Британські вчені провели дослідження моделей природного і статевого відбору на прикладі диких британських овець з острова Соей.
У звіті стверджується: коли треба завойовувати увагу подруг, для самців має значення розмір рогів, але якщо умови несприятливі, то «довгомірні» особини мають менше шансів на виживання, ніж їхні скромніші конкуренти.
Кожна популяція існує в умовах обмеженості природних ресурсів, і їх розподіл у разі непропорційного зростання чисельності – великий ризик для будь-якого співтовариства в цілому, повідомляє «Мембрана».
Спостереження за вівцями показали, що у несприятливих кліматичних умовах розвинені вторинні статеві ознаки свідчать про високий ризик смерті для їхнього власника.
«Ми виявили, що великі роги зменшують здатність до виживання самців-перволітків, коли умови погіршуються»,- каже провідний автор дослідження Меттью Робінсон із університету Единбургу. «Таким чином, це рулетка, в яку можна виграти, тільки якщо випав вдалий, родючий рік»,- додає він.
Зате надалі розвиненість рогів свідчить про більшу біологічну привабливість і підвищену «продуктивність».
Учені не виявили жодного свідчення того, що ріст рогів у подальші роки знижує рівень здатності до виживання. Тобто, якщо великорогі самці вижили упродовж своєї першої зими, в майбутньому у них збільшується вірогідність спаровування щодо інших особин.
Хоча вивчення причини коливань у чисельності популяції проводяться регулярно, новизна цього дослідження полягає в тому, що спостереження проводилися виключно за однією ознакою – довжиною рогів.
Отримані результати свідчать про те, що в популяції спочатку закладена мінливість: оскільки умови навколишнього середовища непередбачувані, то і якоїсь однієї вирішальної ознаки відбору немає – єдино оптимальної еволюційної стратегії не існує.
