А взагалі, гра під назвою «Не пущать!» дуже навіть розчулює. Особливо, коли мова заходить про списки – кого пускати, кого не пускати. Звідкись на світло божий вилазять купи «діячів», що пропонують свої кандидатури. Зустрічаються цікаві формулювання: «а він мені у Вищій партійній школі двійку з марксизму-ленінізму поставив!..». Ну-ну, жартую. Насправді все відбувається зовсім не так, як насправді.
Ось, скажімо, 18 травня. Звичайний, нічим не примітний день. Здавалося б. Але ні, у нашого Президента є свої міркування з цього приводу. Виявляється, це не просто день, а «день пам'яті жертв політичних репресій». Ах, як пафосно! А у нас все так. Але не тільки з пафосом, але ще і через самі знаєте що. Щоб підкреслити важливість моменту, Ющенко «нагнув» професійну футбольну лігу, щоб та перенесла матчі завершального туру чемпіонату України з футболу з неділі на суботу! І це – всього за три дні до матчів! Представляєте? Переносити останній тур, у якому визначався чемпіон! Команди готувалися, тренери виводили на пік форми своїх підопічних, уболівальники купили квитки. Але прийшов Президент і все змалював так, як він бачить. Мабуть, через «траур» українське ТБ також не показало в неділю фінал чемпіонату світу з хокею, в якому збірна Росії в Канаді в блискучому стилі обіграла господарів льоду і стала чемпіоном. «Та як же ж, куме, то ж сусiдня держава.».
Поки у ворота канадців залітали російські шайби, лідер української нації (як він сам себе любить називати) відсилав цій самій нації важливі «мессиджі». Що, виявляється, «Україна повинна раз і назавжди відмежуватися від радянського минулого, засудити комуністичний режим». Що тоталітарні режими знищують усіх і першими «постукають у двері саме до вас». Що комуністична верхівка лише прикривалася ідеологією, а насправді жадала абсолютної влади і заради цього знищувала людей. Що необхідно зробити все, щоб назвати прізвища всіх, хто був замучений, а також назвати прізвища тих, хто їх катував. «Я хотів би, щоб імена цих людей знала вся нація, і ми це зробимо», - сказав Президент.
Я б теж дуже хотів, щоб імена цих людей оприлюднили. Як і імена всіх тих «дiячiв», які сьогодні кричать про те, як вони люблять Україну і як вони боролися з комуністами при радянській владі. Хочу, щоб ксенофобська (я відповідаю за свої слова!..) газета «Голос України» надрукувала повний список тих соратників Президента, хто в своєму минулому житті був у КПРС. Включаючи самого Президента. Також я б дуже хотів побачити повний список фашистів (а також їх підопічників з ОУН-УПА, РОА і інших формувань ренегатств), які були жертвами «комуністичного режиму». А ще – повний список тих 5 з половиною мільйонів громадян України, які незрозуміло куди ділися за роки незалежності. Повторюю: за роки незалежності, тобто без війни, репресій, терору і іншої «краси». Слабо?
До речі, саме комуністичний режим (при Хрущові) вперше заговорив про репресії. І велику частину репресованих реабілітували ще при Союзі (Горбачов довершував процес). На жаль, нам невідомо, чи вніс свій внесок до цієї реабілітації скромний сільський бухгалтер, член КПРР в.А. Ющенко. Тоді він політикою не займався і широкому колі читачів відомий не був. На жаль.
«Сім разів втечи – п'ять разів розкажи». Це вольна інтерпретація відомої приказки дуже точно відображає життя президентського тата. Йдучи назустріч численним побажанням трудящих, секретаріат Глави держави передав ЗМІ унікальні документи, що свідчать про героїчне минуле Андрія Ющенка. Виявляється, цей громадянин 7 (сім) разів тікав з фашистського полону і вийшов живим з 2 (двох) концтаборів (після чого написав п'ять різних автобіографій – А.В.). Легендарні Термінатор, Супермен і Конан-варвар – просто жалюгідні шмаркачі на його фоні! Ось це чолов'яга! Ще і сина народив «після всього». Мабуть, це були концтабори-лайт, в яких по геніталіях не били. Навпаки – пропонували хорошу німецьку каву. До якої, як ми знаємо, дуже легко звикнути.
Жителів Севастополя, тим часом, активно призаохочують до державного прапора України. Жовто-блакитні «прапори», згідно з рішенням міської влади, постійно висітимуть на всіх державних установах, а також медичних і навчальних закладах. Безумовно, цей дуже важливий момент внесе свій внесок до поліпшення роботи вищезазначених установ (особливо медичних). Дивлячись на рідний прапор за вікном, чиновники відмовляться брати хабарі, а хірурги перестануть плутати апендикс з пенісом. Але і це ще не все. Міністерство оборони України розпорядилося зняти художній фільм, присвячений обороні Севастополя під час Кримської війни. Головна ідея фільму, на який планується витратити 20 мільйонів доларів (привіт пенсіонерам), - «розвінчати твердження про те, що Севастополь - місто російської слави». Про це заявив директор центральної телестудії Міноборони пан Литвиненко. З його слів виходить, що головні герої кримської війни – моряки-українці.
Ось це по-нашому. «Зеніт» чому виграв Кубок УЄФА? Тому що там українець Тимощук грає. Ось він один за всіх і грав. Москалі-то хіба вміють у футбол грати? Ні, звичайно! Тільки наші вміють. Ось прям надивляться мультика «Як козаки у футбол грали» - і вперед до нових вершин!
Пропоную не зупинятися на досягнутому і продовжити розтягування нашого загального героїчно-легендарного минулого по «самостійних» засіках. Насамперед пропоную підбити Ефіопію, щоб вона заявила російській стороні ноту протесту. Мовляв, ваша найбільша в світі література насправді наша, ефіопська. Пушкін-то ефіопом був, ось і нічого примазуватися до нашої ефіопської слави.
Отже, хай Огризко терміново їде до Ефіопії. Заразом дізнається, хто такий Кененіса Бекеле.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом