зауважив, що завжди є свобода написання інформації, але часто виникають проблеми зі свободою донесення інформації до широкої громадськості.
«Наприклад, є власник ЗМІ, який говорить журналістові, що його матеріал супер, але він ніде не вийде. При цьому ніхто не тисне на цього власника, йому не загрожують. Тут відбувається або самоцензура, або включаються бізнес-інтереси, іноді політичні інтереси», - сказав депутат.
Нардеп підкреслив, що в Україну потрібно залучити світових гравців. За його словами, коли на інформаційний простір прийдуть комерційні власники, які не мають політичних інтересів, а тільки фінансові, свобода слова зробить крок уперед.
Депутат, член КПУ Алла Александровська вважає, що саме по собі поняття «свобода слова» не несе в собі жодного позитивного заряду. За її словами, важливо не те, що ти скажеш, а як вплинеш на ситуацію.
«У цьому сенсі у журналістів за допомогою свободи слова неначе з'являється важіль дії на державу, формування громадської думки. Але цього не відбувається. На жаль, сьогодні українські ЗМІ і журналісти, які в них працюють, не виконують цю функцію. У ліпшому разі вони несуть факт, але якість трактування факту дуже низька. Ми бачимо суб'єктивні оцінки, суб'єктивну позицію журналістів. Чим продиктована ця позиція, я навіть не хочу говорити», - сказала депутат.
«Мені здається, суспільство може розвиватися демократичним шляхом тоді, коли є дискусії, обмін думками. Переважна частина громадян повинна бути висококультурною. Людина повинна вміти отримувати і користуватися інформацією. Якщо журналісти освічуватимуть народ, тоді ми прийдемо до того, що свобода слова виконуватиме свою функцію. Це дуже тривалий процес, і на нього потрібно багато років», - підсумувала Александровська.
Ганна Гончаренко
