Останнім часом епістолярний жанр міцно засів і укорінився в традиціях українкої політики. Президент Віктор Ющенко взяв за правило спілкуватися з Юлією Тимошенко виключно листами.
Нескінченна низка сповнених критики листів, не особистих, а оприлюднених через пресу, у яких то про землю, то про інфляцію, то про книжки, то про культуру, то ще про щось.
Утім, і сама Леді Ю ледве не зірвалася на епістолярне спілкування з Гарантом. Але обмежилася лише парою листів. Хоча покритикувати Президента через ЗМІ теж не проти.
Спілкування двох лідерів держави через ЗМІ, а не у кабінеті за чаєм, спочатку навіть бавило. Проте після того, як політики почали все сильніше переходити на особи, все частіше виникає запитання: навіщо воно нам, електорату? Навіщо нам щодня доводити, що український прем'єр і Президент живуть, як кішка з собакою? Складається враження, що єдності між центрами української влади немає з жодного питання. І всі проблеми країни – лише привід написати черговий красивий лист або ж виступити для журналістів з гнівною заявою (як віддає перевагу Віктор Балога – «рупор» Віктора Ющенка).
Цікаво, що прем'єр Віктор Янукович зі своїм «заклятим другом» Віктором Ющенком не виносили на публіку свої тертя так, як вони виносяться всередині «демократичної команди». Можливо, публічні спори – це ознака демократії? Однак щось не чути, щоб президенти з прем'єрами інших європейських країн на весь світ спілкувалися виключно через газети! Свої проблеми вони вважають за краще вирішувати кулуарно, виносячи на суд громадськості вже готові рішення.
Але саме на весь світ! Оскільки Президент то під час зарубіжного візиту публічно «штовхне» Тимошенко, то в інтерв'ю зарубіжній газеті почне розповідати, як йому заважає жити свій же український прем'єр. Адже того не дозволяє собі жоден поважаючий себе і свою країну керівник держави! Для них внутрішні негаразди - ніщо, а ось імідж - все.
ForUm поцікавився міркуваннями політологів, експертів і політиків про те, що вони думають з приводу нового стилю спілкування між двома керівниками країни, які не так давно присягалися у взаємних симпатіях і готовності працювати разом завжди і скрізь.
Депутат, член фракції КПУ Леонід Грач заявив про те, що листування між Ющенком і Тимошенко говорить про відсутність етики і безвідповідальність.
«Абсолютно очевидно, що Тимошенко залишилося «жити» в політичному сенсі два тижні. Її найліпший дружок Віктор Ющенко замахлює її у своїх обіймах, тому що у баложиній «барлозі» їм двом уже не місце. Навіть те, що Тимошенко вручили індульгенцію на два тижні, говорить про те, що їй дали програти на виборах мера зі своїм мовчазним, незнаючим жодної мови громовідводом Турчиновим. Після цього її «страчуть» на призначеній раді РНБО», - зазначив депутат.
«Нашоукраїнець» Анатолій Матвієнко, навпаки, впевнений в тому, що, оскільки люди знають про це листування, значить, в Україні є демократичне суспільство, в якому люди поінформовані про конфлікти і суперечності. За його словами, було б гірше, якби ми цього не знали.
«Інше питання, чи потрібно бути присутнім на приготуванні якоїсь страви, коли ти в гостях? Очевидно, поважаючи гостей, їх рідко запрошують на кухню не тому, що це таємниця, а тому, що це робота. Виняток можна зробити, якщо гості самі хочуть стежити за приготуванням страви, боячись, що туди можуть підсипати отруту. Це рівень недовір'я. Мені здається, що у цих відносинах присутнє саме недовір'я. Для того, щоб не бути крайнім, цей конфлікт, який міг би бути робочим моментом, переноситься в публічну сферу», - заявив політик.
Депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко порадив в такому разі звернутися до сексопатології.
«Наважуся припустити, що подібний прояв називається садомазохізмом, коли людина находить фізичне задоволення від того, що люди, які з нею працюють, морально постійно тикають її обличчям у багно. Те, що відбувається між Ющенком і Тимошенко – це боротьба на взаємне знищення. Це боротьба комах», - заявив депутат.
Депутат від БЮТ Лев Бірюк зазначив, що зустрітися і домовитися легко, якщо не враховувати того, що Президент і прем'єр звичайні люди. Він зауважив, що у кожного з них є хороші й погані риси.
«Юлія Володимирівна довго говорила про те, що вона все стерпить і не відповідатиме. Тиждень тому ми запропонували у цей понеділок зібрати коаліцію на зустріч з Президентом і прем'єром. Юлія Володимирівна прийшла, але Віктор Ющенко не з'явився для розмови з нами. Потрібно робити висновки про те, хто не хоче проводити подібні зустрічі», - підкреслив Бірюк.
Член фракції Блоку Литвина Олег Зарубінський, нагадав, що в 2005 році були теж серйозні звинувачення з боку Президента Ющенка у бік команди прем'єра Тимошенко і навпаки. За його словами, такі стосунки між цими людьми сприймаються ними як нормальні.
«Ну не люблять Ющенко і Тимошенко один одного. Можливо, у них з'являється алергія, погіршується здоров'я після індивідуальних зустрічей. Їм легко спілкуватися через листи». – зазначив нардеп.
Політологи ж сходяться на думці, що листування між Ющенком і Тимошенко носить публічний характер умисно і свідчить про те, що ці політики не бажають по-справжньому знаходити компроміс.
Директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський зауважив, що всі мости між Ющенком і Тимошенко вже спалені, і на цьому полі має залишитися хтось один.
«У політиці завжди є дві складові. Перша складова – це публічна політика. Друга складова – це політика «за лаштунками», або ж тіньова. Тіньова складова присутня завжди і має на увазі те, що політики збираються і до чогось домовляються. Зараз позиції визначені. Ясно, що Ющенко не має наміру з Тимошенко ні про що домовлятися. Він хоче її знищити. Обмін листами демонструє збирання інформаційних ресурсів для ліквідації противника», - підкреслив експерт.
Директор Інституту проблем управління ім. Горшеніна Кость Бондаренко вважає, що все це листування розраховане на відвертість і на те, що епістолярний жанр має стати частиною нинішньої української політики.
«Що стосується конкретних листів, то це елемент масштабних воєн між Ющенком і Тимошенко. Всі розуміють, що написане пером не вирубаєш сокирою. У даній ситуації ці листи – це констатація фактів, зважена позиція, яку не можна відкликати і сказати, що нас неправильно зрозуміли. Перейшовши до листів, наші політики вирішили грати по-великому, спалюючи мости, не залишаючи жодних шансів на узгодження позицій або примирення», - сказав політолог.
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко підкреслив, що листування – це не тільки політична технологія, але і демонстрація якогось політичного і особистісного охолодження. За його словами, коли люди, перебуваючи поряд, вважають за краще переписуватися, значить, їм не дуже хочеться зустрічатися. Він зазначив, що це інформаційна кампанія, а не спроба діалогу.
«Це все одно, що переписуватися для когось третього. Тимошенко і Ющенко ведуть своєрідний письмовий роман для читача. Це ще один індикатор того, що не все гаразд у коаліції. Швидше за все, обидві сторони чекають зручного моменту для того, щоб перейти від публічного листування до традиційної публічної війни», - підсумував Фесенко.
