Нашого Президента історія, швидше за все, запам'ятає як другого Грозного. Останнім часом він раз у раз працює на це почесне і історично сумнозвісне ім’я. Почалося, як всі пам'ятають, з Юлії Тимошенко. ЗМІ з ранку до ночі кричали про боротьбу, протистояння, війни і тому подібне Секретаріату Президента і Кабінету міністрів України. В принципі, все вище перелічене триває, ось навіть новий лист до леді Ю на ганок доставили, але цього разу своє обурення український суверен збільшив у масштабах. У ющенківську немилість потрапили навіть не опоненти, а колишні «друзі по Майдану» - Жванія і Луценко. Та про що там говорити, якщо Ющенко навіть рідного кума не пожалів!?
Чому ж все-таки виникли ці конфлікти? Михайло Погребінський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології, вважає, що Ющенка переконали в тому, що Жванія і Луценко є його політичними ворогами, а до Тимошенко гарант застосовує «суміш риторичного лібералізму і практичного популізму» у вигляді своїх листів, щоб і себе, так би мовити, піднести, і Володимирівну ткнути носом. Розібратися в тому, у що виллється або вже виливається те, що відбувається у вищих ешелонах української влади, ForUm» і спробував за допомогою Михайла Борисовича.
- Президент України Віктор Ющенко в черговий раз написав листа Тимошенко. Цього разу Гарант Конституції просить прем'єра розібратися у питаннях соціальної політики, після чого леді Ю повинна відзвітувати. Як ви вважаєте, навіщо Ющенко в черговий раз «коле» главу Кабміну?
- Нічого нового у цьому не немає. Традиційно Президент у нас вважається ліберальним економістом, і іноді він проголошує цілком ліберальні речі й вимоги. Паралельно він вимагає від уряду внести зміни до бюджету, змінити соціальні показники, мотивуючи це тим, що, мовляв, була інфляція, значить, згідно з законом, їх потрібно збільшити. Але проблема в тому, що їх не можна збільшувати, а потрібно контролювати, тобто зменшувати, щоб стримати інфляцію.
Тут є видимою якась суміш риторичного лібералізму з практичним популізмом. Президент хоче, з одного боку, щоб його полюбив маленький українець, а з іншого, він як ліберальний економіст думає, що Тимошенко використовує неліберальні методи - обмеження та інше.
Той факт, що Ющенко знову надсилає листи, говорить не про те, що він хоче чогось добитися від уряду, а що хоче засвідчити перед суспільством, як він про нього піклується, адже йому хочеться знову бути Президентом. І в цьому велика проблема. Будь-яке листування такого роду не припускає конкретних дій для лікування української економіки або для виходу із кризи. Воно передбачає зміцнення своїх позицій потенційного кандидата у президенти і підтримку іміджу протистояння, мовляв, ось я не можу домовитися, то хоч би листи пишу.
Боротьба між Тимошенко і Ющенком не зупинилася, вона триває. Зараз Президент думає, що після київських виборів позиції Тимошенко ослабіли, тому він тиснутиме на них і далі.
- По-вашому, як відреагує на це Тимошенко?
- Я вважаю, що у Тимошенко немає іншого виходу, крім як наступати. У захисті виграти неможливо. Якщо прем'єр хоче якоїсь перемоги, то вона повинна реалізувати задумані нею плани, здатні, принаймні, з її точки зору, допомогти виходу із кризи. Оскільки Ющенко перешкоджає реалізації цих планів, єдиний вихід – наступ.
Боротьба вона і є боротьба - це пошук партнерів для протистояння і використання всіх законних важелів, які обмежили б свавілля першої в державі особи і самодурство його оточення.
- Боротьба триватиме, так? Невже не можна якось домовитися?
- Домовитися не можна, оскільки обоє хочуть бути керівниками виконавчої влади. У Тимошенко хоч би є на це повні підстави, тому що, згідно з законом, уряд є найвищим органом виконавчої влади. Ющенко ж втручається у такі економічні деталі, які вже точно, навіть враховуючи останні закони про Кабінет міністрів, не знаходяться у його компетенції.
Я думаю, що зупинити боротьбу можна єдиним шляхом: щоб один із них – Тимошенко або Ющенко – чітко сказав: «Я не йду в президенти!». Але, схоже, цього не буде. Ющенко чомусь думає, що у нього є шанси переобратися на другий термін. Особисто я вважаю, що його шанси дорівнюють нулю.
- Як ви думаєте, чому Ющенко посварився зі своїм кумом Жванією? Адже вислови Жванії вже негативно впливають на імідж Президента, та і на рейтинг теж.
- Жванія – один із героїв оранжевої революції, керівник штабу президентської компанії Ющенка, близька йому людина, кум.
З якогось моменту, завдяки, як я розумію, підступним діям Секретаріату Президента, Ющенка переконали в тому, що Жванія тепер уже не вірний своєму суверену, що він готовий зробити ставку на Тимошенко, оскільки вважає, що Ющенко добуде термін, а після нього буде інший Президент.
І хоча я теж думаю, що Ющенку більше не бути Президентом, мабуть, для нього самого те, що так вважає Жванія, є достатнім, щоб вважати його зрадником і почати проти нього дії. Природно, це все підігрівається оточенням Президента.
Крім того, Жванія чинить вплив на частину фракції, зокрема, шляхом спонсорування частини НУ-НС: «Народну самооборону», як я розумію, утримує він. Тому Президент розглядає НС як п'яту колону в його таборі, як потенційного противника на майбутніх виборах, як партнера Тимошенко проти нього. Згідно його логіці, Жванія є його політичним противником, тому Ющенко і діє за принципом «друзям – все, а ворогам – закон»: у друзів все буде добре і ми їх прикриємо, а для політичних ворогів, до яких зараз налужить Жванія, ми чіплятимемося за кожну кому, щоб тільки створити їм проблеми. Зрозуміло, що тут подвійна мораль: якби у нас дійсно був один закон для всіх, то багато людей із оточення Віктора Андрійовича мали б проблеми з правосуддям.
Мені здається, що схожих за агресивністю і очевидністю санкцій у попередню епоху не було, хоча тоді влада була сконцентрована в одних руках, і Кучма міг милувати або не милувати.
Хочу сказати, що Жванії я - не друг і не брат, навпаки, вічно є його політичним опонентом, тому ніяким чином не співчуваю тій справі, якій він служить. Але, однак, я вважаю, що історія зі Жванією повинна стати якимось наріжним каменем для українського політичного класу і українського суспільства: якщо дозволять зараз добити Жванію, то це означатиме, що країна стрімко скотиться до правового беззаконня, до повної авторитарної структури.
- А яка, по-вашому, політична доцільність справи з міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком, на якого ГПУ завела дві кримінальних справи? Глава МВС вважає, що саме за наводкою «першої особи в державі» йому «ліплять кримінальщину».
- Юрій Луценко – це просто людина, яка працює зі Жванією, під його крилом, тому він і розглядається командою оточення Президента точно так, як і політичний ворог. Балога та інші переконали Президента, що Луценко – його політичний ворог, що на Луценка він розраховувати більше не може. Причому тут використовують принцип « бий своїх, щоб чужі боялися». Тепер потрібно довести до кінця будь-яку акцію проти зрадника, а Луценко саме так і розглядається, щоб люди з інших таборів розуміли, чим це може закінчитися.
Мені здається, що ця свобода рук, яка зараз є у команди Президента, значною мірою обумовлена тим, що вони мають якісь негласні тіньові домовленості про підтримку з частиною з Партії регіонів. Воювати проти всіх Президент з Секретаріатом не міг би, значить, вони заручаються підтримкою частини ПР для війни проти опонентів. Але ці друзі Президента із «Регіонів» щось ніяк не навчаться на досвіді історичному: сьогодні вони друзі, завтра вони стануть політичними противниками і так само з ними розберуться, як учора з Колесниковим, як сьогодні зі Жванією, як завтра знову з Колесниковим. Ось це і вражає.
- Така політична розправа зі Жванією і Луценком може якось вплинути на стабільність парламентської більшості? Чи можливе переформатування коаліційної більшості?
- Щодо стабільності говорити не доводиться, тому що парламентська більшість у рідкісних випадках голосувала спільно, а значить, фактично її не було. Мені навіть здається, якби не було ніякої парламентської більшості, то можна було б прийняти значно більше законів 300 голосами, ніж в даній ситуації з практично непрацюючим парламентом. Про парламентську більшість треба було б забути вже тоді, коли Балога почав виводити з неї своїх людей.
Що стосується юридичних аспектів, то, я думаю, що навіть якщо з НУ-НС вийде «Самооборона» і ЄЦ, все одно це не буде половина фракції. Адже, наскільки я розумію, юридично щоб зруйнувати коаліцію, потрібно, щоб половина фракції проголосувала за вихід із неї, тоді Тимошенко стає нелегітимним прем'єром, і можна поставити питання про відставку прем'єра. Юридично питання про переформатування коаліції не стоїть і тому, що половина НУ-НС не готова до цього і, тим більше, вона не готова об'єднатися з ПР.
До речі, ПР має це підтримати, інакше голосів не вистачить. Мені нічого не відомо про готовність ПР це підтримати. Більше того, я думаю, що більшість «регіоналів» не готова зараз голосувати за відставку Тимошенко, оскільки їхній інтерес у тому, щоб дочекатися падіння її рейтингу (поки цього немає, є тільки розмови). Вони зацікавлені в тому, щоб цей момент відкласти.
- Поразка БЮТ на київських виборах може свідчити про падіння рейтингу Тимошенко?
- Я не вважаю, що поразка Тимошенко на київських виборах істотно позначиться на її загальноукраїнському рейтингу. Чому? Тому що для того, щоб рейтинг значущо зменшився, потрібно, щоб було куди перетікати цим прихильникам. Дуже мала кількість людей просто відмовляє в довірі всім. Для того щоб у Тимошенко рейтинг зменшився, потрібно, щоб у когось з її конкурентів він збільшився. Але люди, які розчаровані у Тимошенко, ще більше розчаровані у Ющенку, тому у них немає ніяких підстав йти від Тимошенко до Ющенка. Не думаю, що київська поразка якимось чином позначиться на рейтингу Тимошенко.
- А як щодо рейтингу НУ-НС? Ця політична сила не пройшла взагалі.
- НУ-НС переживає розпад, і я думаю, що цей проект взагалі в стадії вмирання.
- Тобто на майбутніх парламентських виборах НУ-НС не зможе набрати свої 3%?
- Більше того. Я вважаю, що НУ-НС не буде на наступних парламентських виборах, принаймні, у тому вигляді, в якому вона зараз. НС, як вони про це сказали, там вже точно не буде. Чи залишиться «Наша Україна» - це велике питання, оскільки її частина схиляється швидше до підтримки Тимошенко, ніж Ющенка.
Мені здається, що у НУ вже немає шансів на одужання. Швидше за все, на цьому місці буде створений якийсь новий проект. Не думаю, що якісь перспективи є у ЄЦ. З'явиться якийсь новий проект, новий спадок, і якщо його очолить Ющенко, то він має шанси набрати свої 8-9% на наступних парламентських виборах.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
